Причини, ознаки та лікування врослого нігтя

Загальні відомості

Нігті, якими закінчуються пальці рук і ніг, являють собою ороговілі, щільні, майже плоскі освіти товщиною близько 0,3 мм, практично прозорі, з обох боків оточені т.зв. нігтьовими валиками і покояться на нігтьовому ложі. З боку пальця нігтьова лунка прикрита також кутикулою – епітеліальної плівкою, яка додатково захищає кореневу зону (матрикс, зону росту) від інфікування патогенними мікроорганізмами.

З точки зору еволюції, нігті, – поряд з волоссям, – можна віднести до рудиментів: колись вони були такі, що їх слід було називати кігтями, і виконували захисно-атакуючі функції. Однак і у сучасної людини, на думку антропологів, нігті не перетворилися в зовсім вже даремний анахронізм: в ряді ситуацій, де від пальців потрібна велика твердість і / або точність, нігті грають роль додаткової інструментальну «насадки».

• Ставитися до нігтів сьогодні можна по-різному. Для одних (переважно це представники сильної статі, у яких, до речі, нігті ростуть швидше) необхідність хоча б періодичного догляду є прикрою, але соціально-схвалюваної і тому необхідною витратою часу. Говорячи словами незабутнього Козьми Пруткова, «нігті і волосся дано людині для того, щоб доставити йому постійне, але легке заняття». Для інших (тут більшість поки становить, звичайно, прекрасна стать) нігті нерідко стають предметом гордості, культу, самовираження, конкуренції, творчості та естетичної насолоди.

Однак обидві категорії страждають абсолютно однаково, коли в нігтях чи асоційованих структурах починаються будь-які патологічні зміни. Це боляче, естетично і гігієнічно неприємно, а іноді й небезпечно. Настільки, що нігтьову пластинку доводиться видаляти хірургічно.

Причини

Перелік найбільш поширених показань до видалення нігтьової пластинки, по суті, дуже короткий.

1. Оніхокріптоз, або вростання нігтя в нігтьової валик – широко поширена патологія, яка може виникати і рецидивувати в силу вроджених, санітарно-гігієнічних, ортопедичних причин.
2. Оніхомікоз – паразитування грибкових культур в нігтьової зоні, що приводить до множинних патологічних змін.
3. Травма нігтя з частковим руйнуванням пластини, інфікуванням через відкриту ранову поверхню і розвитком паронихия – околоногтевого варіанти пальцевого нагноєння (панариция).
4. Онкопатологія, – напр., Меланома або плоскоклітинний рак, – з залученням нігтьового ложа.

Лікування врослого нігтя

Симптоми і діагностика

Клінічна картина, що створює свідчення для мікрохірургічного втручання, вирішальним чином залежить від етіології.

Так, врослий ніготь (оніхокріптоз) – стан дуже хворобливе, чревате розростанням грануляційної тканини (т.зв. «дике м’ясо»), вторинним інфікуванням і низкою інших проблем (ходьба, носіння взуття та ін.). Найчастіше вростають нігті великих пальців ніг, хоча і інші варіанти не є чимось унікальним.

Симптоматика онихомикоза, тобто грибкового ураження, варіює в значній мірі – по вираженості, масштабом (дистальний, латеральний, тотальний варіанти) і симптомів хвороби (від зміни кольору, товщини і форми нігтя до тканинної атрофії і відторгнення).

Зараження бактеріальними культурами при травмі (або бактеріальна коинфекция при оніхомікозі) може привести до розвитку гострого гнійно-запального процесу, а в деяких випадках стає пусковим фактором ониходистрофии – дегенерації нігтьової пластинки внаслідок грубих порушень харчування (те ж саме може статися і при деяких ендокринно-метаболічних розладах, напр., при цукровому діабеті).

Нарешті, при подногтевой меланоми першими симптомами стає багрово- або синяво-червоне потемніння нігтьового ложа, з подальшим приєднанням піднігтьових виразок і / або появою гнійних виділень з-під нігтя.

Лікування

Терапія всіх перерахованих вище захворювань (за винятком такої агресивної злоякісного процесу, як меланома) до певного моменту і стадії може бути консервативним. Так, за свідченнями, – в залежності від конкретної етіології і клініки, – застосовують різні місцеві та системні антибіотики, антімікотікі, протизапальні засоби, фізіотерапевтичні процедури і т.д. Врослий ніготь, особливо при наявності абсолютних або відносних протипоказань до радикального втручання, можна спробувати звільнити тупим шпателем з добре распаренной тканини валика (при дотриманні правил асептики), або ж застосувати спеціальні пластини та скоби.

• Однак в запущених, швидко прогресуючих чи інших прогностично несприятливих випадках методом вибору стає мікрохірургічне втручання з приводу видалення нігтьової пластини. Існує ряд перевірених і досить ефективних методик такого видалення, тотального або часткового, причому всі вони мають як переваги, так і певними недоліками (напр., Після пластики Еммерта можливо значна зміна структури нігтя). Як правило, операція триває недовго і проводиться в амбулаторній операційної під надійним місцевою анестезією (зазвичай лідокаіновий), після чого вживаються необхідні заходи щодо антисептичної, антимикотической і протирецидивної профілактики.
• У зв’язку з цим слід зазначити, що хірургічне видалення в останні роки перестало бути єдиним виходом в терапевтично резистентних і далеко зайшли ситуаціях. Сьогодні широко практикуються, – і продовжують удосконалюватися, – високотехнологічні методи лікування (зокрема, лазерним променем) і видалення (в тому числі хімічного, що вимагає, як правило, п’яти дуже коротких аплікацій речовини-сольвенту, розчиняє нігтьову тканину).

Прогноз в абсолютній більшості випадків сприятливий – якщо пацієнт приймає до уваги і намагається слідувати тим приписам і поясненням, які лікар обов’язково надасть щоб уникнути рецидиву.