Синдром емоційного вигоряння

Що таке емоційне вигоряння

Першим термін “емоційне вигоряння” (від англ. Burnout) ввів американський психіатр Герберт Фрейденбергер в 1974 році. Він узагальнив зміни, які бачив серед спеціалістів, зайнятих у психіатрії. Одним із провідних сучасних дослідників проблеми вигоряння є Крістіна Маслах, професор психології Каліфорнійського університету у Берклі. За класифікацією Маслах, вигоряння пов’язане з постійною діяльністю: саме це відрізняє синдром від інших емоційних змін.

У травні 2019 року ВООЗ описала ознаки синдрому емоційного вигоряння. Журналісти підхопили новину, не розібравшись: з’явилися публікації про те, що вигоряння офіційно визнане захворюванням. Але це не так ​​- експерти не включили його до переліку медичних діагнозів. Синдром визначають як феномен, спричинений тривалим стресом. Це фактор, який може впливати на розвиток захворювань, але сам не є.

Громадські опитування свідчать, що про вигорання турбуються і роботодавці, і працівники. За даними дослідження компанії Gallup, 23% трудящих американців почуваються у стані вигоряння «часто чи постійно». Опитування керівників американських кадрових служб у 2017 році показує, що ейчари називають вигоряння «епідемією» або «кризою», яка має масове значення. Не всі експерти визнають сам факт існування такого синдрому. А ті, хто підтримує ідею, вказують на кількість емоційних розладів, до яких відносять і емоційне вигорання.

Прибічники існування синдрому вважають, що сучасний світ неминуче створює умови вигоряння. Офісні працівники проводять за екраном по 8-10 годин на день, люди менше спілкуються особисто, користуючись при цьому соцмережами та месенджерами, потік інформації постійно зростає. Людині важко справлятися із таким тиском. Вигоряння є природним наслідком цього, кажуть експерти.

Причини емоційного вигоряння

Існують зовнішні та внутрішні фактори, які можуть призвести до вигоряння. Наприклад, умови роботи відносяться до зовнішніх – їх можна змінити порівняно швидко. Внутрішні фактори – це установки, моделі поведінки, риси характеру та переконання, якими людина керується у своїх рішеннях. Зовнішні умови можуть вплинути, коли людина вже має внутрішні передумови для вигоряння.

Зовнішні фактори:

• Середа: навантаження понад норму, напружений графік роботи
• Відсутність задовольняючої оплати праці
• Дедлайни, що відволікають: неможливо зануритися в роботу, весь час щось вириває з процесу
• Нелюба робота
• Робочі конфлікти, нездорова атмосфера, тиск чи ізоляція у колективі

Стрес великих міст і культ успішності створюють сильний тиск на сучасну людину, каже Костянтин Почтенный, бізнес-тренер, психолог, педагог: «З одного боку, у великих містах зараз відчувають багато стресу. З іншого боку, є сучасний тренд на те, що потрібно постійно і в усьому сильно мотивувати. Це подвійний удар по людині, вона постійно перебуває в затиску».

Внутрішні фактори:

• Гіпервідповідальність: «має зробити правильно, вчасно, ідеально»
• Тиск авторитету: престижне місце роботи, відповідальність перед рекомендатором
• Переконання: «я повинен багато працювати», «відпочинемо на пенсії», «якщо я мало працюватиму, у мене не буде грошей, я загину від голоду та злиднів»
• Відчуття, що робота це надцінність, вона завжди на першому місці
• Повиннення: «я маю бути успішним\виглядати таким, що відбувся\довести комусь щось»
• Страх підвести

Ознаки емоційного вигоряння

Відстежити перші ознаки вигоряння буває складно, оскільки стан змінюється поступово, каже Костянтин Почтенный: «Через внутрішні чинники людина продовжує терпіти ситуацію, де його не влаштовує. У стан вигоряння він входить плавно, за структурою цей рух схоже на спіраль. Поступово відмовляється то від одного, то від іншого, не помічаючи, як скочується цей стан».

Раніше поняття вигоряння застосовували лише до тих, хто працює у сферах, де доводиться багато спілкуватися з людьми. Наразі його відносять до будь-якої діяльності — вигоріти можна і від домашніх справ.

Людина з емоційним вигорянням є тривожні думки. Вони стосуються, наприклад, можливих невдач на роботі: “я не впораюся, у мене не вийде”. Майбутнє видається як неясне, тривожне, у ньому все буде гірше, ніж зараз. Можливо почуття спустошеності — все, що раніше подобалося, стало нецікавим.

Фізична втома теж можлива – людина починає частіше хворіти, бо тіло намагається відпочити. Зайва дратівливість, апатичні стани, небажання контактувати з іншими людьми, тому що це також витрата енергії. Також з’являється негативна оцінка себе: людина вважає, що вона марна, ні на що не здатна, відчуває приреченість через це. Тут вигоряння дуже схоже на депресію», — каже Костянтин Почтенный.

Іноді втома це просто втома, каже психолог. Але якщо стан повторюється, і людина помічає багато змін, притаманних вигорянню — варто спробувати допомогти собі. Також легко визначити момент, коли настав час звернутися за допомогою до фахівця — як тільки вперше з’являється думка про це. «Життя завжди підкидає стреси, важливо те, як людина їх долатиме», — каже психолог.

«У самому собі вигорянні немає нічого поганого. Це організм б’є на сполох, повідомляє, що в житті щось йде не так. Не варто намагатися терміново ліквідувати ознаки вигоряння, щоб продовжувати працювати в тому ж ритмі. Навпаки, це сигнальна система, яка свідчить про необхідність змін».

Синдром емоційного вигоряння

Стадії емоційного вигоряння

Герберт Фрейденбергер разом із колегою Гейлом Нортом виділили 11 стадій вигоряння:

1. одержимість у демонстрації своєї цінності перед успішними співробітниками;
2. нездатність відключитися та відволіктися від роботи;
3. нехтування потребами: безладний сон, порушення харчування, нестача спілкування;
4. заперечення проблем, тривожність, відчуття загрози та паніка;
5. спотворення цінностей, одержимість роботою;
6. нетерпимість до колег, цинізм до роботи, агресія;
7. скорочення активності та соціальних взаємодій, потреба позбутися стресу, часто за допомогою алкоголю, наркотиків;
8. очевидні зміни у поведінці, що турбують друзів та сім’ю;
9. деперсоналізація: людина перестає бачити цінність у собі та оточуючих, не сприймає свої потреби;
10. відчуття внутрішньої порожнечі; можливі спроби її заповнити за допомогою переїдання, сексу, алкоголю чи наркотиків;
11. депресія та синдром вигоряння: почуття втраченості та невпевненості, виснаження, відчуття похмурості майбутнього; може включати повний психічний та фізичний колапс; на цій стадії може знадобитися медична допомога.

Як впоратися з емоційним вигоранням

Емоційне вигоряння сильно відрізняється від звичайної робочої втоми та однією з його причин є особистісна криза. Таким чином, можна спробувати:

• Знайти причини особистісної кризи: зрозуміти, що саме у нинішній роботі неможливо терпіти. Якщо негативні фактори перевищують віддачу та задоволення, варто подумати про зміну роботи;

Встановити межі:

• між робочим та вільним часом та простором (не брати всі завдання начальства, обмежити період, під час якого ви відповідаєте на електронні листи, відключати повідомлення на пристроях у вільний час, використовувати різні додатки для особистих листування та листування по роботі);
• між нав’язаними та вашими особистими цілями (звертати увагу на те, що потрібно саме вам, а не є показником успіху та моральної цінності із зовнішнього боку);
• між можливим та нездійсненним;

Більше піклуватися про себе і свій організм: додати фізичні навантаження, збільшити час і якість сну і т.д. Навіть якщо це не вирішить основну причину емоційного вигоряння, це допоможе відчувати менше стресу і краще впоратися з навантаженням.