Тяжкість у ногах: причини її появи та способи позбавлення від хворобливого стану

Чому з’явився тягар у ногах?

Часто ми не звертаємо на появу тяжкості в ногах жодної уваги, списуючи все, наприклад, сидячу роботу. Проте дискомфорт нерідко буває викликаний двома групами причин і може свідчити деякі захворювання.

Перша група, на щастя, не пов’язана із серйозними патологічними процесами в організмі. До неї належать такі фактори:

• Малорухливий спосіб життя та тривалі статичні навантаження. Стояча або сидяча робота – до групи ризику потрапляють усі сучасні офісні працівники, які проводять за комп’ютером по 9-10 годин на день.
• Зайва вага. Люди з надмірною масою тіла відчувають відчуття тяжкості в ногах як від навантажень на них, так і через збільшення обсягу міжтканинної рідини, що циркулює в організмі. Солідний шар підшкірного жиру у своїй заважає скорочення кровоносних судин.
• Прийом деяких лікарських засобів. Прийом окремих гормональних контрацептивів та сечогінних засобів здатний викликати відчуття тяжкості, яке зазвичай проходить само собою після закінчення курсу.
• Вагітність та інші зміни гормонального фону у жінки. Тяжкість у ногах може відчуватися під час статевого дозрівання, вагітності, пологів або з настанням менопаузи.
• Погодні умови. Спека знижує загальну рухову активність людини, при цьому змінюється об’єм рідини, що циркулює в організмі, судини ніг розширюються, а їх тонус падає, викликаючи застійні явища.

Друга група причин — це серйозні захворювання, які можуть призвести до ускладнень і потребують обов’язкового звернення до лікаря. Тяжкість у ногах може бути одним із симптомів наступних патологій:

• Патології хребта. До них відноситься попереково-крижовий остеохондроз – дистрофічне захворювання міжхребцевих дисків. На ранніх етапах він може проявлятися болями в спині в ділянці попереку, судомами в литкових м’язах і тяжкістю в ногах. Під час гострої фази захворювання іноді спостерігаються розлади чутливості ніг, вегетативно-трофічні розлади, зниження сухожильних рефлексів.
• Патології суглобів. Артрози відносяться до групи дегенеративно-дистрофічних захворювань. Нерідко характеризуються наявністю больового синдрому, почуттям скутості, підвищеною стомлюваністю ніг. Іноді при артрозі біль повністю відсутня, а хвороба виявляє себе лише ломотою та тяжкістю в ногах.
  Артрити – запальні захворювання, спричинені різними причинами, від місцевого інфекційного процесу до аутоалергічної реакції. Вони можуть стати причиною тяжкості в ногах. Плоскостопість характеризується зниженням склепіння стопи. За його першого ступеня хворі скаржаться на тяжкість, підвищену стомлюваність, болючість при натисканні в нижніх кінцівках.  Симптоми посилюються одночасно з посиленням тяжкості захворювання – болі стають інтенсивними та постійними, ноги набрякають. Стопи можуть сильно деформуватися, людина втрачає можливість носити взуття масового виробництва.
• Захворювання серця. Тяжкість у ногах та їх набряки можуть бути симптомами серйозних серцевих патологій, таких як кардіоміопатія, міокардіодистрофія, порок серця. При серцевій недостатності набрякають переважно кісточки та гомілки, набряки симетричні, холодні. За першої підозри на подібне захворювання необхідно терміново звернутися до лікаря.
• Захворювання нирок. Гострий та хронічний гломерулонефрит, діабетичний гломерулосклероз, хронічна ниркова недостатність на початкових стадіях також характеризуються появою тяжкості у ногах та набряків. Шкіра в місцях набряків має звичайну температуру, щільність та колір. Супутніми симптомами можуть бути свербіння шкіри, спрага, а при обстеженні іноді виявляється тотальний набряк підшкірної клітковини.
• Захворювання судин нижніх кінцівок. Найчастішими патологіями цієї групи є варикозна хвороба нижніх кінцівок та хронічна венозна недостатність (ХВН). Вони викликані слабкістю м’язових стінок поверхневих вен і часто вродженою неповноцінністю клапанного апарату. Ранні стадії характеризуються появою тяжкості в ногах, що виникає в другій половині дня і посилюється на вечір. Саме на цій стадії проведення лікування та профілактики дає найкращий ефект. Болі і тяжкість у ногах посилюються одночасно з прогресуванням хвороби, до них приєднуються судоми, набряки гомілок, які поступово набувають постійного характеру. Хвороба може протікати досить повільно, але за відсутності терапії можлива поява серйозних ускладнень, таких як трофічні виразки, тромбофлебіт та навіть тромбоемболія легеневої артерії.

Найнебезпечнішим ускладненням ураження венозного русла ніг є порушення цілісності шкіри, до розвитку виразок і гангрени, у якій показана ампутація.

Тяжкість у ногах: причини її появи

Що робити при тяжкості у нижніх кінцівках

Оскільки тяжкість у ногах – неспецифічний симптом, необхідно звернутися до лікаря для встановлення першопричини. Він вислухає скарги. Якщо крім тяжкості в ногах нічого більше не турбує, то для встановлення правильного діагнозу фахівець призначить лабораторно-інструментальне обстеження, що охоплює практично всі аспекти стану організму пацієнта.

• Дослідження крові:

1. Загальний аналіз: виявлення зниження рівня еритроцитів і гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів, визначення ШОЕ, наявності лейкоцитозу (при захворюваннях нирок).
2. Біохімічний аналіз: визначить рівень холестерину (при атеросклеротичному ураженні судин), кількість сечової кислоти (подагра), електролітів, креатиніну, сечовини (хвороба нирок).
3. Зміст глюкози: для діагностики можливого цукрового діабету. Норма глюкози – 3,3–3,5 ммоль/л.
4. Серологічний аналіз: виявлення ревматоїдного фактора при можливому ревматоїдному артриті.

• Загальний аналіз сечі. Виявляє підвищення рівня білка та еритроцитів для діагностики патології нирок.
  Колірне дуплексне сканування вен (УЗДЗ, ЦДЗ). Ця процедура завжди проводиться за підозри на венозну патологію. Дослідження ведеться від пахової складки до вен литкової групи та включає візуалізацію підшкірних сафенних вен. При виявленні варикозної хвороби складається карта патологічного рефлюксу (зворотного струму) крові.
• МРТ та КТ-ангіографія судин із «контрастом». Проводяться виявлення захворювань нирок, серця, і навіть при варикозної хвороби, оскільки дають можливість гранично точно оцінити ступінь звуження/розширення судин чи уточнити локалізацію і розміри тромбу.
• Рентгенологічне дослідження. В ході якого виявляються всі зміни, характерні для тієї чи іншої форми патології опорно-рухової системи.
• Комп’ютерна плантографія. Обстеження стопи пацієнта за підозри на наявність плоскостопості.
• Електрокардіографія та УЗД серця. З їхньою допомогою можна оцінити роботу серця та наявність/відсутність патологій.
• ФКГ – фонокардіографія, коронарографія. У їхньому ході оцінюється робота клапанного апарату серця та його вінцевих артерій.
• Визначення кісточково-плечового індексу – відношення артеріального тиску в кісточці до тиску в артерії плеча. У нормі показник має становити 1-1,2, зниження свідчить про наявність звуження в нижніх артеріях кінцівок.

Тільки фахівець може з’ясувати першопричину появи тяжкості в ногах і на цій підставі призначити правильне лікування.

Методи лікування

Як ми вже говорили вище, тяжкість у ногах може бути симптомом великої кількості захворювань, тому методи її лікування ми розглянемо на прикладі однієї, що найчастіше зустрічається і у чоловіків, і у жінок, патології – варикозної хвороби вен.

У терапії варикозу та хронічної венозної недостатності важливий комплекс заходів, що тісно пов’язані один з одним і дають найбільш ефективні результати саме при спільному застосуванні.

Медикаментозна терапія є основою терапії та профілактики варикозної хвороби. Стандарти медикаментозної терапії варикозу передбачають призначення засобів з венотонізуючою та ангіопротекторною дією – для відновлення роботи судинних клапанів та зміцнення стінок судин, а також засобів з антиагрегантною дією – для зниження в’язкості крові та ризику тромбоутворення.

• Венотонізуючу дію спрямовано відновлення роботи клапанного апарату судин. В нормі клапани на внутрішній стороні стінки судин повинні перешкоджати зворотному струму крові, який під дією сили тяжіння як би скидає кров зверху-вниз. Послаблення та просідання судинних клапанів призводить до рефлюксу та накопичення надлишкового об’єму крові в судинах, а значить, і до поступового розтягування їх стінок.
• Ангіопротекторна дія спрямована на зміцнення стінок судин, скорочення їх проникності, ламкості та відновлення еластичності. Надлишковий обсяг крові, накопичуючись у судинах, створює серйозний тиск на їхні стінки. При такому тиску стінки судин стоншуються і рідина починає проникати в навколишні тканини. Виникають набряки, які, своєю чергою, призводять до порушення трофіки.
• Антиагрегантна дія спрямована на покращення реологічних (механічних) властивостей крові, таких як її в’язкість, адже найчастішим супутником варикозу є так звана густа кров. Не настільки небезпечна сама варикозна хвороба, скільки венозний тромбоз, що з’являється на її тлі. Порушення струму крові сприяє накопиченню у дрібних кровоносних судинах продуктів метаболізму, а також появі вільних радикалів та медіаторів запальної реакції. Всі разом вони погіршують плинність крові та призводять до її загущення.

Найбільш ефективними ангіопротекторами, що довели в рамках клінічних досліджень свою ефективність у терапії варикозу, вважаються діючі речовини на основі субстанції флавоноїдів (діосмін, гесперидин, авікулярин, кверцетин та ін), есцину (що міститься в екстракті кінського каштану), а також групи вітамінів зміцнення судин, таких як вітамін С, вітамін Р (рутин) та інші.

На даний момент більшість венотоніків у таблетках, на жаль, є монопрепаратами — тобто містять один вид ангіопротекторів (наприклад, тільки флавоноїди або тільки есцин або рутин), що обмежує спектр їх дії на проблему варикозу. Серед комбінованих препаратів (що містять одразу кілька активних ангіопротекторів) на вітчизняному фармацевтичному ринку можна виділити лише «Ангіонорм». Часто разом із системними венотоніками призначаються також зовнішні венотонізуючі мазі або гелі для швидкого полегшення симптомів та поліпшення стану шкіри в місцях набряків. Необхідно знати, що застосування зовнішніх засобів без медикаментозної терапії бажаного ефекту не дасть.

• Компресійна терапія полягає у носінні спеціальних компресійних виробів – шкарпеток, панчох або гольфів, що рівномірно облягають уражену ногу. Щільність облягання така, що просвіти поверхневих вен нижніх кінцівок звужуються, полегшуючи навантаження на стінки, попереджаючи розтягнення та стоншення і даючи крові можливість вільніше циркулювати. Застійні явища в ногах значно зменшуються, а це знижує ризики утворення тромбів. Такий самий ефект дає і бинтування ніг спеціальними еластичними бинтами. Слід розуміти, що медична компресійна білизна виписується флебологом і продається за рецептом спеціалізованих, зазвичай ортопедичних магазинах.

Хірургічна терапія зазвичай застосовується починаючи з другої стадії варикозної хвороби, коли вени, що виступають, на ногах вже помітні візуально. Відня видаляються за допомогою хірургічних інструментів (флебектомія), препаратів-склерозантів (склеротерапія) або методом облітерації холодним лазером (ЕВЛО, ЕВЛК).

Варикозна хвороба найкраще піддається лікуванню на початкових стадіях, коли основними симптомами, крім тяжкості в ногах, є набряки, що виникають іноді, невеликі свербіж і печіння. А для того, щоб виключити себе з групи ризику, лікарі рекомендують змінити спосіб життя — більше ходити, займатися спортом, правильно харчуватися. Повністю позбутися варикозної хвороби, якщо вона вже була діагностована, досить важко — тож і в цьому випадку попередити простіше, ніж лікувати.