Артроз тазостегнового суглоба: симптоми та лікування

Що таке деформуючий артроз кульшового суглоба і чому він виникає

Артроз кульшового суглоба (відомий також під назвами коксартроз і деформуючий остеоартроз кульшового суглоба) – одна з найбільш часто діагностованих патологій кістково-м’язової системи. У Росії цей недуг є провідною причиною непрацездатності у людей із хворобами суглобів.

Образно проблему людини, яка страждає від артрозу кульшового суглоба, можна порівняти з дверима, петлі яких не змащені. Через нестачу «мастила» всередині суглоба кістки починають стикатися, що провокує біль і скутість (подібно до скрипу і тугого ходу дверей). Пізніше, якщо ігнорувати захворювання, на кісткових поверхнях виникають вирости («іржа»), які все більше обмежують рухи в суглобі, а при несприятливому результаті він перестає виконувати свою функцію.

Зазвичай вважається, що артроз кульшового суглоба — вікова проблема. Статистика підтверджує цю думку: після 40 років такий діагноз ставлять одному з десяти, після 60 років — одному з трьох пацієнтів, а у тих, кому за 70, коксартроз виявляється у 80% випадків. Але нерідко біль у стегні приводить до кабінету ортопеда та молодь.

Так, серед причин остеоартрозу кульшового суглоба виділяють такі найбільш значущі:

1. вроджене порушення розвитку (дисплазія) суглоба, яке може ніяк не проявляти себе до зрілого віку;
2. передчасне зношування суглобів, що виникає внаслідок інтенсивних навантажень у спортсменів або за ожиріння;
3. травми та інфекції, що зачіпають опорно-руховий апарат;
4. інші захворювання кістково-м’язової системи, що призводять до патологічного перерозподілу навантаження на суглоби;
5. порушення кровопостачання суглоба (наприклад, внаслідок атеросклерозу судин).

Лікарі вважають, що до артрозу тазостегнового суглоба веде сукупність факторів, тому у людей зі схильністю до цієї хвороби патологічний процес виникає раніше, як і у хворих на ожиріння, цукровий діабет або ішемічне ураження серця.

Симптоми коксартрозу

Першою ознакою артрозу є біль після фізичного навантаження. Неприємні відчуття виникають як у пахвинній ділянці, так у стегні та коліні.

Якщо коксартроз не почати лікувати на ранніх стадіях, до болю приєднуються такі симптоми: скутість і хрускіт у суглобі, зміна ходи (часто, щоб уникнути неприємних відчуттів, хворі розвертають ногу назовні і перевалюються при ходьбі з боку на бік – формується «качина» , накульгування. Згодом патологічний процес призводить до атрофії м’язів стегна та візуального укорочення хворої кінцівки. На пізніх стадіях остеоартроз тазостегнового суглоба переростає в анкілоз – повне зрощування стегнової кістки з тазом, через що нога фіксується в одному положенні і виконує лише функцію опори.

Ступені захворювання

Для зручності діагностики лікарі виділяють три ступені коксартрозу:

• 1 ступінь остеоартрозу тазостегнового суглоба виставляється при помірних больових проявах та відсутності скутості у рухах. При рентгенографії помітно невелике звуження суглобової щілини та поодинокі кісткові вирости, остеофіти. За умови адекватного лікування коксартроз 1-го ступеня можна зупинити, усунувши симптоми захворювання.
• 2 ступінь коксартрозу супроводжується появою ниючого болю навіть у стані спокою ноги. Рухи у суглобі утруднені: людина не може піднімати та відводити ногу вбік. Особливо відчутний біль при спробі розвертати стопу випрямленої ноги праворуч і ліворуч. Хворий шкутильгає, іноді в суглобі чутний хрускіт. На рентгенівських знімках деформація головки стегнової кістки, численні остеофіти і звуження суглобової щілини на третину. Лікувальні заходи дозволяють призупинити перебіг хвороби довгі роки.
• При 3 ступеня коксартрозу біль у суглобі не вщухає цілодобово, розвивається атрофія м’язів стегна та сідниць – все тіло людини здається перекошеним у бік ураження. Рентген вказує на глибоку деформацію суглоба та звуження просвіту щілини аж до повного з’єднання кісткових поверхонь. Терапевтичний підхід, як правило, не дає відчутного ефекту – потрібна заміна суглоба протезом.

Для діагностики деформуючого остеоартрозу застосовується як зовнішній огляд, у якому лікар вивчає рухливість ноги, оцінює ходу та зовнішній вигляд хворого, і рентгенографія. При сумнівах у правильності діагнозу фахівець додатково виписує напрямок на магнітно-резонансну томографію (МРТ) тазостегнового суглоба.

Артроз тазостегнового суглоба: симптоми

Як лікувати артроз кульшового суглоба

Боротьба з коксартрозом вимагає залучення різних методик: від лікарських препаратів та лікувальної фізкультури до курсів витягу суглоба та операції, яку зазвичай призначають при безуспішних спробах звернути розвиток хвороби назад.

Консервативне лікування

Безопераційне лікування потребує часу та фінансових витрат, але воно може покращити якість життя пацієнта і в довгостроковій перспективі – скасувати потребу у хірургічній операції. Перше, що виписує ортопед хворому з коксартрозом, – ліки, що знімають біль та запалення (нестероїдні та стероїдні протизапальні препарати, міорелаксанти). Для активізації кровопостачання в області артрозу та відновлення хрящової тканини прописують судинорозширюючі ліки та хондропротектори. Крім того, хворому можуть запропонувати сучасну методику стимуляції регенераторних процесів – плазмоліфтинг, тобто ін’єкції компонентів крові пацієнта у патологічне вогнище. Ці заходи найбільш ефективні при остеоартрозі тазостегнового суглоба 1 та 2 ступеня тяжкості.

Нехірургічні методи лікування

Крім таблеток, мазей та ін’єкцій лікування коксартрозу потребує використання фізіотерапії та кінезітерапії, а також корекції дієти. Стратегія допомоги, розроблена досвідченим ортопедом, дозволяє людям з 1 та 2 ступенем артрозу тазостегнового суглоба уникнути ендопротезування та обмежити потребу в ліках.

Фізіотерапія

• Ударно-хвильова терапія (УВТ) застосовується у кардіології, неврології, ортопедії та спортивній медицині. Основа на організм — звукові хвилі, які забезпечують приплив крові до потрібному ділянці тіла, що стимулює процеси регенерації і прискорює обмін речовин. Цей порівняно новий метод вже показує значні результати у лікуванні захворювань опорно-рухового апарату та стає одним із найпопулярніших.
• Міостимуляція при коксартрозі спрямована на відновлення роботи м’язів, що ослабли через вимушене обмеження рухів у суглобі.
• Фонофорез поєднує переваги ультразвукового та лікарського впливу на тіло: під впливом приладу фармацевтичний препарат у вигляді мазі або крему ефективніше проникає крізь шкірні покриви до кульшового суглоба.
• Озонотерапія знижує неприємні відчуття та активізує ріст хрящової тканини завдяки властивостям озоно-кисневої суміші.

Кінезітерапія

• ЛФК вважається основою успішного лікування артрозу будь-якої локалізації: регулярне виконання особливої ​​системи вправ зміцнює зв’язки та м’язи навколо хворого суглоба, що знижує дискомфорт при звичних щоденних навантаженнях.
• Масаж (включаючи лімфодренаж) та мануальна терапія спрямовані на пасивну роботу з мускулатурою, зв’язками та суглобом. Підходи, що застосовуються для допомоги людям із коксартрозом, знижують потребу в таблетках та ін’єкціях, що зменшує фармакологічне навантаження на організм.
• Механотерапія має на увазі роботу з тренажерами, які допомагають вправляти суглоб без значних фізичних зусиль, що особливо затребуване у хворих похилого віку.
• Витягування суглобів за допомогою спеціального тракційного апарату або рук мануального терапевта збільшує простір усередині суглоба, що «відкидає» патологічний процес на кілька ступенів тому, полегшуючи симптоми і даючи організму час відновлення функції тазостегнового суглоба.

Дієтотерапія

Потрібний для всіх пацієнтів з коксартрозом, але найбільш важливий для пацієнтів з ожирінням. Схуднення знижує навантаження на запалений суглоб та покращує метаболізм. У комбінації з іншими консервативними методиками збалансоване харчування дозволяє забути про больовий синдром та інші прояви артрозу тазостегнового суглоба.

Оперативне лікування

У цю групу входять процедури, які здійснюються хірургом в умовах операційної. Усі вони, крім пункції кульшового суглоба, вимагають госпіталізації та багатомісячного відновлювального періоду. При коксартрозі 3 ступеня, коли консервативне лікування не приносить полегшення, тільки протезування допомагає позбавити хворого дискомфорту і болю, повернувши йому радість руху.

• Пункція (малоінвазивне втручання) має на увазі відкачування з порожнини суглоба надлишкової рідини, що знімає біль та покращує рухливість ноги. Може проводитись неодноразово, особливо при призначенні стероїдних препаратів.
• Артроскопічний дебридмент має на увазі очищення внутрішньої поверхні суглоба від фрагментів зміненої хрящової тканини та промивання його порожнини лікувальним розчином для зняття запалення. Ця операція проводиться через кілька проколів, без розтину порожнини суглоба.
• Околосуглобова остеотомія – штучний перелом стегнової кістки з подальшим зрощуванням під іншим кутом, що дозволяє знизити навантаження на суглоб. Таке втручання не можна назвати панацеєю — через 2–5 років біль повертається, однак у деяких умовах, коли ендопротезування неможливе, навколосуглобова остеотомія кульшового суглоба — найкраще вирішення проблеми коксартрозу.
• Ендопротезування означає повну заміну суглоба на протез, який може служити до 20 років. Незважаючи на складність втручання, його добре переносять пацієнти різного віку, готові до активної реабілітації після операції. Хірурги відзначають, що важлива умова успіху – попереднє лікування ожиріння та використання методів кінезітерапії з метою відновлення сили м’язів, що оточують суглоб.

Профілактика остеоартрозу тазостегнового суглоба важлива людям після 40 років, спортсменам та родичам людей з уже діагностованим коксартрозом або переломом шийки стегнової кістки. Лікарі рекомендують групі ризику стежити за фігурою, берегтися від травм (наприклад, носити взимку взуття на підошві, що не ковзає) і регулярно займатися фітнесом. При перших симптомах артрозу кульшового суглоба негайно звертайтеся до ортопеда. Лікування захворювання потрібно проходити у лікаря-фахівця, досвідченого та уважного до будь-яких змін у самопочутті пацієнта.