Як зрозуміти, що у дитини гайморит?

Симптоми гаймориту

Відмітна симптом гаймориту – відчуття тиску і тяжкості в області перенісся. При цьому хворобливість частіше виникає після сну, може локалізуватися як з однієї, так і з двох сторін носа. Крім цього у хворого відзначаються періодичні головні болі різної інтенсивності.

Іншим характерним для гаймориту проявом є порушення носового дихання. Закладеність носа може змінюватися тимчасовим полегшенням дихання, іноді закладеність однієї ніздрі змінюється заложенностью інший, наприклад, при зміні положення голови.

Нежить при гаймориті є виділення з носових ходів слизу і / або гною жовто-зеленого кольору. При сильній набряклості слизової носа гнійні виділення не мають можливості відтоку, від чого нежить стає маловираженим. Така особливість перебігу може ускладнити процес діагностики захворювання.

Інші прояви гаймориту:

• підвищення температури тіла;
• озноб;
• слабкість;
• швидка стомлюваність.

Причини гаймориту

Гайморит розвивається внаслідок попадання в пазухи носа хвороботворних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків або їх поєднання). Найбільш частими збудниками хвороби є: стрептокок, стафілокок, стрептокок, гемофільна паличка, риновіруси, коронавірус, вірус парагрипу та ін.

У нормі здоровий дитячий організм здатний самостійно побороти інфекцію, що розвивається в пазухах носа. Однак при певних факторах сили імунного захисту дитини знижуються, і організм стає нездатний протистояти збудникам.

Фактори, що провокують зниження імунітету і проникнення мікроорганізмів в гайморові пазухи носа:

1. Наявність захворювань верхніх дихальних шляхів – ГРВІ, тонзиліт, фарингіт, риніт хронічного чи гострого перебігу.
2. Запальні захворювання ротової порожнини – карієс, стоматит.
3. Гіпертрофія (збільшення) аденоїдів.
4. Анатомічно вузькі носові ходи.
5. Наявність поліпів та інших утворень у порожнині носа.
6. Викривлення носової перегородки.

Діагностика гаймориту

При підозрі на наявність гаймориту дитини слід привести на огляд лікаря-отоларинголога. Грамотний фахівець без праці поставить вірний діагноз і підбере необхідне лікування.

На первинному прийомі лікар уважно вислуховує скарги пацієнта і його батьків, уточнює особливості перебігу захворювання – тривалість неприємних симптомів, ступінь вираженості, наявність супутніх запальних процесів в організмі. Лікар також уточнює, чи не хворіє в близькому оточенні дитини ніхто захворюваннями верхніх дихальних шляхів.

Після бесіди фахівець переходить до огляду пацієнта: візуально визначає наявність припухлості в області щік, проводить пальпацію гайморових пазух і виявляє факт больового синдрому при натисканні. Для виявлення симптомів запалення (набряку, гнійних виділень) лікар проводить риноскопию – інструментальне дослідження порожнин носа за допомогою спеціального інструменту – Риноскопія. Після постановки попереднього діагнозу дитина направляється на рентгенологічне дослідження з метою підтвердження первинного ув’язнення.

Раніше для діагностики та лікування широко застосовувалася пункція гайморової пазухи. В даний цей інвазивний метод, який викликає страх у дитини, застосовується вкрай рідко.

Як зрозуміти, що у дитини гайморит?

Лікування гаймориту

При лікуванні гаймориту фахівці ставлять перед собою відразу кілька завдань: усунути причину запального процесу, купірувати прояви захворювання, поліпшити відтік гною з пазух, а також відновити нормальне функціонування дитячого організму. Для цього дитині можуть призначатися такі групи препаратів:

• антибіотики;
• протизапальні засоби;
• протигрибкові препарати;
• сосудосужівающе краплі;
• сольові розчини для промивання носа;
• антигістамінні препарати;
• жарознижуючі;
• репеленти;
• вітамінні комплекси.

Крім медикаментозної терапії в лікуванні гаймориту добре себе зарекомендували фізіотерапевтичні процедури:

1. інгаляції;
2. УВЧ;
3. електрофорез;
4. лазеротерапія та ін.

Для дренування гайморових пазух застосовується метод промивання «кукушка» (так називається, тому що дитина повинна в процесі процедури говорити «Ку-ку»). Використовуються дезінфікуючі розчини, які вводять в порожнини носа. Під дією негативного тиску створюються умови для виходу гнійних виділень з гайморових пазух.

У складних випадках, що не піддаються консервативному лікуванню, може знадобитися проведення хірургічного втручання – гайморотомії. В ході операції хірург акуратно проколює гайморові пазухи з подальшим видаленням гною і введенням антисептичних засобів.

Профілактика гаймориту

Для того, щоб не допустити розвитку гаймориту у дитини, слід дотримуватися певних профілактичних заходів:

• Уникати переохолоджень організму.
• Зміцнювати імунну систему – регулярно гуляти на свіжому повітрі, грамотно складати раціон (харчування повинно включати всі необхідні для росту і розвитку дитини поживні речовини), загартовувати дитячий організм.
• При виникненні риніту будь-якої етіології промивати ніс сольовими розчинами.
• Своєчасно усувати захворювання верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини.
• Не займатися самолікуванням.