Виховання стресостійкості. Як допомогти дитині впоратися зі стресом?

Де шукати причини?

Добре, коли проблема лежить на поверхні: ви тільки переїхали в новий будинок, дитина пішла до школи, змінила клас, у неї проблеми з однолітком, конфлікт з учителем, батьки на межі розлучення, важко хворіє улюблена бабуся… Примітно, що всі ці фактори ставляться до однієї категорії – соціально-психологічних. Але є й дві інші групи, які не завжди такі очевидні навіть для дуже уважних і дбайливих батьків. Про всі три поговоримо докладніше.

Фізіологічні фактори розвитку стресу:

• Голод. Вранці снідати не хотілося, у школі каша була несмачна, одразу після уроків довелося бігти на тренування… І ось, п’ять годин вечора, у дитини у шлунку за весь день побували два печива та бутерброд. Він голодний, можливо, навіть не усвідомлює цього, і його шлунок уже стискається від однієї думки, що завтра буде ще один такий же день, і знову він не встигне толком ні поснідати, ні пообідати… Коментарі зайві: розпорядок треба налагодити так щоб дитина була сита протягом дня.
• Жага. Подбайте про те, щоб вода завжди була доступна. Давайте з собою пляшку води на прогулянки, тренування та екскурсії, стежте за тим, щоб кулер у класі чи дитячому садку був завжди у робочому стані. Крім того, потрібно, щоб вихователі та вчителі випадково не «перекривали» доступ до води терміновими справами або дисциплінарними вправами: навіть якщо ви на перерві дописуєте контрольну, у дітей має бути час, щоб вгамувати спрагу.
• Шум. Є діти, які особливо чутливі до гучних звуків чи постійного монотонного шуму. У першому класі вони часто приходять додому і лягають спати: втомилися від гулу, свисту, голосів. Навіть якщо ваші діти самі часто бувають джерелом страшного шуму, потрібно поважати їхнє право відпочивати, читати, робити уроки в тиші. Не вмикайте телевізор і постарайтеся вгамувати галасливих молодших дітей, поки старші зайняті розумовою працею або відпочивають після школи.
• Кисневе голодування. На нього діти скаржаться рідше, ніж на голод і спрагу, але перманентний недолік кисню часто є причиною поганого самопочуття. Слідкуйте за тим, щоб приміщення, де знаходиться дитина, регулярно провітрювалося, і знайдіть можливість виходити на прогулянку хоча б на годину-півтори на день.
• Травми, хвороби, загальна інтоксикація організму. Недолікована застуда, наявність вогнища запалення, біль, сильний забій – все це забирає сили, дратує, мучить, і на відновлення після будь-якого нездужання потрібен час. Найчастіше більше, ніж визначає лікар.
• Фізичні та психоемоційні навантаження. Якщо довелося три години поспіль вивчати англійську, писати по чотири контрольні на тижні, сильно викладатися на тренуваннях, то немає нічого дивного в тому, що після цього у дитини виявляються ознаки стресу. Зверніть увагу: фізичні навантаження відбуваються не тоді, коли дитина багато бігає або активно займається спортом (це сприяє «обнулення» і виходу зі стану стресу). Найбільше навантажена дитина, коли їй доводиться довго перебувати у статичних позах, не ворушитися та накопичувати напругу у тілі. Щоб розслабитися, потрібно обов’язково робити паузи, обмежувати знаходження у статиці, робити гімнастику як для тіла, так і для спини, шиї, пальців і кистей рук.
• Недостача сну. Сон це важливо. Якщо доводиться вибирати між сном та уроками, заняттями, іншими серйозними справами – вибирайте сон.
• Режим обмеження часу. Кожна людина має свій внутрішній темп, зручний і органічний для проживання життя та виконання різних завдань. Деякі діти за природою досить повільні. Їх джерелом стресу є ситуація, коли їм потрібно постійно встигати, бігти, поспішати, укладатися в часові проміжки. Намагайтеся не поспішати дитину на кожному кроці: якщо тільки можна потерпіти, почекати хоча б кілька хвилин, використовуйте їх, щоб дати дитині відпочинок від постійних спроб потрапити до ритму життя.

Це далеко не всі фактори стресу, пов’язані з фізіологічними нездужаннями дитини. Хронічні захворювання, незручний одяг та взуття, вимушені асиметричні пози, складнощі з відвідуванням туалету або просто необхідність довго терпіти – все це може стати стресовим фактором.

Чим можна допомогти?

• По-перше, просто не забувати про цю значущу групу причин стресу. У цьому місці теж можна «шукати», якщо дитина раптом стала дратівливою, нервовою, обзавілася нав’язливими рухами або стала раптом гірше вчитися.
• По-друге, напередодні серйозних соціально-психологічних потрясінь (зміна місця проживання, розлучення батьків, початок навчання у школі, зміна школи тощо) слід постаратися забезпечити дітям максимальний базовий комфорт. Налагодити харчування та сон, зберігати прогулянки та рухову активність, доліковуватися та давати дитині час на відновлення.

Виховання стресостійкості. Як допомогти дитині впоратися зі стресом?

Соціально-психологічні фактори розвитку стресу

Не будемо перераховувати всі можливі глобальні зміни у повсякденному житті дитини: нам і так зазвичай буває ясно, чому раптом все посипалося. Скажімо лише про два фактори, найбільш приховані та неочевидні:

• Стан неуспіху. Дітям боляче, коли дорослі незадоволені ними. Глибина переживань у кожної дитини своя, але є такі діти, які просто не можуть винести, коли близька людина демонструє невдоволення ними. Звичайно, якщо дитина одного разу наробила щось надзвичайне, ви висловите йому все, що думаєте, і це буде короткочасний вплив стресу. Але якщо дитина «не вилазить» із таких ситуацій, у неї розвивається хронічний стрес.
• Ситуація невизначеності. Про цей фактор ми часто забуваємо. Дітям вкрай необхідні прозорі та зрозумілі правила: за що їх похвалять, а за що сварять. Що буває у будні, а що – у вихідні. Які події відбудуться завтра вранці обов’язково (сніданок, чищення зубів, прогулянка, читання на ніч тощо), які можуть і не статися. І це також нормально. Якщо дитина не знає, де вона житиме через пару місяців, чи не забудуть їй побажати на добраніч, буде вона сита або голодна, її лаятимуть за двійку або скажуть: «Грунда, нічого страшного», — їй нема на що спертися, вона перебуває у постійному нервовому напрузі. Тому є сенс створити більш менш одноманітну систему життя. Звичайно, частину рішень ви з дитиною прийматимете «за настроєм», але загальна канва, система зрозумілих «можна» та «не можна». «добре» і «погано» нехай буде незмінною для всієї родини.

Чим можна допомогти?

Насамперед, не брати на себе надто багато. Зрозуміло, що виключити із життя дитини зовнішні подразники не вдасться; так це і не потрібно, щоб допомогти йому впоратися зі стресом. Головне завдання — не прогаяти приховані психологічні фактори стресу, такі як часті невдачі в тій чи іншій сфері, насмішки, які здаються невинними, відсутність близьких друзів.

Емоційні фактори розвитку стресу:

• Травма прихильності. Якщо у дитини втрачено контакт із близькими дорослими, вона з будь-якими стресовими ситуаціями справляється важче і довше.
• Недостатній емоційний контакт із батьками. Ми різні: хтось більш відкритий, хтось замкненіший і зовні холодний. Закритість батьків може бути для дитини додатковим стресовим фактором.
• Недостатньо розвинений емоційний інтелект. Психологи та педагоги відзначають, що зараз дуже часті випадки, коли діти розвинені інтелектуально, вони багато читали, мають енциклопедичні знання, добре засвоюють нові знання, але їм складно справлятися з власними емоціями та розуміти емоції інших.
• Емоційне насильство. Це не лише глузування, знущання, покарання та інші явні ознаки. Ігнорування, відмова від контакту з дитиною, небезпечна та недостатньо дружня атмосфера також є джерелами хронічного стресу.

Чим можна допомогти?

На етапі підготовки дитини до школи, дитячого садка та будь-якої іншої великої зміни в житті приділіть увагу емоційному стану: намагайтеся дати йому не тільки і не стільки знання, скільки теплоту та підтримку. Намагайтеся знаходити час, щоб вислухати дитину, поговорити з нею, придумайте практики, що підтримують, ритуали, які дозволять дитині прожити всі свої емоції: гнів, прикрість, сум, страх.

Буде здорово, якщо навіть у найскладніші періоди життя ви зможете знайти підтримку один в одному: повеселитися, почитати смішну книжку або просто обійнятися, перед тим, як повернуться на поле лайки з повсякденними справами.