Поліартрит

Поліартрит – множинне запалення суглобів. Можливо як одночасне, так і послідовне ураження кількох суглобів. Причиною розвитку є імунні порушення, порушення обміну, а також деякі специфічні і неспецифічні інфекції. Поліартрит проявляється болями, набряком, гіперемією і гіпертермією в області поразки. Діагноз виставляється на підставі лабораторних даних, результатів рентгенографії, КТ, МРТ, сцинтиграфії, мікробіологічного і цитологічного дослідження суглобової рідини. Лікування консервативне.

Ревматоїдний поліартрит

Ревматоїдний поліартрит – самостійне захворювання, що супроводжується системним ураженням сполучної тканини. Істотно знижує якість життя, в 70% випадків стає причиною ранньої інвалідності. Жінки страждають приблизно втричі частіше за чоловіків, середній вік хворих – 30-35 років. Хвороба має аутоімунний характер, тобто, виникає внаслідок своєрідного «збою», при якому імунна система починає атакувати клітини власного тіла. Причини розвитку ревматоїдного поліартриту до кінця не з’ясовані. До числа факторів, що відносяться: спадкова схильність, деякі інфекції, переохолодження, стрес, інтоксикації і гіперінсоляція.

Як лікувати поліартрит?

Розрізняють декілька форм ревматоїдного поліартриту. Класична форма досить повільно прогресує, супроводжується дзеркальним ураженням великих і дрібних суглобів. При моно- і олигоартрите уражається один або кілька суглобів; частіше страждають колінні суглоби. При синдромі Фелти запалення суглобів поєднується зі збільшенням селезінки. При псевдосептическом формі спостерігається виражена лихоманка, озноби, проливні поти і васкуліти; симптоми з боку суглобів виражені слабо або відсутні. Для ювенільного ревматоїдного артриту характерно ранній початок (у підлітковому віці). При суглобово-вісцеральної формі ураження суглобів поєднується з важкими патологічними змінами внутрішніх органів: серця, нирок, легенів, а також нервової системи і судин.

Провідними клінічними симптомами ревматоїдного поліартриту є болі і деформації суглобів. Найчастіше вражаються дрібні суглоби кисті і пальців. У більшості випадків спостерігається симетричність (дзеркальність) поразки. Хвороба починається поступово, на ранніх стадіях пацієнти відчувають лише помірну або незначну ранкову скутість.

У подальшому приєднуються хвилеподібні болю в суглобах (артралгії), відчуття оніміння, атрофія м’язів, пітливість, підвищення температури тіла, похолодання і печіння в області рук і ніг, а також зміна форми і збільшення розміру суглобів.

Поряд з суглобами, патологічні зміни виникають і в інших органах, в першу чергу – в легенях, нирках і серці. У 50% пацієнтів виявляються порушення з боку серцево-судинної системи (перикардити, васкуліти, атеросклероз), у деяких хворих формуються пороки серця. Можливий вогнищевий нефрит, при важкому прогресуючому перебігу поліартриту розвивається амілоїдоз. З боку дихальної системи можуть спостерігатися плеврити і поразки інтерстиціальної тканини. Поразка нервової системи може проявлятися у вигляді цервікального миелита, множинних мононевритов, сенсорно-моторної нейропатії і компресійної нейропатії. У низки пацієнтів виявляється патологія органів зору: периферична виразкова кератопатія, склерит, епісклерит і сухий кератокон’юнктивіт.

Реактивний поліартрит

Реактивний поліартрит розвивається після перенесених бактеріальних, вірусних, грибкових і хламідійних інфекцій. Запалення в суглобах може виникати після інфекційних уражень кишечника (сальмонельозу, шигельозу та ієрсиніозу), сечостатевих інфекцій (уретриту, циститу, ендометриту, простатиту), інфекцій дихальних шляхів і ЛОР-органів (пневмонії, гаймориту, бронхіту, ангіни, фарингіту). Частіше хворіють молоді чоловіки. Факторами є хронічні вогнища інфекції, підвищене навантаження, переохолодження і травми кінцівок.

Симптоми реактивного поліартриту з’являються через кілька тижнів після початку інфекційного захворювання. Початок гострий, супроводжується загальним нездужанням, ознобом і підвищенням температури. Запалення частіше виникає в суглобах нижніх кінцівок. Можливо одночасне ураження слизових оболонок, яке проявляється у вигляді уретриту, кон’юнктивіту і афтозного стоматиту. В окремих випадках розвиваються міокардит. Симптоми зберігаються від тижня до 2-3 місяців. Можливий перехід в хронічну форму.

Діагностика поліартриту

Тактика лікування залежить від причини розвитку захворювання, тому в процесі діагностики лікар приділяє особливу увагу збору анамнезу, скарг та особливостям клінічної картини захворювання. Так, поступове початок і симетричне ураження дрібних суглобів має викликати підозру на ревматоїдний поліартрит, наявність псоріазу – на псоріатичний поліартрит і т. Д. При цьому враховується можливість поєднання декількох захворювань або нетипового перебігу поліартриту (наприклад, ураження кількох великих суглобів при ревматоидной формі хвороби) .

Діагноз уточнюють на підставі даних рентгенографії, УЗД суглобів, сцинтиграфії, МРТ, КТ, дослідження синовіальної рідини, біохімічного аналізу крові, тесту на швидкість осідання еритроцитів, визначення рівня креатиніну, визначення рівня АСТ, аналізу сечі і тесту на ревматоїдний фактор. Слід враховувати, що негативний результат тесту на ревматоїдний фактор (РФ) не є підставою для виключення ревматоїдного поліартриту, оскільки у 30% пацієнтів з цим захворюванням РФ не визначається (в таких випадках говорять про серонегативном ревматоїдному поліартриті).

Поліартрит: що це таке

При наявності показань хворих направляють на додаткові дослідження внутрішніх органів: УЗД органів черевної порожнини, ЕКГ і т. Д. Щоб не допустити кристалічного поліартриту виконують біопсію синовіальної оболонки суглоба. При підозрі на специфічний поліартрит (сифілітичний, гонорейний, туберкульозний, дизентерійний) призначають консультації відповідних фахівців: венеролога, фтизіатра та інфекціоніста, а також проводять спеціальні тести, в тому числі ПЛР, реакцію Вассермана, мікрореакцію преципитации, бактеріоскопію, тест на імуноферментний аналіз та ін .

Лікування поліартритів

Лікування ревматоїдного поліартриту комплексне, спрямоване на боротьбу з больовим синдромом, відновлення функції суглобів і уповільнення прогресування хвороби. Для зменшення запалення і болю призначають НПЗП. При наявності інфекції використовують антибактеріальні засоби. Застосовують плазмаферез. У важких випадках в порожнину запалених суглобів вводять кортикостероїди. При неефективності перерахованих методів лікування застосовують базисні препарати.

При ревматоїдному поліартриті часто розвивається остеопороз, тому пацієнтам з профілактичною метою призначають спеціальну дієту з високим вмістом кальцію, а також вітамін Д і препарати кальцію.

Для збереження функції суглобів застосовують масаж, ЛФК та ​​фізіолікування: фонофорез, електрофорез і аплікації димексиду. При виражених деформаціях і неефективності консервативної терапії здійснюють хірургічні втручання.

Поліартрит пальців рук

При лікуванні реактивних поліартритів використовують симптоматичні засоби, що сприяють ліквідації больового синдрому та зменшення запалення. Терапія обмінних та інфекційних поліартритів передбачає обов’язкове лікування основного захворювання в поєднанні з прийомом препаратів симптоматичного дії. Застосовують НПЗП, анальгетики і кортикостероїди, при необхідності призначають антигістамінні засоби, антибіотики і імунодепресанти.

Велике значення в терапії поліартритів різної етіології мають фізіопроцедури, що сприяють зменшенню болів, набряку і запалення в суглобах. Використовують масаж, фонофорез, ультразвук, УВЧ, озокерит, парафін, магнітотерапію і баротерапію. Пацієнтів направляють на ЛФК. Лікування хронічних поліартритів здійснюють курсами, зазвичай навесні і восени – в період сезонних загострень. При відсутності протипоказань призначають санаторно-курортне лікування.

Читати по темі: Сколіоз