Хронічний лімфолейкоз: лікування, симптоми, діагностика

Хронічний лімфолейкоз називається одна з поширених онкогематологічних патологій, яка характеризується активним ростом реактивних (зрілих) лімфоцитів і накопиченням їх в тканинах органів, що беруть участь в процесі утворення і розпаду кров’яних клітин, а також в крові.

Причини розвитку хронічного лімфолейкозу

Сучасній медицині причина розвитку хронічного лімфолейкоз не відома. Передбачається, що в його виникненні задіяна генетична схильність і вплив канцерогенних факторів. Часто розвитку захворювання передує збільшення популяції клонів В-лімфоцитів в крові пацієнта.

Симптоматика

На ранніх стадіях лімфолейкоз не проявляє себе суб’єктивної симптоматикою. У міру збільшення популяції зрілих лімфоцитів в крові і внутрішніх органах хворого, з’являються такі неспецифічні ознаки захворювання, як:

1. слабкість, стомлюваність;
2. посилене потовиділення, частіше вночі, під час сну;
3. безпричинне зниження маси тіла;
4. відчуття тяжкості, стискання, дискомфорту в області лівого і правого підребер’я, поява яких пов’язана зі збільшенням печінки і селезінки;
5. порушення травлення, нудота, метеоризм.

Нерідко пацієнти виявляють збільшені лімфатичні вузли, які стають видимими, якщо знаходяться близько до поверхні шкіри, або відчуваються при натисканні.

Хронічний лімфолейкоз: лікування, симптоми

Надалі зрілі лімфоцити, накопичуючись в кістковому мозку, починають витісняти інші формені елементи крові, що призводить до дефіциту еритроцитів і тромбоцитів, тобто розвитку анемії і тромбоцитопенії. Ці стани проявляються вираженою слабкістю, запамороченнями, появою темних плям в полях зору, дрібноточковими крововиливами в шкірних покривах і слизових оболонках, підвищену кровоточивість.

Знижується рівень опірності організму інфекціям, часто розвиваються респіраторні захворювання, відбувається загострення хронічних запальних процесів. Інфекційні хвороби приймаютьтривалий і рецидивуючий перебіг.

Діагностика

Клінічний діагноз виноситься на підставі суб’єктивної симптоматики, даних об’єктивного огляду та додаткового обстеження. Вирішальне значення мають результати лабораторних (клінічних, цитогенетичних і імуногістохімічних) досліджень крові та мікроскопії фрагментів кісткового мозку пацієнта. Додатково проводиться рентгенографія органів грудної клітини та ультразвукове дослідження черевної порожнини з метою визначення стану печінки і селезінки, виявлення збільшених лімфатичних вузлів.

Основні принципи лікування

Лікування починається при наявності таких показань, як:

• виражені симптоми інтоксикації (постійне або часте безпричинне підвищення температури тіла, зниження маси тіла або посилене потовиділення в нічний час доби);
• прогресуюча анемія або тромбоцитопенія;
• значне збільшення розмірів селезінки;
• виражене і прогресуюче збільшення лімфатичних вузлів;
• активний приріст популяції лімфоцитів.

При виборі терапевтичної тактики враховуються вік пацієнта і загальний стан його організму, характер перебігу захворювання, результати раніше проведеного лікування. Застосовуються різні схеми хіміотерапії – поєднання цитостатиків і глюкокортікостерідов. В окремих випадках проводиться опромінення вогнищ ураження. При наявності показань, виконується операція з видалення селезінки.

Часто захворювання приймає повільно прогресуючий характер, тому прогноз його відносно сприятливий.

Читати по темі: Мембранозний гломерулонефрит: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика