Тривога, роздратування і агресія. Про труднощі самоізоляції

Тривога, роздратування і агресія. Про труднощі самоізоляції

27.04.2020 Off By admin




Відмовляючись від комунікацій, ми піддаємо психіку серйозному випробуванню

Наявність неорганізованого вільного часу

Час дійсно краще організувати, і для цього важливо зберегти деякі звички. Я б назвала їх «атрибути виходу в світ»:

  1. чистити зуби (вибачте, але це потрібно сказати),
  2. зачісуватися,
  3. переодягатися в одяг на вихід (як мінімум, не залишатися в піжамі).

Є в строго певний час, дотримуючись режим, інакше після карантину ми не вийдемо, а викотив з під’їздів наших будинків. Спати, не порушуючи звичного розпорядку, інакше день і ніч зіллються в один потік. Складати план на день, ставити нагадування, виділяти час на роботу і окремо – на відпочинок. Спланувати дозвілля. Не варто боятися, що діти надто багато дивляться телевізор – це неминуче. В сьогоднішніх умовах краще телевізор, ніж затиснутий в руках телефон або планшет. Чому?

Тому що здоров’ю шкодить незручне положення тіла або рук. Наприклад, занадто сильне згинання або розгинання кисті при роботі з сенсорним екраном. Найвідоміше захворювання з цієї категорії – синдром зап’ястного каналу, коли нерв здавлюється між кістками і сухожиллями м’язів зап’ястя.

Також важливо стежити за становищем шиї, яка дуже чутлива до незручних позах. Саме тому дітям краще дивитися відеоуроки по телевізору – або ж ставте планшет вертикально на відстані витягнутої руки. Намагайтеся і самі, користуючись телефоном або планшетом, не нахиляти шию вперед і не відхиляти назад, не сидіти довго з поверненою в одну сторону головою. Частіше робіть перерви, а якщо відчуєте будь-який біль, оніміння або поколювання, тут же відкладіть гаджет в сторону і прийміть більш зручне положення.

Сенсорна депривація і обмеження простору, зниження рухової активності

Сенсорно депривація – це часткове або повне припинення зовнішнього впливу на один або більше органів почуттів. Сенсорна депривація може виникнути при ізоляції в замкнутому просторі (наприклад, на підводному човні, космічному кораблі або в місцях позбавлення волі). Короткі періоди сенсорної депривації діють розслабляючи і запускають процеси внутрішнього підсвідомого аналізу, структурування і сортування інформації, а також самонастроювання і стабілізації психіки. Однак тривала відсутність зовнішніх подразників може призвести до надзвичайного занепокоєння, втрати зв’язку з реальністю, депресії, нездатності концентруватися – і, згодом, посттравматичного стресу.

Тривога, роздратування і агресія. Про труднощі самоізоляції

Тривога, роздратування і агресія. Про труднощі самоізоляції

Крім того, в умовах ізоляції можуть знижуватися когнітивні здібності, так як нашому мозку для нормальної роботи потрібна більша різноманітність сигналів і стимулів з навколишнього середовища. В результаті страждають як когнітивні функції:

  • пам’ять,
  • увагу,
  • мислення,
  • функції контролю.

Тому багатьом важливо виходити на вулицю (прийнявши всі запобіжні заходи). Можливо, виїжджати в ліс, слухати цвірінькання птахів, звуки природи, а якщо такої можливості немає – виходити на балкон. Крім того варто використовувати тілесні практики, наприклад, масаж, взаємодія з водою. Також піде на користь прослуховування музики, малювання, ліплення, ігри.

Постійне взаємодія з одним і тим же людиною

И особливо важкі ситуації виникають, коли двоє людей тривалий час вимушено перебувають в суспільстві один одного. Двоє людей в ізоляції – це гірше, ніж, наприклад, шість. Якщо нас двоє і у нас не найкращі стосунки, від яких ми досі ховалися в різних офісах, то тепер нам нікуди дітися. Ми постійно знаходимося в напрузі. Це породжує тривогу, роздратування і навіть агресію. Якщо ж людей в приміщенні більше двох, вам легше знайти того, хто вам ближче і психологічної сумісності.

Це непростий час для пар. Та й соціальна взаємодія – одна з основних психологічних потреб людини. Відмовляючись від комунікацій, ми піддаємо психіку серйозному випробуванню. Перш за все страждають діти, особливо підлітки – їм важливо бути серед «своїх». Дайте їм таку можливість, нехай в їх розпорядок дня буде час і для спілкування в соцмережах. Нам, дорослим не легше – саме тому всім так хочеться писати блоги, постити жарти і меми. Це роблять навіть ті, хто раніше цим не займався.

Але дослідження як раз говорять про те, що якщо люди в ізоляції вели щоденники або писали листи, то ізоляція проходила легше. Ось чому в позаминулому столітті був такий популярний епістолярний жанр! Кількість блогерів і коментаторів зросла? Все просто: це люди потребують в соціальній взаємодії.

Читати по темі: Паніка (панічний розлад): причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика