Нервовий тик ока та м’язів обличчя

Причини

Серед причин нервового тику виділяють дві групи: первинні та вторинні.

1. первинні (психогенні або нервові) причини – це результат впливу негативних психічних факторів на стан людини, наприклад, тривоги, страху, депресії, неврозів, стресу і т. д. Хронічна втома, нервове виснаження, недосипання та постійна напруга також здатні викликати тик. Скорочення у разі є наслідком самостійного розлади центральної нервової системи.
   Найчастіше тики, спричинені первинними причинами, спостерігаються у дітей від 3 до 5 та від 7 до 11 років. Фахівці пов’язують це з уразливістю дитячої психіки у цьому віці. Якщо нервовий тик спостерігається раніше вказаного терміну, варто звернутися до лікаря, оскільки таке явище свідчить про наявність серйозного порушення. Причинами первинних тиків у дітей можуть стати психоемоційні травми, спричинені постійною емоційною нестабільністю через нервову обстановку в сім’ї, фобії, нав’язливі страхи, залякування, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, вроджена підвищена тривожність.
2. вторинні (або симптоматичні) причини нервового тику – це результат порушення обміну речовин у мозку, інфекцій, тканинних ушкоджень. Прикладом таких ушкоджень може бути ускладнення після інфекційних хвороб, інтоксикації, травми, віруси герпесу, різні органічні патології. Також хвороба може виникнути через перенесені дитячі та пологові травми, важку вагітність у матері, порушення кровообігу в головному мозку, зараження глистами і навіть через неправильне харчування.

Деякі спадкові фактори теж призводять до неконтрольованих скорочень м’язів. Яскравим прикладом цього може послужити синдром Туррета, у якому спостерігається або простий, мимовільний, однотипний і швидкий рух м’язів, або комплекс таких. Важливо, що подібні прояви зазвичай зустрічаються й у родичів: наприклад, у батька спостерігається періодичне скорочення віку, його дочка — стискання пальців у кулак.

Симптоми

Головний і очевидний прояв захворювання полягає в наявності мимовільних судомних скорочень, що стосуються різних м’язових груп. Зазвичай фізичні спроби зупинити посмикування (притиснути пальцем, заплющити і т.д.) лише посилюють прояв нервового тику.

Прояви хвороби безпосередньо залежать від місця локалізації тику:

• найчастіше зустрічаються мімічні нервові тики, у яких скорочуються м’язи обличчя. Їх характерні ворушіння губ, моргання, відкривання рота, рух брів і чола, посмикування носа чи щік;
• для людей, які страждають нервовим тиком голови, шиї та плечей характерні кивання, похитування головою, бавовни долонями;
• вокальний нервовий тик може змушувати людину видавати безладні звуки, вигукувати лайки, іноді спостерігається безладна мова, виття;
• моторна патологія, що зачіпає тулуб, супроводжується неприродними рухами грудної клітки, випинання живота або тазу;
• у разі тику рук і ніг спостерігаються бавовни руками, притопування та підстрибування.

Серед рідкісних симптомів тику виділяють палілалію (багаторазове повторення слова або фрази) та ехолалію (повторення почутої фрази). Жести непристойного характеру, викрикування нецензурних слів найчастіше зустрічається серед підлітків та дорослих чоловіків. Як правило, особливості поведінки стають помітними оточуючим, що привертає підвищену увагу до хворого з тиком. У деяких випадках людина може ненадовго призупинити настання нападу, але найчастіше це неможливо. Напади провокують наростання емоційної нестабільності, що лише посилює симптоматику.

Симптоми тиків у дітей пов’язані із загальними розладами нервової системи – пригніченістю, тривожністю, депресією чи гіперактивністю. Занепокоєння, проблеми із засипанням, висока стомлюваність, сповільненість чи порушення координації дій також сприяють розвитку нервових тиків.

Діагностика

Поставити точний діагноз зможе лише профільний спеціаліст. Рідкісні, поодинокі тики м’язів обличчя, спричинені перебуванням у стресової ситуації або загальним перевтомою, зазвичай не вимагають медичного втручання. Посмикування можуть проходити самостійно або приймати більш легку, не турбуючу форму. Якщо ж скорочення м’язів торкається все більших ділянок обличчя або кінцівки, варто звернутися за допомогою до фахівця.

Розмова з неврологом та стандартний огляд – перший крок до лікування нервового тику. Основним критерієм діагностики тимчасового розладу тику є протяжність симптому, для постановки діагноза тики повинні бути щодня не менше 12 місяців поспіль. Люди з хронічним розладом тику зазвичай відчувають якісь певні тики, наприклад, тільки вокальні або тільки моторні, але не обидва.

У разі потреби лікар призначає аналізи крові, сечі, щоб унеможливити можливі запальні процеси в організмі. Для виявлення проблем із ЦНС можуть використовувати КТ, МРТ, електроенцефалографію. Консультації вузьких фахівців, таких як психіатр, онколог, кардіолог та ендокринолог, призначаються за потребою.

Нервовий тик м’язів обличчя

Лікування

Чим раніше пацієнт звернеться до лікаря, тим ймовірнішим є успіх лікування. При перших серйозних симптомах слід звернутися за допомогою, оскільки максимально ефективне лікування захворювання досягається у разі негайного реагування, а також якщо звернення до лікаря відбулося не пізніше 2-4 місяців від початку прояву хвороби.

Лікуванням нервового тику займаються:

• невролог проводить дослідження нервової системи та призначає медикаментозне лікування;
• психотерапевт працює з розладами психіки, що провокують виникнення нервового тику, при необхідності призначає медикаментозне лікування, зокрема призначає антидепресанти, седативні (заспокійливі) засоби. Деякі види психотерапії здатні допомогти людям контролювати нервові тики та зменшити їх виникнення. Когнітивна поведінкова терапія допомагає людям звикнути до незручних спонукань, що передують тику, щоб зменшити прояви. За допомогою цієї терапії можна досягти значних результатів у роботі з депресією, тривогою, панічними атаками, нав’язливими станами, фобіями та іншими розладами;
• психолог вивчає індивідуальні особливості людини, допомагає впоратися зі стресом, психологічним напруженням, особистими проблемами. Лікування спрямовано зменшення тривожності, дозвіл психотравмуючих ситуацій.

У період лікування нервового тику не варто акцентувати увагу на симптомах, оскільки це сприятиме погіршенню стану. Пацієнту слід створити собі максимально комфортні умови для життя, намагатися уникати стресових ситуацій або змінити своє ставлення до них. Для успішного лікування нервового тику необхідне терпіння, спокійна атмосфера, доброзичливість друзів та близьких. Не рекомендується соромити чи висміювати тики, це лише посилить їх прояв.

Ліки

Вибір медикаментозного лікування залежить від виду тику та ступеня ураження, кожному пацієнту підходять індивідуально. Лікарські засоби успішно застосовуються в лікуванні захворювання, усувають симптоми та сприяють покращенню психологічного стану пацієнта.

• Протисудомні засоби допомагають усунути судоми мімічної мускулатури обличчя та рук, симптоми моторного тику. Незважаючи на ефективність, дана група препаратів має комплексний вплив на організм і здатна викликати неприємні побічні ефекти. Призначаються такі засоби лише кваліфікованим лікарем в індивідуальних випадках.
• Седативні препарати спрямовані на ослаблення стресової напруги, що допомагає впоратися зі складними ситуаціями в житті пацієнта. Найчастіше вибираються препарати рослинного походження, з урахуванням природних трав. Такі засоби знижують системний вплив хімічних речовин на організм, зменшують ризик побічних ефектів. Широко поширені препарати з урахуванням валеріани. Їх використовують при фізичному та психічному перенапрузі, коли турбують підвищена стомлюваність, порушення сну. Вони не мають побічних ефектів, не викликають звикання.
• Часто призначаються анксіолітики (транквілізатори), які здатні пригнічувати тривогу, страх, занепокоєння та емоційну напругу. Афобазол є одним із найпоширеніших препаратів цієї групи. Добре переноситься, практично не викликає побічних ефектів. Зазначається можливість появи головного болю на фоні прийому препарату, проте найчастіше біль самостійно проходить, і відміна препарату не провадиться. Варто зазначити, що цей лікарський засіб заборонено дітям до 18 років, а також у період вагітності та годування груддю.

У разі розвитку депресивного стану лікування доповнюється призначенням антидепресантів. Ці препарати підбираються відповідним спеціалістом суворо індивідуально. Оскільки антидепресанти мають накопичувальний ефект, тривалість курсу може становити місяць і більше. Слід пам’ятати, що самостійно змінювати дозування ліків або припиняти приймати їх категорично заборонено, тому що ці дії можуть призвести до розвитку різних неприємних ефектів.

При лікуванні вторинних тиків лікування доповнюють фармацевтичними засобами, спрямованими на усунення основної причини захворювання, виявленої під час дослідження пацієнта.

Народні засоби

Психологічний комфорт найчастіше є ключем до успішного вирішення проблеми, досягти його можливо не лише медикаментозним лікуванням, а й народними засобами. Існує безліч простих та доступних способів, здатних знизити рівень стресу та зняти напругу, тим самим послабити прояв неприємних симптомів.

Насамперед варто розглянути всілякі трав’яні напої та настої, які можна купити в аптеках, а можна приготувати самостійно. Заспокійливі чаї здатні привнести в стан людини спокій, відвернути його від стресів. Ромашка, м’ята та меліса успішно використовуються для відновлення душевної рівноваги. Можна спробувати такий заспокійливий відвар: змішати в рівній частині листя рути та насіння анісу, додати листя подорожника. 4 столові ложки суміші залити 0,5 л окропу, залишити настоюватися на півгодини, потім процідити. Зняти цедру з 2 лимонів, змішати з половиною склянки меду, з’єднати з трав’яним настоєм. Пити перед їдою маленькими ковтками.

Успішно використовуються різні настоянки. Наприклад, можна використовувати ягоди глоду – вони здатні нормалізувати роботу кровоносної системи, покращити якість сну, стабілізувати нервову систему. Для приготування настойки потрібно стовкти 3 столові ложки ягід глоду, залити 2 склянками окропу, процідити і відсудити. На день потрібно випивати по 300 г за 3 прийоми.

При смиканні очей можна використовувати заспокійливі примочки на основі відварів ромашки, полину. Для приготування компресу необхідно зрізати листя герані, промити, потім подрібнити в кашку та прикласти до хворого місця. Компрес слід зняти за годину.