Хвороба Меньєра: симптоми, ознаки та лікування

Хвороба Меньєра: симптоми, ознаки та лікування

26.01.2022 Off By admin




Хвороба Меньєра – це захворювання внутрішнього вуха, яке супроводжується такими симптомами:

  • Запаморочення (триває не менше 20 хвилин)
  • Шум у вухах (Тіннітус)
  • Зниження слуху на низьких частотах (сенсоневральна приглухуватість)
  • Почуття закладеності вуха.

Синдром Меньєра зазвичай вражає лише одне вухо. Може розвинутись у будь-якому віці, але частіше вона зустрічається у дорослих віком від 40 до 60 років.

 

Напади запаморочення можуть виникати раптово або після короткого періоду шуму у вухах або порушення слуху. В одних людей напади запаморочення виникають не часто. Інші можуть відчувати запаморочення кілька разів упродовж дня. Запаморочення при хворобі може бути настільки сильним, що призводить до втрати рівноваги та падінь. Подібні симптоми зветься «дроп-атаки».

Причини виникнення симптомів

Симптоми хвороби Меньера викликані скупченням рідини у відділах внутрішнього вуха, які називають лабіринтом.

У лабіринті знаходяться органи рівноваги (полукружні канали та отолітові органи) та слуху (равлика). Він складається з двох частин: кісткового лабіринту та перетинчастого лабіринту. Перетинчастий лабіринт заповнений рідиною, яка називається ендолімфою, яка в органах рівноваги стимулює рецептори при русі тіла. Потім рецептори посилають у мозок сигнали про становище та рух тіла. У равлику рідина стискається у відповідь звукові коливання, які стимулюють сенсорні клітини, посилають сигнали у мозок.

При хворобі Меньєра накопичення ендолімфи в лабіринті викликає дисбаланс і порушує передачу слухових сигналів між внутрішнім вухом та мозком. Така аномалія викликає запаморочення та інші симптоми хвороби Меньєра.

Чому люди хворіють на хворобу Меньєра

В даний час причини, які провокують хворобу Меньєра, до кінця не вивчені. Деякі дослідники вважають, що хвороба Меньєра є результатом звуження кровоносних судин, аналогічних тим, що викликають мігрень. Інші вважають, що хвороба Меньєра може бути наслідком вірусних інфекцій, алергії чи аутоімунних реакцій. Оскільки хвороба Меньєра, мабуть, передається у спадок, вона також може бути результатом генетичних змін, які спричиняють порушення в обсязі або регуляції ендолімфальної рідини.

Хвороба Меньєра: симптоми, ознаки та лікування

Хвороба Меньєра: симптоми, ознаки та лікування

Діагностика

Діагноз хвороби Меньєра ставиться на підставі анамнезу та фізичного обстеження. Лікар може направити пацієнта на кілька видів обстежень, щоб підтвердити діагноз хвороби Меньєра.

Читайте також:  Афективно-респіраторний синдром у дітей

Діагностичні тести

  • Тональна аудіометрія
  • Слухова відповідь стовбура головного мозку (ABR-тест)
  • Комп’ютерна томографія (КТ)
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Синдром Меньєра часто супроводжується низькочастотною нейросенсорною приглухуватістю в ураженому вусі, тому тональна аудіометрія зазвичай виконується для оцінки порогових значень чутності на різних частотах, особливо відгуків низькочастотних областях. Інші тести, такі як слуховий відгук стовбура головного мозку (ABR-тест), комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) можуть вимагатися, щоб виключити інші причини, такі як пухлина або тиск на переддверно-равликовий нерв (черепний) нерв VIII).

Лікування

Від хвороби Меньєра поки що немає ліків. Але щоб зменшити симптоми можна зробити наступні дії:

  1. Зменшити або відмовитися зовсім від куріння
  2. Зменшити споживання чаю, кави, гострої їжі.

Інший поширений спосіб – це дієта з низьким вмістом солі, оскільки висока концентрація солі змушує організм утримувати зайву рідину і призводить до коливань тиску рідини у внутрішньому вусі. За необхідності лікар може призначити діуретики зниження рівня солі.

При запаморочення та/або приступах запаморочення пацієнти можуть приймати пероральні ліки від запаморочення.

В особливо серйозних випадках може проводитися хірургічне лікування, щоб видалити надлишок ендолімфатичної рідини у внутрішньому вусі або розрізі нерва, що відповідає за балансування.

Однак така операція може піддати пацієнтів ризик порушення слуху або паралічу лицевого нерва. Отже, хірургічне втручання є крайнім заходом і потребує ретельного передопераційного обстеження.