Як лікувати синдром хронічної втоми?

Про СХВ

Синдром хронічної втоми — стан постійної втоми, зниження розумової та фізичної працездатності, яке не припиняється після відпочинку та триває понад півроку.

Захворювання відоме із середини 80х. З цього часу кількість страждаючих на СХВ у світі постійно збільшується. Захворюють на нього переважно жінки віком від 25 до 45 років (до 80% випадків).

Причини

Питання причинах захворювання і механізм його виникнення остаточно не зрозумілий. Найчастіше його пов’язують із перенесеною вірусною чи бактеріальною інфекцією. Це може бути грип, ГРВІ, деякі види гепатитів, ендокардит, пневмонія та ін. Нерідко поштовхом до розвитку синдрому є реакція організму на оперативне лікування, тяжкі пологи, сильний чи хронічний стрес.

Основною причиною СХВ на даний момент вважається виснаження імунної системи людини. З іншого боку, є вказівка ​​на недолік у крові L карнітину та дефіцит АТФ, як енергопродукуючої субстанції.

Фактори ризику розвитку СХВ

• екологічно несприятливі умови проживання чи роботи
• фактори, що послаблюють загальний імунітет, наприклад, загальний наркоз, променеве навантаження і т.п.
• постійні стресові впливи, наприклад, на роботі чи в сім’ї
• безперервна напружена робота
• нестача фізичного навантаження
• нефізіологічні харчові пристрасті (солодке, гостре та ін.)

Лікування синдрому хронічної втоми

Симптоми

• Відчуття втоми, нездатності виконувати будь-яку фізичну чи інтелектуальну роботу.
  депресія, нестабільність настрою, дратівливість, апатія.
• головні болі.
• порушення сну: сонливість вдень та погане засинання ввечері, поверхневий сон.
• субфебрильна лихоманка (до 38 градусів С), озноб, пітливість.
• біль у м’язах і суглобах, часто нелокалізовані біль у хребті.
• збільшення лімфатичних вузлів, частіше нижньощелепних та шийних без зв’язку з будь-яким захворюванням.
• болі та першіння у горлі, часті застудні захворювання.
• зниження пам’яті, інтелекту, здатність концентрувати увагу.

Діагностика

Найважливішими критеріями діагностики СХВ є:

• тривалість проявів симптомів захворювання 6 місяців та більше.
• відсутність інших захворювань, здатних спричинити подібні симптоми.

Для синдрому хронічної втоми характерним є прогресування симптомів, поступове погіршення стану. Будь-яких об’єктивних, лабораторних даних, що підтверджують наявність СХВ, на даний момент немає. Але в процесі діагностики необхідно виключити наявність хронічних вогнищ запалення та соматичних захворювань із схожими симптомами.

Лікування

Загальні принципи лікування СХВ спрямовані на оздоровлення життя пацієнта, поліпшення роботи імунної системи, стабілізацію його психоемоційного стану. Значну частину з них може втілити в життя лише пацієнт. Завдання лікаря полягає у переконанні у необхідності дотримання цих заходів для покращення стану.

1. Упорядкування співвідношення праці та відпочинку, раціональне фізичне навантаження.
2. Дієтотерапія: нормалізація режиму харчування, раціональна дієта розвантажувального характеру.
3. Вітамінотерапія, переважно вітаміни групи Ст.
4. Масаж, ЛФК, гідротерапія, наприклад, плавання.
5. Раціональна психотерапія, аутогенне тренування, групові психотерапевтичні методи.
6. Імунокоректори та/або адаптогени.
7. Допоміжні, симптоматичні лікарські засоби, наприклад ноотропи, ентеросорбенти, денні транквілізатори. Фармакотерапію повинен призначати та контролювати її ефективність тільки лікар.