Ожиріння: ступеня, типи, діагностика та профілактика

Ожиріння – це поширене захворювання. За даними кожен п’ятий дорослий страждає від ожиріння . Характеризується воно надлишковим розвитком жирової тканини, причому як підшкірної, і навколо внутрішніх органів. Проблема ожиріння найчастіше виникає з віком, коли рухова активність знижується, а низка життєво важливих систем організму дає збої.

Класифікація ожиріння. Ступені та типи

Загальна ознака для всіх форм ожиріння – надмірна маса тіла. Для правильної постановки стадії ожиріння необхідно отримати значення такого показника, як індекс маси тіла (ІМТ). ІМТ обчислюється шляхом розподілу ваги у кілограмах на зріст у метрах у квадраті. У нормі він становить від 18,5 до 24,9 кг/м2.

Ожиріння може розвиватися по абдомінальному (умовно «чоловічому»), стегново-ягодичному (умовно «жіночому») або змішаному типу. При абдомінальному типі жир відкладається в ділянці живота та грудей. При стегново-ягідному – у нижній частині тіла. Змішаний тип ожиріння характеризується рівномірним розподілом жиру. Названі типи ожиріння можуть спостерігатися як у чоловіків, і у жінок. Проте статистично у чоловіків переважає абдомінальний тип, у жінок – стегново-ягідний.

Причини появи ожиріння у людини

Ожиріння розвивається внаслідок невідповідності між надходженням та витратою калорій. Невитрачені калорії йдуть у жирові запаси. Цьому сприяють:

• низька фізична активність;
• хворі харчові звички – систематичне переїдання, відданість калорійній їжі (жирне, борошняне, солодке, фастфуд);
• зниження активності обмінних процесів організму через вік;
• вагітність, лактація; клімакс;
• прийом гормональних препаратів (комбінованих оральних контрацептивів, стероїдів, інсуліну);
  стресові та депресивні стани, які можуть вести як до зміни харчових звичок, так і до порушень обміну речовин.

Причиною ожиріння можуть стати захворювання, наприклад ендокринні або пухлини головного мозку. У деяких випадках проблема з вагою розвивається на тлі генетично обумовленого нестачі в організмі ферментів ліполізу, що розщеплюють жири.

Ожиріння: ступеня, типи, діагностика та профілактика

Діагностика ожиріння

Як захворювання на ожиріння рідко діагностується на ранніх стадіях, оскільки хворі зазвичай скарг не пред’являють, вважаючи, що з проблемою можна легко впоратися самостійно. Тому найчастіше діагностується вже занедбане ожиріння: симптоми стає складно ігнорувати.

Люди скаржаться на слабкість, сонливість, пригнічений настрій, іноді виявляють нервозність та дратівливість. Їх можуть турбувати прояви диспептичного синдрому – нудота, печія, відрижка, напади голоду чи спраги ночами. Надмірна вага дає додаткове навантаження на серце, легеневу та опорно-рухову системи, через що виникають задишка та набряки ніг, починають хворіти суглоби та хребет. Можливі порушення менструального циклу у жінок та зниження потенції у чоловіків унаслідок зміни секреції статевих гормонів, оскільки збільшена жирова тканина також їх виробляє.

Щоб унеможливити той варіант, що причиною ожиріння стали ендокринні порушення, рекомендується пройти лабораторну діагностику. Зазвичай беруться аналізи крові на рівень таких гормонів: тиреотропний гормон, пролактин, адренокортикотропний гормон, кортизол. Також при ожирінні, особливо абдомінальному, до переліку діагностичних заходів, як правило, включають аналіз на вміст глюкози в крові натще – його здають натще і через дві години після їди. Це потрібно для того, щоб переконатися у відсутності цукрового діабету.

Додатковими лабораторними дослідженнями стають клінічний та біохімічний (для визначення рівнів холестерину, ліпопротеїнів різних класів, тригліцеридів, креатиніну, сечової кислоти, білірубіну) аналізи крові.

Профілактика ожиріння

Щоб утримати свою вагу в «здорових» межах, рекомендується дотримуватись збалансованого харчування з невисоким вмістом вуглеводів та тваринних жирів. А ось білків, вітамінів, мінеральних речовин, навпаки, має бути багато. І при цьому важливо, щоб кількість споживаних калорій відповідала енергетичним витратам. Корисні продукти з високим вмістом клітковини, харчування краще організувати за дробовою схемою, приймаючи невеликі порції їжі п’ять-шість разів на день. Активний руховий режим, гімнастика, контрастний душ, масаж допомагають людині зберігати себе у добрій формі.

Якщо ожиріння вже діагностовано, слід терміново скоригувати спосіб життя, а при ендокринних формах – приступити до лікування основного захворювання.

Комусь ожиріння може здатися не дуже серйозною проблемою. Однак воно нерідко призводить до розвитку серцево-судинних захворювань, діабету, порушень роботи опорно-рухової системи… Зрозуміло, що подібні ускладнення з’являються не відразу і лише на певних стадіях ожиріння. Це говорить лише про те, що вживати відповідних заходів (для початку діагностичних) і виправляти ситуацію слід при першому зіткненні з симптомами захворювання. Але ще краще не допускати його розвитку. З цим, а також з діагностикою та лікуванням ожиріння можуть допомогти лікарі.