Ступені і типи ожиріння, як лікувати?
07.12.2018Ожиріння – це захворювання, при якому в людини є надлишкові жирові відкладення в підшкірній клітковині, а також в інших тканинах і органах. Виявляється ця патологія в збільшенні маси тіла за рахунок накопичення жирової тканини на 20% і більше від середніх величин. Люди з ожирінням страждають від різних сексуальних розладів, відчувають психологічний і фізіологічний дискомфорт, з часом у них розвиваються порушення в роботі суглобів, хребта і внутрішніх органів. Надлишкові відкладення жирової тканини підвищують ризик виникнення серцево-судинних патологій, цукрового діабету, хвороб печінки і нирок. Відповідно, зростають ризики летального результату. У зв’язку з цим ожиріння потребує лікування, яке частіше за все складається з трьох компонентів: дієтичне харчування, фізичні навантаження, психологічна допомога хворому.
Встановлено, що чоловіки від ожиріння страждають в два рази рідше, ніж жінки. Вік, в якому люди зазвичай починають одужувати, становить проміжок від 30 до 60 років. Тільки в Україні це захворювання зачіпає 30% людей працездатного віку. Мають надлишкову вагу ще 25% населення країни.
Проблемою ожиріння стурбовані вчені в усьому світі. Експерти ВООЗ називають це захворювання епідемією сучасності, від якої вже страждають мільйони людей. Причому на ризики розвитку ожиріння практично не впливає соціальний статус людини і його національність.
Щоб оцінити небезпеку ожиріння, слід взяти до уваги наступні факти в цифрах:
- Від стенокардії і ІХС люди з ожирінням страждають в 3-4 рази частіше, ніж люди з нормальною масою тіла;
- Гіпертонічна хвороба діагностується у людей з ожирінням в 3 рази частіше;
- Гострі респіраторні та вірусні інфекції, запалення легенів та інші хвороби у людей з ожирінням мають більш важкий і затяжний характер. У них частіше виникають різні ускладнення.
Щоб діагностувати у пацієнта ожиріння, необхідно визначити у нього індекс маси тіла (ІМТ). Розрахувати цей показник досить просто. Формула, запропонована ВООЗ ще в 1997 році, залишається актуальною і на сьогоднішній день. Отже, визначити ІМТ можна за такою формулою: вага в кілограмах розділити на зріст людини в метрах в квадраті.
Отримане значення дозволяє вирахувати індивідуальний ІМТ людини, який характеризується наступними значеннями:
- Якщо показник ІМТ менше 18,5, то у людини є дефіцит маси тіла;
- Якщо отримане значення знаходиться в проміжку від 18,5 до 24,9, то маса тіла людини вважається нормальною;
- Якщо отримане значення знаходиться в діапазоні від 25,0 до 29,9, то маса тіла вважається надмірною;
- Першу ступінь ожиріння діагностують при ІМТ від 30,0 до 34,9;
- Другий ступінь ожиріння діагностують при ІМТ в діапазоні між 35,0 і 39,9;
- Третю і четверту ступінь ожиріння діагностують, якщо ІМТ перевищує значення 40.
Причому ІМТ, що перевищує 30, свідчить про те, що у людини вже є прямі загрози для здоров’я і йому необхідна лікарська допомога.
Симптоми ожиріння
Симптоми ожиріння можуть здатися очевидними для кожної людини – це наявність надлишкової маси тіла. Дійсно, це найбільш специфічний ознака, що вказує на проблему. Жирові відкладення є на животі, в області спини, на боках, на плечах, на стегнах. При цьому м’язи таких людей найчастіше слабкі і недорозвинені.
Іншими симптомами ожиріння будуть виступати:
- Зміни в зовнішності. У людей з’являється друге підборіддя, чоловіки часто страждають від гінекомастії (їх молочні залози збільшуються в розмірах). Живіт покриває жировими складками, які нагадують фартух;
- Часто у людей з надмірною масою тіла виникає пахова і пупкова грижа;
- Хворі швидше втомлюються, сонливі, пітливість таких людей підвищена;
- У міру прогресування захворювання приєднується задишка, так як страждає серцево-судинна система;
- Через порушення метаболічних процесів відбуваються збої в системі травлення. Часто турбує нудота, розвиваються запори;
- Суглоби і хребет страждають від надмірного навантаження, в них виникають болі;
- Люди з ожирінням мають схильність до набряків;
- У жінок можливе порушення менструального циклу, у чоловіків страждає потенція. Статевий потяг знижується;
- Складки і підвищена пітливість обумовлюють розвиток шкірних патологій, серед яких пітниця, фурункульоз, екзема, піодермія, акне. На животі і на стегнах з’являються розтяжки. Місця підвищеного тертя страждають особливо сильно.
Залежно від того, в якому місці відкладається жир, розрізняють три типи ожиріння. Так, якщо жир відкладається переважно у верхній частині тіла, а фігура починає нагадувати за формою яблуко, то лікарі говорять про абдомінальному типі ожиріння. Цей стан вважається дуже небезпечним для здоров’я, так як загрожує розвитком серцево-судинних патологій.
Коли жирові відкладення починають накопичуватися в нижній частині тіла, а саме тулуб за формою нагадує грушу, тоді фахівці говорять про стегнової-ягодичном типі ожиріння. Найчастіше таким чином розподіляється жир у представниць жіночої статі. Подібний тип ожиріння небезпечний розвитком варикозної хвороби, венозної недостатності і суглобових патологій.
Що стосується третього типу ожиріння, то його називають змішаним. При цьому жир розподіляється рівномірно по всьому тілу.
Залежно від виду ожиріння будуть відрізнятися симптоми захворювання. Відмінності виражаються в тому, з якою швидкістю збільшується маса тіла, а також в тому, чи є у людини проблеми з ендокринною та нервовою системою.
Лікування ожиріння
Лікування ожиріння передбачає комплексний вплив на організм. Важливо не тільки одномоментно знизити масу тіла, а й утримати її в нормі. Зниження маси тіла позитивним чином позначиться на стані здоров’я людини в цілому. Однак вага повинна йти поступово. Так, в перші півроку лікування не слід худнути більш ніж на 10% від загальної маси тіла. Якщо цієї мети вдалося реалізувати, то можна продовжувати боротьбу з ожирінням.
Немедикаментозні методи лікування ожиріння наступні:
Дотримання низькокалорійної дієти
Якщо калорійність щоденного раціону буде знижена до 1500 ккал, то в середньому за півроку вдасться позбутися від 8% маси тіла. Якщо у людини помірне ожиріння, то від загального раціону йому буде досить відняти близько 500 ккал, щоб почати втрачати у вазі. У більш запущених випадках потрібно зменшення калорійності раціону в середньому на 1000 ккал. У цьому випадку вдасться втрачати від 0,5 до 1 кг за 7 днів.
Не виключено, що пацієнтові буде рекомендована дуже низькокалорійна дієта з добовим надходженням 800 ккал. Але такі схеми можуть бути реалізовані лише на нетривалий відрізок часу, а сам хворий повинен перебувати під наглядом лікаря. Більше 3 місяців подібну дієту витримувати не слід.
Можливе проведення лікувального голодування з максимальним обмеженням добового раціону. Однак, ця методика може бути застосована тільки в умовах стаціонару при 3-4 ступеня ожиріння.
Як правило, скинути вагу людям вдається досить швидко, але головна небезпека полягає в тому, що згодом вони починають також швидко втрачені кілограми набирати, виходячи в результаті на більш високу ступінь ожиріння. Щоб цього не сталося, потрібна зміна харчової поведінки в цілому з обов’язковою корекцією способу життя.
Читати по темі: Набряк гортані