Лікування міоми матки

Чи завжди міому матки потрібно лікувати?

Наявність міоматозних вузлів не привід лікувати міому матки. Необхідність проходження курсу терапії визначається чотирма факторами:

• Наявність симптомів, що знижують якість життя: анемії, порушення сечовипускання через здавлення сечового міхура.
• Бажання жінки завагітніти найближчим часом або у віддаленій перспективі.
• Зростання вузлів, зафіксоване на підставі результатів двох-трьох послідовних УЗД органів черевної порожнини.
• Вік жінки. Міома матки – захворювання, яке в період постменопаузи перестає завдавати незручностей жінкам: вузли перестають рости.

Сучасні методи лікування міоми матки

Серед усіх запропонованих методів лікування можна відзначити хірургічне втручання, емболізацію маткових артерій та медикаментозне лікування препаратами групи блокаторів рецепторів прогестерону.

Хірургічне втручання

Видалення міоми матки хірургічним шляхом – міомектомію – можна виконати класичним способом (через розріз) або лапароскопічно. Нині «відкриті» операції йдуть у минуле, лікарі віддають перевагу менш травматичним втручанням — лапароскопічним. Вузли, що ростуть у порожнину матки, видаляють через піхву за допомогою спеціального ендоскопічного інструменту з петлею – резектоскопа.

Головна перевага і водночас нестача операції полягає в тому, що це хірургічний метод. З одного боку, доброякісну пухлину видаляють і це добре. Але з іншого боку, ризики, пов’язані з хірургічним втручанням і наркозом, дуже суттєві.

Згідно зі статистикою, частота рецидивів після міомектомії коливається від 4,9 до 62%. Це означає, що у прооперованих жінок може бути повторно діагностовано міому, такі пацієнтки знову стануть кандидатами на хірургічне лікування. Щоб зменшити ризик рецидиву, необхідно приймати гормональні препарати (за рекомендацією лікаря).

Видалення міоми не завжди є оптимальним рішенням, зокрема для жінок, які в майбутньому планують вагітність. Одне з можливих ускладнень операції – спайки в малому тазі і, як наслідок, трубно-перитонеальна безплідність: порушується прохідність маткових труб, і тому запліднена яйцеклітина не може потрапити в матку.

Сучасні методи лікування міоми матки

У крайніх випадках, при величезних міомах, з якими не вдається впоратися іншими способами, вдаються до видалення матки – гістеректомії. Проте, навіть якщо жінка не збирається вагітніти, проблеми через відсутність матки можуть виявитися серйознішими, ніж ті, що викликала міома.

Емболізація маткових артерій (ЕМА)

Це процедура, під час якої лікар вводить у судини, які живлять міому, через катетер емболізуючий препарат. Він складається з частинок, які перекривають кровообіг у судинах міоми і позбавляють патологічно розрослі тканини кисню. Міоматозний вузол гине, заміщається сполучною тканиною та зменшується у розмірах.

ЕМА – далеко не нова процедура. Вона була розроблена наприкінці сімдесятих років минулого століття, а з середини дев’яностих активно застосовується для лікування міоми у західних країнах.

Головні переваги методу:

1. Висока ефективність: практично не буває рецидивів, більшість жінок не потребує інших методів лікування.
2. У багатьох жінок нормалізується менструальний цикл і зникають проблеми із сечовипусканням, спричинені здавленням сечового міхура великою міомою.
3. Щодо безпеки, то в цьому випадку відсутні ризики, які є під час операції. ЕМА не вимагає наркозу, займає небагато часу (до години). Через два-три дні жінку, як правило, виписують із клініки, реабілітаційний період зазвичай триває до двох тижнів.

Емболізація маткових артерій показана:

• Жінкам (незалежно від репродуктивних планів) з рясними менструаціями, ознаками здавлення тазових органів та частим сечовипусканням. Симптоми йдуть у середньому через півтора місяці після процедури.
• Якщо за даними останніх двох-трьох УЗД (які виконують раз на три-шість місяців) вузли зростають, навіть якщо симптомів міоми матки не виявлено і жінка не планує вагітність.
• Пацієнткам, які планують вагітність, у яких міома матки зростає. Хірургічне лікування могло б вирішити проблему, але, як ми говорили вище, після нього вищий ризик рецидиву. Є ймовірність, що на той час, коли жінка вирішить завести дитину, міоматозні вузли виростуть знову.
• При множинних вузлах середнього та великого розмірів незалежно локалізації та напрямки зростання.

Зі сказаного вище можна зробити висновок, що ЕМА можлива при різних локалізаціях вузлів і будь-якій їх кількості. Питання полягає в необхідності цього втручання в конкретний момент: чи покращить процедура якість життя пацієнтки і чи вирішить проблеми, що її турбують?

Чи ефективна медикаментозна терапія?

Для лікування міоми нерідко застосовується блокатори рецепторів прогестерону на основі уліпристала ацетату . Препарат зазвичай приймають протягом декількох циклів, при цьому необхідно оцінити динаміку змін за допомогою УЗД. За деякими даними, регрес міоматозних вузлів відзначається приблизно в половині випадків. Але цей підхід має й недоліки:

1. Невідомо, як довго збережеться результат, через який час і з якою ймовірністю станеться рецидив.
2. Немає даних про те, як однаково на препарат реагують різні міоматозні вузли. Коли одні зменшуються, інші не змінюють розмірів.
3. Широкий список побічних ефектів та протипоказань.

Медикаментозна терапія підходить для усунення симптомів захворювання, проте як самостійний метод лікування міоми матки у жінок з безпліддям не рекомендується.

Варто також сказати, що гормональні препарати мають зазвичай тимчасовий або профілактичний ефект. Тим більше не допомагають при міомі всілякі БАДи, фітопрепарати та гомеопатичні засоби. У будь-якому випадку призначення препаратів – прерогатива лікаря, самостійно “прописувати” собі ліки може бути небезпечним.

Міома матки – захворювання, що піддається лікуванню і часом не має серйозного ризику для здоров’я. Проте навіть за такого стану справ пускати хворобу на самоплив — небезпечне рішення. Цей діагноз вимагає серйозного спостереження з боку фахівців.