Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) у дітей

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (скорочено СДВГ) – це певні порушення у психоемоційному розвитку дитини. Перші симптоми починають турбувати з трьох років: малюк не може всидіти на місці і всіляко намагається привернути до себе увагу нарочитим непослухом.

Багато батьків не вважають за необхідність боротися з синдромом гіперактивності у дітей, списуючи погану поведінку на важкий вік. Однак надалі хвороба обертається серйозними проблемами у школяра: невмінням концентрувати увагу, неуспішністю, частою критикою з боку вчителів та друзів, соціальною ізоляцією, нервовими зривами.

Гіперактивність є дисфункцією центральної нервової системи. Якщо її не лікувати у дитинстві, розлад може сильно вплинути на якість життя дорослої людини. Тому варто звернутися за консультацією до фахівця і провести комплексну терапію, що коригує, якщо підозрюєте у дитини СДВГ.

Причини

• Розвиток СДВГ ховається у кількох причинах, встановлених вченими на підставі фактів. До цих причин належать: генетична схильність; патологічний вплив.
• Генетична схильність є першим чинником, яким не виключається розвиток нездужання у родичів хворого. Причому у разі грає величезну роль, як далека спадковість (т. е. захворювання діагностувалося у предків), і ближня (батьки, бабусі, дідусі). Перші ознаки синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини приводять дбайливих батьків до лікувального закладу, де з’ясовується, що схильність до захворювання у малюка пов’язана саме з генами. Після обстеження батьків часто стає зрозумілим, звідки виник цей синдром у дитини, тому що у 50% випадків це саме так. На сьогодні відомо, що вчені працюють над виділенням генів, які відповідають за цю схильність. Серед цих генів важлива роль приділяється ділянкам ДНК, які здійснюють контроль за регулюванням рівня дофаміну. Дофамін є основною речовиною, що відповідає за правильність роботи ЦНС.
• Порушення регулювання дофаміну внаслідок генетичної схильності призводить до захворювання на синдром дефіциту уваги та гіперактивністю.
• Патологічне вплив займає чимале значення у відповіді питання причинах прояви синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю. Патологічними факторами можуть бути: негативний вплив наркотичних речовин; вплив тютюнових та алкогольних виробів; передчасні чи затяжні пологи; загрози переривання Якщо жінка під час вагітності дозволяла собі вживання заборонених речовин, не виключається ймовірність народження дитини з гіперактивністю або цим синдромом. Велика ймовірність наявності синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дитини, яка народилася на 7-8 місяці вагітності, тобто недоношеного.

Симптоми

Синдром дефіциту уваги виявляється насамперед у гіперактивності та неуважності дитини. Це є основні симптоми розладу.

Ознаки гіперактивності:

1. Постійне почуття внутрішнього занепокоєння змушує дитину крутитися на стільці, смикати ногами, розмахувати руками або щось смикати.
2. Почуття тривоги посилюється, коли дорослі змушують поводитися тихо і спокійно. Це викликає зворотну реакцію: на прохання не шуміти діти відповідають бурхливим сміхом, тупотінням або схоплюванням з місця.
3. Гіперактивність виявляється у імпульсивному поведінці. Наприклад, дитина вигукує відповідь на уроці, перш ніж вчитель озвучить питання до кінця. Або може вступити у бійку через те, що не може дочекатися своєї черги в ігрових змаганнях.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДВГ) у дітей

Неуважність, властива синдрому гіперактивності, виражається так:

• Будь-яке завдання втомлює дуже швидко, буквально за пару хвилин після початку. Зосередитись на вивченні нового предмета практично неможливо. Зазвичай діти здатні утримувати увагу, що їм справді цікаво. Але у дитини з СДВГ нудьга і розсіяний погляд з’являється в будь-якому занятті, навіть у тому, яким він перші хвилини «загорівся».
• Проблеми із зосередженістю розвивають розсіяність. Сідаючи за домашнє завдання з мови, дитина відкриває зошит з математики та не помічає, що пише текст на аркуші у клітку. Він забуває записати інформацію в щоденник, може забути підручник та зошити на парті або не почути звернене до нього прохання.
• Зазначається дуже погана пам’ять. Намагаючись завчити щось напам’ять, дитина може повторити фразу двадцять разів і не відтворити її вже за хвилину. Відбувається це через постійну відволікання: діти механічно вимовляють слова, що заучуються, але подумки стежать за повзучою мухою на стіні або прислухаються до звуків з вулиці.

Діагностика

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності діагностується методом опитувальника, спостереження за поведінкою дитини та обстеженням головного мозку за допомогою МРТ.

Запитуючи батьків, лікар-фахівець складає клінічну картину, диференціюючи симптоми нормальної поведінки від дійсних відхилень, щоб точно визначити, чи йдеться про СДВГ або звичайний перехідний вік.

Сканування лобової частини головного мозку служить як для дослідження синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей, так і для підтвердження діагнозу.

Лікування

Найкращим варіантом лікування СДВГ є комплексний – психологічна корекція у поєднанні з лікарськими препаратами.

Від дії мам та тат залежить дуже багато. Не варто постійно лаяти малюка за неправильні дії та неадекватну поведінку. Набагато корисніше запропонувати свою допомогу у прибиранні речей або підготовці до школи, похвалити за виявлену старанність та подолання труднощів. Дуже важливо підкреслювати кожне досягнення, нехай невелике, і дарувати дитині впевненість у своїх можливостях.

Хвалите дитину з будь-якого доступного приводу – помив за собою чашку, прибрав іграшки, акуратно написав у зошиту чи допоміг мамі накрити на стіл. Не скупіться на слова підтримки навіть у разі невдачі, адже і дорослі досить часто роблять помилки та дрібні провини.

• Зняти роздратування чи невдоволення здатні спокійна музика, настільні ігри, тепла ванна.
• Складений разом розпорядок дня допоможе дитині набути спокою та впевненості, їй важливо розуміти свої обов’язки та їх черговість. Корисно привчати школяра до складання списку майбутніх справ з огляду на їх важливість. Для того, щоб не відкладати на потім розпочате заняття, також знадобиться ненав’язлива допомога батьків.
• Спілкування – важлива складова нормальних взаємин у сім’ї та нормалізації поведінки дитини.
• Виховувати дитину із синдромом дефіциту уваги непросто, проте не варто забувати, що цей діагноз – не вирок. Це лише хвороба, яка піддається лікуванню.