Причини, ознаки та можлива профілактика рахіту у дітей

Причини рахіту у немовлят

Рахіт – одна з найпоширеніших недуг у дітей раннього віку. Відомий радянський вчений – професор Сперанський – говорив, що, незважаючи на величезну кількість робіт, присвячених історії, причин виникнення, патогенезу, клініці та наслідкам рахіту, інтерес до вирішення проблеми не слабшає і багато аспектів так і залишаються невивченими. Рахіт більше не вважається відлунням минулого чи хворобою, актуальною лише для країн із низьким рівнем доходу. Навпаки: сьогодні спостерігається такий сплеск його поширеності у всьому світі, про який лікарі й не думали наприкінці ХХ століття. Водночас лікарі та дослідники відновили інтерес до вивчення рахіту та статусу вітаміну D 3 – колекальциферолу.

Розглянемо докладніше причини рахіту у дітей:

• Недолік надходження вітаміну D3. Це пряма причина розвитку такого захворювання, як рахіт. Колекальциферол допомагає організму дитини засвоювати кальцій та фосфор із продуктів харчування, насамперед із грудного молока. Дефіцит вітаміну ускладнює підтримання належного рівня названих макроелементів у кістках, що може спричинити рахіт.
• Порушення засвоєння вітаміну D3. Існують вроджені захворювання, які порушують перетравлення та всмоктування жирів. Будучи жиророзчинним, вітамін D 3 у своїй не засвоюється. Серед таких патологій – глютена ентеропатія, запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, НЯК), муковісцидоз та деякі інші .
• Недостатнє отримання ультрафіолету – без нього в клітинах шкірного покриву не може синтезуватися достатньо вітаміну D 3 .
• Недоношеність. У немовлят, що народилися раніше терміну, ознаки рахіту обумовлені неможливістю організму забезпечити адекватне надходження та метаболізм кальцію та фосфору. Згідно зі статистичними даними, новонароджені діти, які важили при народженні менше 1000 г, вже до 28-го дня схильні до рахіту в 56% випадків, а надалі цей показник досягає 100% .
• Генетична схильність. Наприклад, частіше мають недостатність вітаміну D 3 люди зі смаглявою шкірою – через вміст у ній великої кількості меланіну, адже цей пігмент заважає синтезу колекальциферолу під впливом сонячного світла. Крім того, є спадкове захворювання, при якому в організмі спостерігається низький рівень фосфатів.

До факторів ризику відноситься прийом деяких лікарських препаратів (наприклад, противірусних), проживання в середній смузі та північних широтах, вегетаріанське харчування. Само собою, причиною виникнення рахіту є нестача вітаміну D 3 у матері під час вагітності та в період годування груддю.

Ознаки рахіту: як визначити захворювання на ранній стадії

Клінічна картина захворювання досить різноманітна і від стадії його розвитку. Ознаки рахіту у дитини виявляються вже у перші два-три місяці життя. У цей період ще немає незворотних зовнішніх проявів – хворобу можна запідозрити за непрямими симптомами.

Ранні ознаки рахіту:

1. мінливий настрій, малюк стає тривожним, неспокійним, багато плаче, часто здригається і погано спить;
2. пітливість, особливо в області голови: піт липкий, дратує шкіру, під час годування та сну пітливість посилюється;
3. пізнє закриття джерельця: відзначається податливість країв великого джерельця та кісток черепа (по ходу стрілоподібного та ламбдоподібного швів);
4. нестійкий стілець, сеча з аміачним запахом;
5. гіпотонія м’язів.

Через рахіту кістки у дітей втрачають свою міцність, стають м’якими та слабкими, що у результаті призводить до їх деформації.

Причини рахіту у дітей

Якщо ранні ознаки рахіту залишити поза увагою, то згодом захворювання призводить до порушень розвитку опорно-рухового апарату. При подальшому прогресуванні рахіту у дітей симптоми включають:

• деформації скелета: потовщення кісточок, зап’ясть і колін, Х-подібна або О-подібне викривлення ніг, деформації тазових кісток і грудини («курячі груди», «груди шевця»), викривлення хребта (кіфоз, лордоз, сколіоз), порушення співвідношення між верхньої та нижньої щелепи;
• проблеми із зубами: пізно прорізуються зуби, слабка зубна емаль та підвищений ризик карієсу;
• крихкість кісток: скелет стає слабким, кістки сильно схильні до переломів;
  неспроможність зв’язкового апарату, розбовтаність суглобів та зниження м’язового тонусу: виникає стійка м’язова слабкість, з’являється великий розпластаний відвисаючий животик («жабенячий живіт»);
• в цілому це накладає відбиток на статуру та поставу: діти пізніше починають тримати голову, утворюється рахітичний горб;
• гіпокальціємія: у деяких дітей з рахітом відзначається хронічно низький рівень кальцію в крові, що може погіршити симптоми рахіту, сприяти появі спазмів м’язів та їх посмиканню, а також поколювання в руках та ногах, судом;
• хворобливість у м’язах і кістках: дитина насилу і без бажання ходить, легко втомлюється;
• гіпохромна анемія, розлади дихання, збільшення печінки та селезінки, порушення з боку серця та інших органів можуть розвиватися у важких випадках.

При рахіті симптоми виявляються у легкій, середньотяжкій або тяжкій формі. В даний час важкі прояви зустрічаються дуже рідко, оскільки вдається розпізнати хворобу на ранніх стадіях та призначити своєчасне лікування. При найменшій підозрі на симптоми початкового рахіту слід звернутися до лікаря та провести аналіз крові на рівень вітаміну D 3 .

Профілактика захворювання

Майже всі діти середньої лінії Росії і північних широт потенційно входять у групу ризику. Тому для нашої країни дуже актуальними є відомості про профілактику рахіту. Рекомендації полягають у наступному:

• під час вагітності та лактації жінка повинна стежити за достатнім надходженням вітаміну D3 у свій організм;
• новонародженим дітям, яким загрожує низький рівень вітаміну D 3 (незадовільне харчування матері, грудне вигодовування, смаглява шкіра, погана інсоляція), після консультації з лікарем можуть бути призначені спеціальне меню та додатковий прийом вітаміну D 3 (не менше 400 МО на день) до року;
• вагітні та годуючі жінки повинні щодня проводити час на свіжому повітрі;
• необхідно стимулювати фізичну активність дитини: регулярно займатися лікувальною фізкультурою та виконувати масаж;
• до раціону дітей старшого віку повинні включатися продукти з достатнім вмістом кальцію, фосфору та вітаміну D 3 : свіжа жирна риба (осетр, оселедець, сардини, лосось), яловича печінка, яєчні жовтки, збагачені молочні продукти, деякі види грибів.

Варто зазначити, що у звичайному раціоні сучасної людини харчові продукти забезпечують лише невелику кількість (до 10%) щоденних потреб у вітаміні D 3 . Більш надійним способом поповнення дефіциту колекальциферолу будуть щоденні тривалі прогулянки або, через брак сонячного світла, прийом спеціальних лікарських засобів, призначених для профілактики гіповітамінозу D 3 .

При ранньому виявленні рахіт, як правило, успішно лікується, головне – встигнути запобігти розвитку виражених кісткових деформацій. Але, як відомо, найкращий спосіб боротьби із хворобою — це профілактика. А найкраща профілактика рахіту – це достатнє надходження в організм кальцію, фосфору та вітаміну D 3 .