Атрофія м’язів

Атрофія м’язів

05.02.2019 Off By admin

Процес атрофії м’язів розвивається поступово і призводить до наростаючого зменшення їх в обсязі і переродження м’язових волокон, які стають більш тонкими, в особливо важких випадках їх число може скорочуватися аж до повного зникнення. Виділяють первинну (просту) і вторинну (неврогенную) м’язову атрофію.

Причини атрофії м’язів

Первинна м’язова атрофія викликана поразкою самої м’язи. Причиною захворювання в даному випадку може бути несприятлива спадковість, яка виражається в порушенні обміну речовин в формі вродженого дефекту ферментів м’язів або високій проникності клітинних мембран. Істотний вплив багатодітній родині і фактори зовнішнього середовища, що провокують початок патологічного процесу. До них відносяться фізичне перенапруження, інфекційний процес, травми. Найбільш виражена первинна м’язова атрофія при міопатії.

Причиною атрофії м’язів може стати травма нервових стовбурів, інфекційний процес, що протікає з ураженням рухових клітин спинного мозку, такий як поліомієліт і поліоміелітоподобних захворювання.
Іноді патологічний процес носить спадковий характер. В цьому випадку уражаються дистальні відділи кінцівок, а сам процес протікає більш повільно і носить доброякісний характер.

Атрофія м'язів - причини і симптоми

Атрофія м’язів – причини і симптоми

В етіології хвороби виділяють наступні чинники: злоякісні пухлини, параліч спинного мозку або периферичних нервів. Найчастіше атрофія м’язів розвивається на тлі різних травм, голодування, інтоксикації, в результаті уповільнення обмінних процесів в міру старіння організму, тривалої рухової бездіяльності в силу будь-яких причин, як наслідок хронічних захворювань.

Симптоми атрофії м’язів

Розрізняють дві форми захворювання:

  1. Захворювання діагностується первинним, якщо вражена безпосередньо сама м’яз. Велику роль в патогенезі відіграє спадковість, часто розвивається в результаті травми або як наслідок ударів, інтоксикацій, фізичної перевтоми. Клінічно виражається швидким стомленням, помітним зниженням м’язового тонусу. Можуть спостерігатися характерні посмикування кінцівок.
  2. Вторинна атрофія м’язів розвивається частіше, як посттравматичний ускладнення або після перенесених різних інфекцій. В результаті виникає ураження рухових клітин, що призводить до обмеження рухової функції стоп, гомілок, кистей, передпліччя, часткового або повного паралічу. В основному, хвороба має уповільнене перебіг, але бувають і періоди гострих спалахів захворювання, що супроводжуються сильними болями.

Діагностика атрофії м’язів

Діагностика атрофії м’язів в даний час не представляє труднощі. Для виявлення фонової причини виникнення захворювання проводять:

  • розгорнутий клінічний і біохімічний аналізи крові,
  • функціональні дослідження щитовидної залози,
  • печінки.

Обов’язкова електроміографія і дослідження нервової провідності, біопсія м’язової тканини, а також ретельний збір анамнезу. При необхідності призначаються додаткові методи обстеження.

Форми атрофії м’язів

Існує кілька форм захворювання. Невральна амиотрофия, або амиотрофия Шарко-Марі, протікає з ураженням м’язів стопи і гомілки, найбільш схильними до патологічного процесу виявляються група розгиначів і група відвідних стопу м’язів. Стопи при цьому деформуються. У пацієнтів з’являється характерна хода, під час якої хворі високо піднімають коліна, так як стопа, під час підйому ноги, обвисає і заважає ходьбі. Лікар зазначає згасання рефлексів, зниження поверхневої чутливості в нижніх відділах кінцівок. Через роки після початку хвороби в патологічний процес залучаються кисті та передпліччя.

Атрофія м'язів - лікування хвороби

Атрофія м’язів – лікування хвороби

Прогресуюча м’язова атрофія Верднига-Гофманом характеризується більш важким перебігом. Перші симптоми атрофії м’язів з’являються у дитини в ранньому віці, часто в сім’ї у зовні здорових батьків захворюванням страждають відразу кілька дітей. Для хвороби характерні втрата сухожильних рефлексів, різке зниження артеріального тиску, фібрилярніпосмикування.

Атрофічний синдром супроводжує і прогресивну м’язову атрофію дорослих – атрофію Арана-Дюшена. На початковому етапі патологічний процес локалізується в дистальних відділах верхніх кінцівок. Атрофія м’язів зачіпає і піднесення великого пальця, мізинця, а також міжкісткові м’язи. Руки у пацієнтів приймають характерну позу «мавпячої кисті». Патологія також супроводжується зникненням сухожильних рефлексів, однак чутливість при цьому зберігається. Патологічний процес з часом прогресує, до нього залучаються м’язи шиї і тулуба.

Лікування атрофії м’язів

При виборі методу лікування обов’язково враховуються важливі чинники: вік пацієнта, тяжкість і форма захворювання. Основне значення надається лікуванню основного захворювання, яке призвело до розвитку м’язової атрофії.

Проводиться медикаментозне лікування і призначається додаткове:

  • фізіотерапевтичні процедури,
  • електролікування,
  • лікувальний масаж і гімнастика.

Неухильне дотримання всіх рекомендацій і вимог лікаря дозволяє багатьом пацієнтам повернути втрачені рухові здібності і загальмувати процес атрофії.

Читати по темі: Далекозорість або гіперметропія