Деменція у людей похилого віку: чому вона розвивається, як її розпізнати і чи можна зупинити

Деменція у людей похилого віку: чому вона розвивається, як її розпізнати і чи можна зупинити

10.02.2022 Off By admin




Види деменції у людей похилого віку

Основна класифікація поділяє сенильну деменцію на три великі групи.

  • Альцгеймерівський, або атрофічний тип, в основі якого знаходяться первинні дегенеративні процеси в нервовій системі (50-60%).
  • Церебрально-судинний тип, у якому деменція є вторинним захворюванням і натомість грубих порушень у системі кровообігу мозку (5–10%).
  • Змішаний тип, що має як основу обидва механізми розвитку хвороби (15-20%).

Дивіться також: Судинна деменція

 

За видом локалізації органічного дефекту фахівці виділяють кілька видів деменції у похилому віці:

  • кіркова, за якої уражається кора великих півкуль головного мозку. Це тип найбільш характерний при хворобі Альцгеймера або хвороби Піка;
  • підкіркова деменція — насамперед страждають на підкіркові структури головного мозку, зумовлюючи неврологічну симптоматику захворювання; одним із прикладів такої деменції можна вважати хворобу Паркінсона;
  • кірково-підкіркова деменція, що характеризується змішаним типом патології;
  • мультифокальна деменція – при цьому виді захворювання з’являються множинні ураження у всіх відділах нервової системи, що викликають різноманітні та яскраво виражені неврологічні симптоми.

Клінічно деменція може бути лакунарною та тотальною. При лакунарної деменції уражаються передусім ті структури, які відповідають інтелектуальну діяльність людини. Особливо страждає короткочасна пам’ять, але зберігається критичне ставлення до свого стану. Порушення в емоційно-вольовій сфері мінімальні (можливі сльозливість, підвищена чутливість). Один із прикладів лакунарної деменції – початкова стадія хвороби Альцгеймера.

Тотальна деменція – це повний розпад особистості з порушенням інтелектуальної сфери, грубими змінами в емоційно-вольовій діяльності. Спостерігається повна втрата духовних цінностей, збіднення життєвих інтересів, зникнення почуття сорому та виникнення повної дезадаптації у соціальному середовищі.

Ознаки старечої деменції

Незалежно від типу старечої деменції її симптоми та ознаки схожі. При ранніх проявах захворювання необхідно негайно звернутися до лікаря.

Перші ознаки деменції, на які мають звернути увагу родичі та сам хворий:

  • Порушення пам’яті (як довготривалої, і короткочасної). Людина не може згадати недавні події, відчуває труднощі із запам’ятовуванням нової інформації.
  • Порушення орієнтації у просторі та часі. Наприклад, хворий може заблукати у рідному районі.
  • Втрата бажання дізнаватися щось нове, оскільки мозок стає нездатним обробляти та засвоювати нову інформацію.
  • Зниження критичності свого сприйняття. Зазвичай цей симптом виявляється при плануванні найближчого періоду життя.

Надалі відзначається посилення прояву цих ознак та поява нових, ще більш руйнівних. «Життя в минулому» – найхарактерніша ознака сенильної деменції. Крім того, психічний стан хворих на деменцію може посилюватися за рахунок інших розладів, наявність яких визначає тяжкість стану та лікувальну тактику. Це може бути маячні, галюцинаторні, депресивні чи змішані симптоми.

Деменція у людей похилого віку: чому вона розвивається, як її розпізнати і чи можна зупинити

Деменція у людей похилого віку: чому вона розвивається, як її розпізнати і чи можна зупинити

При підозрі на деменцію слід звертатися до терапевта або лікаря загальної практики. А він уже за необхідності направить хворого до невролога, психіатра чи геріатра (фахівця з хвороб літнього віку).

Для встановлення діагнозу «деменція» на початковій стадії лікар зазвичай проводить цілий ряд досліджень і опитувань. При цьому анкетують не лише хворого, але його близьких родичів. Обов’язково уточнюють характер початкової стадії захворювання та призначають комплексне неврологічне обстеження для визначення осередкових неврологічних симптомів деменції у літніх людей. Остаточна постановка діагнозу можлива лише у разі, якщо порушення спостерігаються протягом щонайменше шість місяців.

Для оцінки когнітивних функцій та загального рівня свідомості хворому пропонують виконати кілька нескладних тестів, за результатами яких робляться висновки. Зазвичай тестуються такі функції:

  • стан короткочасної та довготривалої пам’яті;
  • орієнтація у просторі;
  • здатність до абстрактного мислення;
  • читання, лист, рахунок;
  • впізнавання;
  • увага;
  • емоційна сфера особистості;
  • наявність галюцинацій та ілюзій;
  • наявність та ступінь порушення повсякденної активності;
  • здатність планування та організації.

Причини деменції

Причинами виникнення старечої деменції є ураження центральної нервової системи, що викликаються захворюваннями, здатними призвести до дегенерації та загибелі клітин головного мозку.

При хворобі Альцгеймера, хворобі Піка, або такому діагнозі, як деменція з тільцями Леві, руйнування кори головного мозку є самостійним захворюванням. Проте існують патології, і натомість деменція є ускладненням:

  1. атеросклероз судин головного мозку;
  2. інсульт;
  3. гіпертонія;
  4. алкоголізм та лікарська інтоксикація;
  5. пухлини центральної нервової системи;
  6. черепно-мозкові травми;
  7. інфекції (СНІД, вірусний енцефаліт, менінгіт).

Для розвитку деменції додатковими факторами ризику можуть бути:

  • наявність родичів, які страждають на це захворювання, особливо у разі розвитку у них патології у віці до 65 років;
  • цукровий діабет;
  • ожиріння;
  • відсутність активної інтелектуальної діяльності упродовж життя.
Читайте також:  Нейротоксикоз у дітей: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

У цьому деменція альцгеймеровского типу набагато частіше виникає в жінок, ніж чоловіків.

Стадії захворювання

Оскільки деменція є прогресуючим захворюванням, розрізняють три її стадії залежно від можливості соціальної адаптації хворого:

  • Перша стадія. Характеризується легким ступенем прояву симптомів, попри значні порушення інтелектуальної сфери. У хворого зберігається критичне ставлення до власного стану, він розуміє необхідність лікування. Такі хворі здатні обслуговувати себе самі, оскільки їм доступні звичні види побутової діяльності, такі як приготування їжі, збирання, особиста гігієна.
  • Друга стадія. При розвитку захворювання до помірного ступеня у хворого починають проявлятися грубіші порушення інтелекту та спостерігається зниження критичного сприйняття свого стану. Виникають труднощі з користуванням побутовою технікою, телефоном, людина забуває зачиняти двері, вимикати електрику та газ. Хворі на цій стадії потребують постійного нагляду, оскільки здатні завдати шкоди собі та оточуючим.
  • Третя стадія. Тяжка деменція призводить до повного розпаду особистості. Хворі на останній стадії не здатні самостійно приймати їжу, дотримуватися правил гігієни, перестають впізнавати рідних та близьких. Нерідко в них згасає здатність до логічного мислення та мовного спілкування. Хворий занурюється в повну апатію, не відчуває почуття голоду та спраги. Поступово розвиваються рухові розлади, людина стає нездатною ходити і навіть пережовувати їжу. За такими хворими необхідне щогодинне спостереження та догляд.
Деменція у людей похилого віку: чому вона розвивається

Деменція у людей похилого віку: чому вона розвивається

Особливості лікування

Говорячи про лікування деменції, можна вести мову лише про уповільнення процесу, зняття симптомів, про особистісну та соціальну адаптацію хворого та продовження терміну його життя.

Цілями лікування деменції є:

  • купірування та зведення до мінімуму розладів у поведінці;
  • покращення когнітивних функцій;
  • підвищення якості життя хворого

Вибір умов лікування (амбулаторно, стаціонарно) залежить від тяжкості стану та визначається у кожному випадку індивідуально. Стаціонарне лікування необхідне при розвитку таких симптомів, що не купуються в амбулаторних умовах, як сплутаність свідомості, гострі психотичні та афективні стани, а також для вирішення соціальних питань. Одним із сучасних підходів до лікування деменції є інтегративна концепція терапії, що включає цілий комплекс заходів:

  • Соціотерапія: консультування родичів з проблем стану хворого, за правовими аспектами, забезпечення належного догляду, створення комфортного довкілля для хворого.
  • Психотерапія з хворим та близькими родичами, що включає групову терапію та спеціальну «терапію самозбереження» по роботі з пам’яттю.
  • Фармакотерапія у поєднанні з лікувальною фізкультурою, трудовою терапією, логопедичним лікуванням, масажем, лікувальними ваннами. У кожному конкретному випадку для антидементної терапії призначається певна речовина, яка діятиме найактивніше.
  • Психофармакологічна терапія спрямовано пом’якшення супутніх деменції розладів. Вона містить увесь спектр психотропних засобів: нейролептики, антидепресанти, транквілізатори.

Медикаментозна терапія є головним методом при лікуванні деменції, оскільки в деяких випадках вона дає змогу скоригувати посилення симптомів захворювання. На ранніх стадіях захворювання показані ноотропні засоби (пірацетам, Церебролізин®), ліки, що утворюють кровообіг судин головного мозку, стимулятори дофамінових рецепторів центральної нервової системи. При прогресуванні деменції призначають такі засоби, як донепезил, що дещо знижує інтенсивність перебігу хвороби.

Вкрай важливими при лікуванні деменції на ранній стадії є такі фактори:

  • Правильний спосіб життя хворого. Необхідно створити тиху домашню обстановку з незмінним колом осіб, які спілкуються з хворим. Це допоможе усунути почуття тривоги, сум’яття та збудження. Нові ситуації та люди, яких людина не в змозі запам’ятати, можуть негативно впливати на її стан і провокувати прискорення розвитку захворювання. Рекомендується скласти чіткий порядок дня з обов’язковим виділенням достатнього часу для нічного відпочинку.
  • Рухова активність. На ранніх стадіях захворювання важливо забезпечити хворому необхідний рівень рухової активності. Це можуть бути прогулянки улюбленими місцями, нескладна робота в саду або на присадибній ділянці, лікувальна фізкультура.
  • Розумова активність. Життя має бути насичене різними видами інтелектуальної діяльності: щоденним читанням, написанням листів, розгадуванням кросвордів, грою в шахи, шашки та лото, розкладанням пасьянсів, обговоренням культурних та політичних подій. Хворому важливо мати хобі, яке не тільки приносить задоволення та заспокоєння, а й стимулює роботу мозку.
  • Харчування. До раціону хворого необхідно ввести продукти, що знижують рівень холестерину: наприклад, мигдаль, авокадо, ячмінь, бобові, чорниці. Вершкове масло і маргарин необхідно замінити на будь-яку олію. Дозволено кисломолочні продукти, пісні сорти м’яса та птиці, нежирна риба, морепродукти, квашена капуста. Рекомендується використовувати приправи, такі як шавлія, кориця, куркума, шафран. Готувати краще на пару, можна запікати чи варити. Сіль слід вживати у мінімальній кількості. Обов’язково випивати добову норму чистої води із розрахунку 30 мл на 1 кг ваги.