Ураження головного мозку: види порушень та можливе лікування

Відновлення рухових порушень

Тут ми зупинимося на застереженнях від типових помилок, яких припускаються люди, які вирішили пройти реабілітацію вдома після травм та інших захворювань головного мозку, що спричинили порушення рухових функцій.

• Як уже було сказано, ранню реабілітацію після пошкоджень головного мозку показано, проте багато пацієнтів та їхніх родичів розуміють це занадто буквально. Дійсно, як правило, після ішемічних інсультів рухову реабілітацію починають через тиждень (якщо немає протипоказань), після геморагічних – через два-три тижні. Тому не можна її починати, поки немає впевненості в її своєчасності у лікаря, з яким погодите обсяг і час початку реабілітаційних заходів.
• Уважно вибирайте лікаря, оскільки в Росії дуже багато з них схильні призначати лікування за стандартною прописаною схемою, виконуючи якийсь «ритуал», без урахування індивідуальних особливостей організму. Так, багато хто починав лікування після слів: «Масаж ще нікому не нашкодив», а потім виявляли у себе спастику та подальше погіршення рухових функцій.
• Продовжуючи тему лікування «за схемою», скажемо про профілактику контрактур, що наказує один-два рази на день займатися лікуванням становищем тривалістю до півтори-двох годин. Однак якщо решта двадцять дві години руки і ноги будуть розташовуватися в неправильних положеннях, то користь від цієї двогодинної процедури буде нульовою.
• Насичена і тривала пасивна розробка кінцівок може виявитися не тільки марною, але й небезпечною процедурою. Крім того, що при ній тренується не стільки постраждалий, скільки людина, яка робить йому масаж, посилені активні масажні рухи створюють ризик вивихів і розбовтаності суглобів – при парезі, та ризик мікротравм та параартикулярної осифікації – при спастичних паралічах. Вкрай небезпечний ротаційний масаж суглобів ніг, який здійснюється нефахівцем.
• Ідеомоторна гімнастика, або уявлення свого руху без самого руху, може виявитися не тільки марним заняттям, а й завдати шкоди: адже якщо пацієнт лише «мріє» про рух, не докладаючи для цього жодних внутрішніх зусиль, вольова м’язова реконструкція уявного руху не відбувається, формуючи так званий центральний спрутінг.
• Зважаючи на те, що у випадках зі спастичними паралічами наявність м’язових атрофій не спостерігається, активне чи силове навантаження на непошкоджені руки чи ноги призведе до «обкрадання» хворого боку, а у спастичних м’язах – до посилення спастики. Так, після інсультів тренування чотириголових м’язів стегна та біцепсів суворо протипоказане.
• При призначенні масажу недостатньо вказувати область масування, але також необхідно рекомендувати його характер, тип впливу і, звичайно, поставити завдання. Так, до типів масажу відносяться: точковий, структуруючий, розсмоктуючий, заспокійливий, гідродинамічний та інші. А завдання можуть стояти, наприклад, такі: мобілізація м’язів та сухожилля, усунення тригерних зон, або м’якого набряку та інші.
• Тренування на тренажерах припускають не просто проведення певних вправ, а й правильне виконання. Реабілітована людина може пристосуватися виконувати ті чи інші вправи, використовуючи здоровий бік або міцні м’язи. Наприклад, при заняттях на велотренажерах вправи можуть виконуватися пацієнтом тільки однією ногою, або, задіявши тільки м’язи-розгиначі, або м’язи-згиначі, при цьому з боку може здаватися, що вправа виконується правильно, тоді як вона шкодить.
• Недооцінка психічного та психологічного стану, в якому перебуває пацієнт, – ще одна типова помилка людей, які прагнуть відновити рухові функції. Адже переважна більшість пацієнтів після травм головного мозку і тяжких захворювань занурена в депресію, в якій і знаходиться кілька років, якщо їм не надається належна психологічна допомога. Депресія забирає у постраждалих людей моральні сили для занять лікувальної гімнастикою, для мотивованої та вольової участі пацієнтів у їхньому відновлювальному лікуванні.
• Незнання чи недооцінка значення комплексного підходу в рухової реабілітації, що передбачає раціональне комбінування різних методик відновлювальної медицини: де медикаментозне лікування є лише тлом для фізіопроцедур, після яких слідує профілактика котрактур, масаж, психотренінг і так далі.
• І нарешті, головний мозок знаходиться в тісному «контакті» з усіма частинами та органами людини, і будь-які дії в головному мозку посилають їм певні «команди», і навпаки, будь-які процеси в організмі відбиваються на активності відповідних зон головного мозку. Ось чому рухові вправи тренують як м’язи і сухожилля, і є профілактикою супутніх захворювань, а й сприяють якнайшвидшої регенерації нервових зв’язків.

Відновлення мовних дисфункцій

Органічні ураження мовних зон кори мозку можуть бути результатом пухлини, інсульту, травми чи запального процесу. Вони призводять до системного порушення мови, що називається афазією.

1. Усього буває близько восьми видів афазії, які умовно можна розбити на дві групи: сенсорну афазію та моторну афазію. Перша група характеризується тим, що людина перестає розуміти мову, але здатна вимовляти слова та фрази. Моторна афазія проявляється в тому, що людина чує та розуміє мову, але не може вимовляти слова та фрази. Проблеми з промовою зустрічаються у чверті людей, які перенесли інсульт.
2. Мовні дисфункції спричиняють цілий комплекс негативних психічних станів у людей, які перенесли органічні ураження кори головного мозку, таких як плаксивість, дратівливість, агресія, неадекватна оцінка дійсності та депресія.
3. Тому при відновленні мовних функцій задіяні кілька фахівців, це можуть бути логопеди, нейропсихологи, педагоги, психіатри та психологи. Відновлення промови займає багато часу, набагато більше, ніж його потрібно на рухову реабілітацію – два роки, а в деяких випадках п’ять-шість років.

Ураження головного мозку: види порушень та можливе лікування

Важливо пам’ятати, що часто люди з органічними ураженнями головного мозку не розуміють, що рахунок, лист або мова у них порушені, а якщо розуміють, то вважають, що з часом все налагодиться само собою. У таких випадках важливо їм пояснити ситуацію, поставити перед ними завдання та переконати у досяжності поставленої мети. Також слід показати зв’язок між прикладеними зусиллями та успішним результатом, розповісти, що бажання досягти мети та оптимізм зроблять на шляху відновлення більше, ніж будь-яка лікарська терапія.

Типова помилка реабілітації мови з нефахівцями – це неправильний підбір вправ та режиму занять. Це не завдасть прямої шкоди потерпілому, але позбавить його віри в успіх після багатьох безуспішних занять. Ось чому так важливо звертатися по допомогу професіоналів.

Для роботи з відновлення мови хворого потрібно фантастичне терпіння, дуже важливо ні в якому разі не дратуватися при заняттях з ним і постійно підтримувати у інтересу до них, що реабілітується. Як правило, рекомендовані щоденні неспішні спокійні бесіди, а також спів мелодійних пісень, декламація нехитрих дитячих віршів, читання букваря.

Якщо ж ви все ж таки вирішили самостійно займатися з постраждалим, обов’язково купіть літературу, дізнайтесь у логопеда та інших фахівців про існуючі методики, застосовуйте їх комплексно і згідно з існуючими інструкціями фахівців.

Корекція когнітивних розладів

Найчастіше когнітивні розлади викликаються ішемічними інсультами, що виникли на тлі діабету, артеріальної гіпертензії та фібриляції передсердь.

В останнє десятиліття з’явилися результати багатьох досліджень, які переконливо доводять, що когнітивні розлади негативно впливають весь процес реабілітації, відновлення всіх порушених функцій: рухових, зорових, мовних та інших. Безперечно, на процес реабілітації впливають і інші фактори:

• Вік,
• Розмір вогнища органічного ураження мозку,
• Локалізація ушкоджень,
• Тяжкість захворювання
• Час початку лікування та реабілітації,
• Наявність супутніх захворювань.

Але раніше когнітивні розлади не належали до факторів, що обтяжують реабілітацію.

На темпи відновного лікування значно впливають такі афективні стани, як емоційна лабільність, апатія, манія, тривога і депресія. Причому раніше вважалося, що депресія є лише реакцією на перенесене захворювання, хоча тепер відомо, що, по-перше, частотою вона перевищує всі інші психічні розлади, по-друге, вона формується так само завдяки особистісним, соціальним та іншим факторам.

З цієї причини у відновлювальному лікуванні хворих, які отримали органічні ураження головного мозку, важливо задіяти різних фахівців з галузі медицини, педагогіки, психології та інших галузей знань. Очевидним стає комплексний підхід до реабілітації, раціональне поєднання та ротація у застосуванні безлічі різних методик. Оскільки сьогодні факт взаємозв’язку всіх можливих неврологічних порушень після отриманих уражень головного мозку можна вважати доведеним, ми неминуче приходимо до висновку, наскільки малоуспішною може бути реабілітація вдома і навіть у звичайній клінічній лікарні. Адже комплексна реабілітація – це не просто набір різних відновлювальних методик – це індивідуальний підхід, узгодження та затвердження спільнотою лікарів цілого комплексу реабілітаційних заходів та подальше багатоетапне цілеспрямоване відновлювальне лікування.