Сучасні методи обстеження шлунка

Коли слід пройти обстеження шлунка

При виявленні будь-яких відхилень у роботі ШКТ необхідно звернутися до гастроентеролога. Саме цей фахівець може рекомендувати пройти обстеження шлунка як для встановлення чи уточнення діагнозу, так і у профілактичних цілях. Зазвичай воно призначається за наявності у пацієнта таких симптомів:

• больові відчуття за грудиною або в епігастральній ділянці;
• посилене газоутворення;
• кровотеча із товстої кишки;
• біль, почуття розпирання або тяжкості, що з’являються в шлунку після їди;
• часта печія;
• блювота, в якій є домішка крові;
• відрижка, що має кислий присмак;
• часта нудота або блювання їжею, вжитою напередодні;
• порушення травної функції або акта ковтання;
• почуття стороннього тіла в стравоході;
• зміни апетиту (коли бажання поїсти знижується або відсутня протягом тривалого часу, а також у випадках, коли людину постійно мучить почуття голоду).

Показаннями до призначення медичного обстеження шлунка можуть бути різні захворювання. Засоби апаратної діагностики допомагають виявити причину хвороби та дізнатися, наскільки ефективно проводиться лікування. Різні процедури обстеження шлунка проводять при:

• наявності поліпів та інших новоутворень на слизовій оболонці шлунка;
• гастриті;
• грижі;
• виразковій хворобі;
• рефлюксної хвороби;
• онкологічні захворювання;
• запальних процесах будь-якої етіології в підшлунковій залозі, в ділянці дванадцятипалої кишки та шлунку;
• портально-гіпертензивної гастропатії;
• ахалазії стравоходу;
• жовчнокам’яної хвороби.

З метою уточнення діагнозу або контролю лікування гастроентерологом призначаються різні види інструментальних та лабораторних досліджень.

Методи діагностики патологій шлунка

Статистика стверджує, що приблизно 95% населення тією чи іншою мірою потребує регулярного спостереження у гастроентеролога. Але боятися не варто. Сучасний рівень діагностики захворювань шлунка у Росії високий. Багато клінік мають високотехнологічне обладнання, що дозволяє з високою точністю проводити діагностику, і кваліфіковані лікарі-гастроентерологи, які пояснять, яке вам необхідно обстеження шлунка і з чого почати підготовку до нього.

Інструментальні засоби обстеження шлунка

Апаратні способи обстеження шлунка є головною ланкою у діагностуванні захворювань органів травної системи. Вони не можуть замінювати одне одного. Кожен із таких методів обстеження шлунка призначається на основі наявної клінічної картини та дає можливість оцінити морфологічні та структурні особливості травного органу.

До сучасних інструментальних методів обстеження шлунка відноситься:

• Гастроскопія, або езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС), – це огляд шлунка за допомогою спеціального гнучкого інструменту, з оптоволоконною ниткою всередині та мікрооб’єктивом на кінці приладу, – ендоскопа. Призначають ЕГДС перед плановою операцією, при значній втраті ваги та будь-яких симптомах хвороб шлунка або кишечника (нудота, сильна печія, біль, відрижка, відчуття тяжкості у шлунку тощо). Протипоказаннями для її проведення є:

1. виражена дихальна недостатність;
2. порушення ритму серця;
3. гіпертонічний криз;
4. інсульт;
5. гіпертонічний криз;
6. психічні розлади.

Всім пацієнтам лікар завжди говорить про те, як підготуватись до такого обстеження шлунка, оскільки від цього залежить достовірність та інформативність результатів. Пацієнту слідує:

1. відмовитись від їжі за 10 годин до дослідження;
2. не курити та не приймати ліки у капсулах або таблетках перед процедурою;
3. зняти краватку, окуляри та зубні протези на час процедури.

Гастроскопія займає від 5 до 10 хвилин. Пацієнта просять лягти на ліву сторону. До рота вставляється загубник, у горло вводиться ендоскоп. Лікар просить зробити ковтальний рух і, керуючи ендоскопом, робить огляд.

Ніякі інші види діагностики шлунка не дадуть стільки інформації для встановлення діагнозу та вибору методу лікування. Тільки ЕГДС дозволяє детально розглянути внутрішню поверхню органу, зробити цифровий відеозапис процесу та провести необхідні додаткові дослідження (біопсію та визначення кислотності шлункового соку). Результати гастроскопічного дослідження з детальним описом побачених під час огляду вікових чи патологічних змін видаються пацієнтові того ж дня. Нерідко ЕГДС призначається спільно з колоноскопією, або фіброколоноскопією (ФКС), – аналогічною процедурою, але призначеною для огляду кишечника.

• Рентгеноскопія шлунка – це візуалізація органу на екрані рентгенологічного обладнання, що використовується для вивчення стану слизових оболонок та діагностування порушень у їхньому функціонуванні. Показаннями для її проведення є:

1. зниження ваги;
2. відрижка;
3. кров у калі;
4. печія;
5. порушення ковтання.

Рентгеноскопія шлунка має протипоказання. Не рекомендується проводити її при непрохідності кишківника, наскрізному порушенні стінки шлунка, вагітності та наявності у пацієнта алергії на препарати, у складі яких є барій.

Підготовка до такого обстеження шлунка дуже проста. Пацієнту необхідно за кілька днів виключити з раціону бобові, молоко, випічку, фрукти, овочі та утриматися від їди ввечері напередодні процедури.

Сучасні методи обстеження шлунка

Перед початком рентгеноскопії пацієнт приймає контрастну речовину – суспензію із сульфатом барію (приблизно 0,250 мл). Ця речовина огортає слизову оболонку шлунка, затримує рентгенівські промені, забезпечуючи чітке зображення органу на екрані. Після цього хворого просять прийняти різні пози та роблять знімки. Жодних неприємних відчуттів процедура не викликає.

Результати рентгеноскопії дозволяють швидко і точно провести діагностику різних хвороб шлунка – гастриту, грижі, злоякісних утворень, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

• Ехографія, або УЗД-обстеження шлунка – метод, заснований на здатності тканин відображати звукові хвилі з частотою більше 20 кГц. Таке дослідження призначають вкрай рідко та переважно дітям. Чому? УЗД шлунка (саме шлунка) – малоінформативна процедура порівняно, наприклад, з гастроскопією. При ехографії неможливо розглянути патологію повністю, не можна одночасно зробити біопсію, відстежити характер змін. Але через те, що інші види апаратних досліджень дітям можуть завдати дискомфорту, починають з УЗД шлунка — виключно для підтвердження підозр гастроентеролога. Остаточний діагноз після цього дослідження не можна поставити. Як первинна діагностика він часом призначається і дорослим, боязко відносяться до інших видів досліджень.

УЗД шлунка рекомендується проводити, якщо мучить посилене газоутворення, виникають болючі відчуття в області шлунка, є проблеми з перетравленням їжі або підозри на наявність гастриту, виразки, поліпів або онкологічних новоутворень.

Призначаючи УЗД шлунка, лікар завжди уточнює, яка саме потрібна підготовка під час обстеження, адже від неї залежить точність результатів. Приблизно за 3 дні пацієнтам слід виключити з меню клітковину (фрукти, овочі), молочні продукти, бобові, газовані напої та соління, хліб. Вранці перед процедурою не можна їсти, пити та палити. Зазвичай це дослідження проводиться (не завжди) у складі УЗД всіх органів черевної порожнини.

За часом УЗД займає 7-15 хвилин. Пацієнт лягає на кушетку і живіт йому наноситься спеціальний гель. Лікар водить датчиком по шкірі та отримує зображення на моніторі. У деяких випадках після обстеження на голодний шлунок пацієнту необхідно випити 0,5 літра води та знову пройти процедуру. Жодних неприємних відчуттів УЗД не викликає.

Результати УЗД відомі одразу після завершення обстеження. Вони дозволяють припустити, що викликає дискомфорт, оскільки оцінюються багато факторів:

• положення та розмір органу в зрізах — у нормі вони «овальні або округлі кільцеподібні утворення з обідком ехонегативного характеру та ехопозитивним центром»;
• зовнішня серозна оболонка – в нормі «гіперехогенна»;
• розмір м’язової оболонки – “20-25 мм, гіпоехогенного характеру”;
• розмір підслизової оболонки – “до 3 мм, середньої ехогенності”;
• м’язова пластинка слизової оболонки — «до 1 мм, низької гіпоехогенності»;
• стан слизової оболонки — «до 1,5 мм у розмірі, гіперехогенна»;
• товщина стінок – у нормі «5 шарів стінки, різних за ехогенністю, товщина стінки – від 4-6 до 6-8 мм у проксимальних відділах»;
• шари шлункової стінки – “рівномірні”;
• перистальтика – “первинна евакуація склянки води – 3 хв, повна – 20 хв”;
• наявність запалень – «відсутні».

Лабораторна діагностика патологій шлунка

Це дослідження біологічних рідин організму: шлункового соку, крові, калу та сечі. Без інструментальних методів вони допоможуть поставити точний діагноз. Але їх необхідно проводити при повному обстеженні шлунка, інакше неможливо визначити секреторну активність, бактеріальний склад кишечника, активність печінкових ферментів та інші важливі показники.

• Дослідження шлункового соку призначають при хронічному гастриті та виразці шлунка. Проводять це обстеження і за таких станів, як функціональна ахлоргідрія і роздратований шлунок.

До дослідження потрібно підготуватися – не пізніше 8-ї години вечора напередодні з’їсти легку вечерю, а вранці в день процедури не курити, не пити рідини, не приймати ліки і не їсти. Взяття шлункового соку проводиться за допомогою спеціального зонда, який акуратно вводять через рот та стравохід. Після цього зонд виводять, дають хворому сніданок, а потім ще беруть порцію шлункового соку. Є й беззозондовий метод. Він заснований на прийомі пацієнтом реагентів, після чого досліджуються слина та сеча на предмет зміни кольору.

Результати зондування мають на увазі опис кольору, об’єму, запаху, визначення кислотності шлункового соку. Вони дозволяють оцінити функціональний і морфологічний стан слизової оболонки шлунка і є основними для визначення секреторної функції шлунка. А ось результати беззондових методів дають лише орієнтовну інформацію без кількісних характеристик шлункової секреції.

• Дослідження крові. Без нього не обійдеться жодне комплексне обстеження під час діагностування чи перевірки будь-яких захворювань шлунка. Кров беруть на аналіз уранці натще. За день перед процедурою не варто вживати алкоголь та жирну висококалорійну їжу, необхідно утриматися від куріння. Якщо для дослідження потрібен паркан, наприклад, стимуляційної проби, що передбачає вживання білкової суміші, необхідно переконатися, що пацієнт не мав в анамнезі алергії на ті чи інші рослинні та тваринні білки. Якщо гастроентерологічний хворий приймає лікарські препарати, необхідно з’ясувати: чи можна відмовитися. Якщо ні, то принаймні за 1 день до дослідження необхідно знизити дозування. Можливо також, що препарати не спотворять результати тесту. Кров береться з усіх правил асептики і антисептики.

За результатами аналізу можна оцінити загальний стан організму, морфологічні ушкодження тканин, визначити функціональні особливості органу, визначити стадію запального процесу ефективності терапії.

Сьогодні розроблені спеціальні гастроентерологічні панелі, що включають комплекс тестів із взяттям крові з вени. У панель можуть входити, наприклад, тести на рівень і пропорції пепсиногенів I і II, стимульованого або базального гастрину-17, на наявність антигенів (IgG) до бактерії Helicobacter pylori, здатної до H. pylori-асоційованого хронічного гастриту. Крім того, показаннями до такого дослідження зазвичай є ризик виразкової хвороби та різні диспептичні розлади.

Відомо, що при запаленні підшлункової залози фермент ліпаза (тріацилгліцеролацилгідролаза) потрапляє в кров, таким чином, якщо ліпазу вдається виявити в крові в обсязі понад 78 Ед/л, можна говорити про гострий або хронічний панкреатит або перфоративну виразку шлунка.

Для підтвердження або спростування аутоімунних патологій шлунка (хронічного атрофічного гастриту, перніціозної анемії та ін.) береться сироватка крові на антитіла (IgG, IgA, IgM) до парієтальних клітин шлунка, а також на антитіла (IgG) до внутрішнього фактору Кастла IgG) до цукроміцетів – пекарським дріжджам Sacchаromyces cerevisiae (ASCA).

Хоча досконалих специфічних онкомаркерів для раку шлунка поки не виявлено, відомо, що деякі антигени корелює зі стадією онкології. До таких антигенів особливо відносять онкофетальні вуглеводні антигени CA 72-4 та Са 19-9. Останній використовують для моніторингу карциноми підшлункової залози разом із карциноембріональним антигеном (РЕА).

• Дослідження сечі. Загальний аналіз сечі призначається при діареї, блювоті, асциті (скупченні рідини в черевній порожнині) та злоякісних новоутвореннях. Слід зазначити, що за неускладненої виразкової хвороби результати аналізу сечі не показують жодних істотних змін. Напередодні перед процедурою не варто приймати сечогінні засоби та вживати будь-які продукти, що змінюють колір сечі (морква, буряк тощо). Для аналізу береться тільки ранкова сеча натще. Перед цим слід провести гігієнічні процедури зовнішніх статевих органів. Невелику кількість сечі (перші 1-2 секунди) випустити в унітаз, а наступну порцію в об’ємі 50 мл зібрати в стерильний контейнер.

У результатах аналізу вказують фізико-хімічні характеристики сечі (питома вага, кислотність, колір, прозорість) та перевіряють сечовий осад на присутність деяких включень (білок, клітини крові, глюкоза, гемоглобін тощо).

• Дослідження калу. Призначається з появою будь-яких симптомів захворювань травної системи. Щоб результати були інформативними, пацієнт протягом 3-х днів до процедури повинен виключити з раціону рибні та м’ясні продукти харчування, а також не приймати ліки із вмістом йоду, заліза та брому. Для аналізу беруть невелику кількість калу відразу після сну. Відправляють його на дослідження у стерильному контейнері.

У результатах завжди вказують наявність у калі крові та слизу, оцінюють його колір, запах, консистенцію та інші фізико-хімічні характеристики. Явні та особливо приховані кровотечі спостерігаються при виразковій хворобі у 10–15% випадків. Але найчастіше кровотеча фіксується при виразці 12-палої кишки. При гострій крововтраті кал дьогтеподібний.