Кіста куприка (кіпчиковий хід), лікування

Що таке кіста куприка

Кіста куприка (пілонідальний синус) найчастіше виявляється в молодому віці в той момент, коли вона починає завдавати дискомфорту – запалюватися або нагноюватися. Наявність епітеліального копчикового ходу може тривалий час ніяк не виявляти, і лише перетворення його в об’ємну кісту або свищ змушує вдатися до медичної допомоги.

Кіста куприка є не повністю редукованими м’язами рудиментарних залишків хвоста у вигляді вузького ходу, що відкривається мікроотворами на поверхні шкіри. Ця епітеліальна трубка не пов’язана з куприком або крижом.

Пілонідальний синус найбільш поширений серед чоловіків. Власне в кісту він перетворюється в процесі накопичення клітин епідермісу та впровадження волосся. Ці маси можуть запалюватися. Гнійна кіста в зрілій стадії розкривається, перетворюючись на шкірний свищ.

Причини та симптоми кісти куприка

Кіста куприка є вродженою аномалією. Вона формується у процесі закриття нервової трубки ембріона внаслідок часткового порушення поділу тканин самої нервової трубки та дерми. На стику формуються порожнини, які можуть мати мікроотвори, що виходять назовні. Закупорка цих ходів перешкоджають відтоку відмерлих клітин епідермісу, волосся, шкірного секрету.Кіста переповнюється та запалюється. Пусковим фактором закупорки можуть стати травми, переохолодження чи інфекції, а також вікові зміни, пов’язані із загальним розвитком тканин.

Дискомфорт проявляється лише тоді, коли капсула кісти збільшується, запалюється або перетворюється на гнійний свищ. Рання симптоматика може обмежуватися легким дискомфортом та больовими відчуттями. У міру зростання кісти в анальній складці можна виявити припухлість, почервоніння та набряклість. Пульсуючий біль ускладнює перебування в положенні сидячи або лежачи на спині.

Гострий запальний процес може спричинити загальне підвищення температури тіла та нездужання. Мимовільне розтин кісти призводить до формування вторинного отвору в шкірі – свищу. Через постійну необхідність виходу гнійних мас свищ не закривається і може супроводжуватися гнійною екземою.

Кіста куприка: симптоми, лікування

Діагностика при підозрі на кісту куприка

Найчастіше хворі звертаються за медичною допомогою на тій стадії, коли кіста куприка має характерну клінічну картину. Хірург за скаргами пацієнта та результатами первинного огляду ставить попередній діагноз. Для більш точної діагностики та виключення інших захворювань (остеомієліту, нориці прямої кишки) можуть бути призначені додаткові дослідження:

• ректороманоскопія;
• зондування прямої кишки;
• рентгенографія крижів і куприка.

Лікування кісти куприка

Кіста куприка підлягає хірургічному видаленню. Консервативні заходи (мазі, компреси) не дають стійкого ефекту. Поверхневе видалення гною не дозволяє позбутися мас, що накопичуються в глибині каналу. Незакриття свища загрожує хронічним інфікуванням та систематичним мікротравмуванням.

Тільки ретельне оперативне видалення капсули кісти та всіх її відгалужень дозволяє говорити про ефективне лікування, яке на все життя позбавить існуючої вродженої аномалії.

Операція з видалення копчикової кісти включає наступні етапи:

• розтин капсули кісти;
• очищення підшкірного простору від гнійних мас;
• видалення епітеліального копчикового ходу та всього русла каналів.

У ході операції завжди намагаються забезпечити мінімальний розмір оперативної рани, оскільки успішність лікування багато в чому залежить від періоду після операції, коли вживаються заходи для якнайшвидшого зарощення шкіри в місці доступу до кисті.

Процес загоєння досить тривалий через розташування рани в анальній складці, проте хірургічне лікування дає позитивний результат і дозволяє бути впевненим, що кіста більше не сформується.

Післяопераційний період ділиться на кілька етапів та вимагає від лікаря та пацієнта тісної взаємодії. Тільки неухильне виконання рекомендацій гарантує повне одужання. Індивідуальні рекомендації пацієнт отримує після операції від хірурга, що оперує. Протягом 48 годин лікар двічі відвідує прооперованого хворого і лише переконавшись, що немає ризику ускладнень, дозволяє піти додому. Найбільш загальні правила після хірургічного лікування кісти куприка включають такі:

• після видалення кісти двічі на день проводиться обробка рани зі зміною пов’язки;
• перед перев’язкою можуть бути рекомендовані теплі ванни з антисептичним розчином чи відваром трав;
• перед накладенням нової пов’язки рана обробляється загоювальною маззю (Левомеколь або Постеризан);
• хворий після операції щотижня відбувається огляд у хірурга;
• тритижневий термін після операції виключає сидіння, поняття тяжкості, фізичну активність та спортивні вправи;
• протягом півроку після операції рекомендована епіляція у зоні видалення кісти.