Печія: причини та лікування

Що таке печія

Відчуття печіння в стравоході внаслідок подразнення його слизової оболонки – так проявляється печія. Але звідки беруться ці почуття?

Середовище здорового шлунка кисле, що з дією соляної кислоти — основного компонента шлункового соку. У стравоході ж кислотність близька до нейтральної. У нормі зворотний рух їжі перешкоджає круговий м’яз — сфінктер. При його ослабленні з тих чи інших причин кисле вміст шлунка закидається стравохід. Цей процес називається рефлюксом. Стінки шлунка вистелені зсередини захисною плівкою слизу. Завдяки цьому вони не схильні до агресивної дії кислоти. Але у стравоході відсутні залози, що виробляють захисний слиз. Тому кислий шлунковий вміст роз’їдає слизову оболонку органу. По суті, спостерігається не що інше, як хімічний опік стравоходу. Це проявляється почуттям печіння, іноді болю в загрудинній ділянці.

Найчастіше печія виникає приблизно через 15-30 хвилин після їди. Іноді вона турбує хворих у нічний годинник.

За статистикою періодично відчувають печію від 20 до 50% населення розвинених країн, притому 10–20% відчувають цей стан частіше ніж один раз на тиждень.

Часта печія не тільки сильно знижує якість життя, але й свідчить про серйозні проблеми зі здоров’ям, а також сама по собі призводить до важких наслідків.

Причини печії

Безпосередня причина, як було зазначено, — ослаблення стравохідного сфінктера, що веде до рефлюксу. Також має значення підвищений вміст соляної кислоти у шлунковому соку. А ці процеси, у свою чергу, спостерігаються при багатьох захворюваннях та фізіологічних станах.

Захворювання ШКТ:

• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (скорочено ГЕРХ), пов’язана з недостатністю стравохідного сфінктера. Печія виникає зазвичай відразу або через 20-30 хвилин після їжі, часто супроводжується відрижкою;
• гастрит із підвищеною кислотністю. Пацієнт відчуває печію через 15-30 хвилин після їди. Практично завжди цьому супроводжують скарги на біль у надчеревній ділянці;
• виразкова хвороба . Печіння за грудиною виникає через 15-30 хвилин після їжі у разі ураження шлунка та через 1,5-2 години при локалізації процесу у дванадцятипалій кишці;
• холецистит та жовчнокам’яна хвороба.

1. Порушення режиму харчування. Нерегулярні прийоми їжі, переїдання, їжа поспіхом – все це сприяє ослабленню стравохідного сфінктера і провокує печію.
2. Похибки у раціоні. Жирні, смажені, гострі страви, свіжа випічка, чай, кава, шоколад — зловживання такою їжею може спричинити печію навіть у здорових людей.
3. Прийом деяких медикаментів, зокрема НПЗЗ, гіпотензивних препаратів, також може спричинити печію.
4. Нездоровий спосіб життя: шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем), хронічний стрес.
5. Вагітність – одна з можливих причин печії у жінок. Рефлюкс виникає внаслідок підвищення внутрішньочеревного тиску. Той самий механізм розвитку печії спостерігається при надмірній вазі.
6. Деякі зовнішні фактори: тісний одяг, підняття тяжкості та інші подібні обставини іноді провокують печію у здорових людей.

Наслідки печії

Причиною постійної печії, найімовірніше, є серйозне захворювання. Тому почуття печіння за грудиною, що часто виникає, вимагає невідкладного втручання: зволікання з медичною допомогою може коштувати людині здоров’я, а іноді і життя.

Небезпеку становлять як причини рефлюксу, а й саме цей стан. При тривалому впливі кислоти на незахищену слизову оболонку стравоходу розвивається запальне захворювання – езофагіт. У деяких випадках утворюються ерозії та пептичні виразки, чреваті кровотечею. Ускладненням можуть стати рубцеві стриктури (звуження) стравоходу, які унеможливлюють нормальний процес прийому їжі.

Печія: причини та лікування

У деяких пацієнтів хронічне запалення призводить до переродження епітелію слизової оболонки стравоходу. Такий стан називається стравохід Барретта (синдром Барретта) і вважається передраковим.

Таким чином, бачимо, що наслідки печії при її тривалому ігноруванні можуть бути воістину трагічними, аж до аденокарциноми.

У цьому контексті величезного значення набуває своєчасна та якісна діагностика.

Діагностика

Діагностика при печії має комплексний характер. Ретельний збір анамнезу, аналіз скарг пацієнта дозволяють лікарю вибрати один чи кілька пріоритетних напрямів дослідження.

Лабораторні аналізи

У діагностиці причин печії застосовується широкий спектр лабораторних методів.

• Загальний аналіз крові проводиться для визначення рівня гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, ШОЕ та ін. Відхилення цих показників від норми свідчить про порушення у стані організму пацієнта. Наприклад, високий лейкоцитоз і ШОЕ є ознаками запального процесу, а анемія супроводжує багатьох захворювань
• ШКТ. Загальний аналіз крові не є специфічним дослідженням та дозволяє зробити лише непрямі висновки для подальшого обстеження.
• Біохімічний аналіз крові визначає вміст печінкових та панкреатичних ферментів, білірубіну, мікроелементів та ін. Результати допомагають оцінити функції печінки, підшлункової залози, жовчного міхура. Дослідження проводиться натще.
• Аналіз крові на наявність антитіл до Helicobacter pylori виконується у всіх гастроентерологічних пацієнтів. Позитивний результат підтверджує наявність гастриту або виразкової хвороби, що асоціюється з цим мікроорганізмом.
• Аналіз калу (копрограма) – інформативний, хоч і не специфічний метод дослідження, що дозволяє оцінити стан та функції ШКТ. Наявність патологічних включень, порушення складу мікрофлори свідчать про розлад функцій тих чи інших органів.

ФГДС

Фіброгастродуоденоскопія дозволяє візуально оцінити стан слизової оболонки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, визначити наявність запальних змін, виразкових дефектів, пухлин тощо.

Дослідження виконується за допомогою ендоскопа, який вводиться у порожнину шлунка через стравохід. Зображення відображається на екрані. ФГДС може поєднуватися з біопсією.

Для зменшення неприємних відчуттів процедура проводиться під місцевою чи загальною анестезією.

Фіброгастродуоденоскопія – інформативний та точний метод діагностики захворювань ШКТ. З його допомогою можна з високою достовірністю поставити такі діагнози, як гастрит, езофагіт, виразкова хвороба і т.д.

Езофагоманометрія

Манометрія дозволяє виміряти тиск у стравоході за допомогою катетера, який вводиться через рот або ніс.

При цьому методі діагностики досліджуються такі показники, як перистальтика стравоходу, функції верхнього та нижнього стравохідних сфінктерів.

Езофагоманометрія використовується для підтвердження діагнозу захворювання, пов’язаного з порушенням скорочувальної активності стравоходу, зокрема ГЕРХ.

Метод протипоказаний хворим з аневризмою аорти, гострим деструктивним езофагітом, пацієнтам у тяжкому стані.

PH-метрія

Безпосередній вимір рівня pH у різних відділах шлунка, стравоході та дванадцятипалій кишці застосовується з метою точної діагностики порушень при захворюваннях, пов’язаних із зміною кислотності. Метод допомагає підібрати ефективну тактику лікування при ГЕРХ, гастритах, дуоденіті, виразковій хворобі та ін.

• Залежно від тривалості процедури розрізняють короткочасну, добову та експрес-pH-метрію.
• Дослідження виконується за допомогою зонда, що вводиться через рот або носа. За кілька годин до процедури слід припинити прийом їжі та певних лікарських препаратів.
• Протипоказання до pH-метрії ті ж, що до манометрії стравоходу та ФГДС: тяжкі захворювання серцево-судинної системи та легень, порушення згортання крові, похилого віку.

Особливості лікування

Щоб зрозуміти, як позбутися печії, потрібно знати, через що вона виникла. Рідкісні напади, спричинені порушенням режиму або раціону харчування у здорових людей, не вимагають спеціального медичного втручання та швидко минають при зміні способу життя.

Інша справа, якщо пацієнта турбує часта печія: причини цього, швидше за все, полягають у захворюванні ШКТ.

Лікування печії в таких випадках можливе лише при комплексному підході. Терапевтичні заходи мають бути спрямовані не лише на зняття неприємних симптомів, а й на корекцію основного захворювання. Таким чином, причина та лікування печії тісно пов’язані.

Лікувальна дія зазвичай передбачає медикаментозну терапію. Підбір лікарських засобів здійснюється лікарем з урахуванням поставленого діагнозу. Найчастіше призначають препарати одночасно кількох груп (як мінімум, антациди + гастропротектори).

Повне рятування від печії можливе при успішному лікуванні основного захворювання.

Загальні терапевтичні рекомендації

Крім прийому медикаментів, велике значення при лікуванні печії мають дотримання дієти та корекція способу життя.

Необхідно відмовитися від куріння та вживання алкоголю, встановити правильний режим харчування. Їжу слід приймати 4-5 разів на день невеликими порціями, ретельно пережовуючи. Не рекомендується лежати одразу після їди. Останній прийом їжі повинен бути не пізніше ніж за 3 години до сну.

З раціону слід виключити жирні та смажені страви, гострі приправи та соуси, газовані напої, каву та міцний чай, шоколад, цитрусові, томати, кислі фрукти та інші продукти, що провокують печію. Корисні каші, нежирне відварене м’ясо, приготовлені на пару овочі та знежирені молочні продукти.

Як впоратися з печією за допомогою медикаментів

Як впоратися з печією за допомогою медикаментів

Лікарські препарати при печії призначаються лікарем за показаннями, на підставі поставленого діагнозу. Перед їх прийомом необхідно ознайомитися з інструкцією та переконатися у відсутності протипоказань.

При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються печією, застосовуються препарати кількох груп (зазвичай у комплексі).

Легкі форми печії та/або рідкісні напади

Якщо напади печіння в стравоході виникають рідко і легко протікають, основне лікування спрямоване на усунення симптомів, зменшення рефлюксу і захист слизової від впливу кислоти.

• Антациди
  Антациди призначаються для усунення печії та полегшення болю у шлунку при кислотозалежних захворюваннях (хронічні гастрити, виразкова хвороба, ГЕРХ).
  Терапевтичний ефект антацидів полягає у нейтралізації кислоти, що міститься у шлунковому соку. Їхня дія швидка, але короткочасна.
  Основними діючими речовинами препаратів цієї групи є сполуки алюмінію, кальцію та магнію, а також їх комбінації.
  При тривалому прийомі та передозуванні антацидів можуть виникати побічні ефекти: діарея (препарати магнію), запор, симптоми отруєння (препарати алюмінію) тощо.
  Антациди призначаються як симптоматичні засоби на додаток до основної терапії кислотозалежних захворювань.
• Альгінати
  Альгінати показані до застосування при ГЕРХ та печії, не пов’язаної із захворюваннями ШКТ.
  Вступаючи в реакцію з соляною кислотою, активний компонент препарату утворює на поверхні шлункового вмісту так званий альгінатовий пліт – плівку гелю з нейтральним pH. Це перешкоджає виникненню рефлюксу. Якщо вміст шлунка все ж таки потрапляє в стравохід, «щіт» захищає слизову оболонку від пошкодження кислотою.
  Діючі речовини альгінатів – сполуки альгінової кислоти, що отримується з бурих водоростей, з кальцієм або натрієм.
  Альгінати практично не мають побічних ефектів.
  Препарати цієї групи також призначаються як симптоматичне лікування печії в комплексі з іншими засобами.
• Гастропротектори
  Для ефективного лікування печії не завжди достатньо симптоматичних засобів. Одночасно рекомендується приймати гастропротектори, які впливають не лише на симптоми, а й на причини їхньої появи.
  Прийом гастропротекторів показаний як при кислотозалежних захворюваннях, так і при печії, спричиненій функціональними розладами ШКТ.
  Гастропротектори захищають пошкоджену слизову оболонку шлунка від агресивної дії соляної кислоти та пепсину, утворюючи на її поверхні тонку захисну плівку. При цьому препарат утримується лише на уражених ділянках. Однією з діючих речовин таких препаратів є трікалію дицитрат вісмуту.
  Можливі побічні ефекти гастропротекторів залежить від типу активного компонента. Наприклад, сукральфат може викликати запори та сухість у роті, а мізопростол – діарею. Препарати вісмуту практично не мають побічних ефектів.

Тяжкі форми та часті напади

Якщо пацієнта турбує часта або сильна печія, причини зазвичай набагато серйозніші, ніж звичайне функціональне порушення ШКТ. Швидше за все, має місце загострення захворювання, яке потребує комплексної та тривалої терапії. На додаток до антацидів та гастропротекторів призначаються препарати інших груп.

• Антисекреторні препарати
  Медикаменти цієї групи зменшують секрецію соляної кислоти, є ефективним засобом при лікуванні виразкової хвороби та гастритів.
  Існує два типи антисекреторних препаратів.
  H2-блокатори гістамінових рецепторів, крім антисекреторної дії, зменшують утворення пепсину, збільшують вироблення слизу і підвищують опір слизової оболонки шлунка агресивним факторам. Активні компоненти препаратів цієї групи – циметидин, ранітидин, фамотидин.
  Для запобігання рецидивам виразкової хвороби H2-блокатори призначають тривалими курсами (лікування може тривати кілька років). При невеликих дозах побічні ефекти спостерігаються рідко.
  Інгібітори протонної помпи ефективно пригнічують секрецію соляної кислоти. Основна діюча речовина препаратів цього типу – омепразол.
  Інгібітори протонної насоси не дають побічних ефектів, якщо курс лікування не перевищує 3 місяців.
• Прокінетики
  Прокінетики – засоби для поліпшення рухової функції ШКТ, які часто застосовуються в комплексній терапії виразкової хвороби, ГЕРХ, функціональних розладів травлення. До цієї групи входять препарати з різними активними речовинами та механізмом дії. Основний терапевтичний ефект цих засобів при печії полягає у підвищенні тонусу стравохідного сфінктера і, отже, запобігання рефлюксу.
  Деякі види прокінетиків мають серйозні побічні дії, тому їх прийом обов’язково повинен бути узгоджений з лікарем.

Печія не така нешкідлива, як звикли думати багато хто, хто стикається з нею. Якщо напади повторюються систематично – це привід запідозрити захворювання. У таких випадках не можна зволікати, тому що наслідки можуть бути дуже серйозними. При частій або сильній печії необхідно звернутися до лікаря-гастроентеролога для встановлення діагнозу та призначення відповідних препаратів.