Що робити при запорі у дитини?

Симптоми запорів

Запор сам по собі є ізольованим симптомом, який може супроводжувати цілий ряд захворювань шлунково-кишкового тракту. Залежно від етіології може змінюватися супутня клінічна картина.

Ключовими характеристиками констіпаціі є зниження кількості випорожнень до 2 разів на тиждень або повна їх відсутність, відчуття неповного випорожнення кишечника.

Додатковими ознаками, які нерідко супроводжують запор, є:

1. біль в животі – характер залежить від типу ураження кишкової стінки, при цьому дитина може відчувати як і постійний ниючий біль, так і нетривалі переймоподібні напади;
2. нудота, метеоризм, блювання;
3. втрата апетиту, зниження маси тіла;
4. незначне підвищення температури тіла.

Якщо причиною запору у дитини є хірургічна патологія, то в клінічній картині може бути присутнім також лихоманка, загальна слабкість, швидка стомлюваність, різка болючість передньої стінки живота.

При наявності порушень стільця батьки повинні проконсультувати дитину у лікаря. Якщо запор набуває хронічного характеру, то діти стають дратівливими, погано сплять, вередують, страждає апетит. На тлі порушеної функціональності кишечника може приєднатися погіршення якості волосся, шкіри та нігтів.

Причини запорів

Патогенетичною основою розвитку запору є порушення функції м’язової оболонки кишечника з погіршенням його перистальтики. Причинами можуть виступати як інфекційні захворювання, спровоковані певним збудником, так і загострення патологій інших органів і систем.

Найбільш поширені причини запору у дітей різного віку:

• Нераціональне харчування. Якщо малюк з перших днів отримує важку їжу, що містить багато білка, тоді є всі шанси на швидкий розвиток запору. Для немовлят з метою профілактики порушень стільця дуже важливо намагатися зберегти грудне вигодовування. Штучні суміші підвищують ризик розвитку констіпаціі.
• Брак води в організмі. Якщо дитина мало п’є, тоді калові маси в кишечнику стають твердими і важко виводяться з організму.
• Побічний ефект деяких медикаментів. Антибіотики можуть негативно позначатися на мікрофлорі кишечника, що іноді провокує запор.
• Психологічні аспекти. Іноді у дітей на тлі психоемоційного стресу сповільнюється перистальтика кишечника і відбувається усвідомлене придушення акту дефекації. Так, не кожна дитина сходить в туалет в гостях, кафе чи дитячому садку.
• Аномалії розвитку травного тракту. При вроджених вадах навіть у новонародженого може спостерігатися запор, пов’язаний з первинним порушенням функції кишечника.

Хронічні захворювання інших органів і систем також провокують уповільнення або прискорення перистальтики. Це викликає запор або пронос у дитини відповідно.

Що робити при запорі у дитини?

Діагностика запорів

На діагностиці та лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту, які супроводжуються запором. Сучасне обладнання і висококваліфікований персонал сприяють максимально швидкому і об’єктивному встановленню причин та механізмів констіпаціі у дитини.

Наявність порушень дефекації для конкретного віку фахівець встановлює ще на етапі бесіди з пацієнтом або батьками. Для підтвердження діагнозу можуть призначатися такі обстеження:

1. загальний аналіз крові та сечі;
2. біохімічний аналіз крові;
3. кал на яйця гельмінтів;
4. УЗД органів черевної порожнини;
5. ирригография – рентгенологічний метод, який застосовується при наявності підозр на непрохідність кишечника;
6. колоноскопія;
7. КТ / МРТ органів черевної порожнини.

При необхідності лікар направляє дитини на консультації суміжних фахівців. Такий підхід дозволяє комплексно вирішувати проблему запору і попереджати її поява в майбутньому.

Лікування закрепів

Лікування запору у дітей різного віку направлено на поліпшення перистальтики кишечника і полегшення його звільнення від калових мас. Для досягнення цих цілей на першому етапі застосовуються немедикаментозні методи, а саме модифікація способу життя:

• нормалізація харчування зі збільшенням кількості овочів і фруктів в щоденному раціоні;
• збільшення обсягу споживаної рідини;
• відмова від «важкої» їжі (фаст-фуд, велика кількість м’яса, солодощі).

Прийом проносних засобів у дітей небажаний. З одного боку, це пов’язано з ризиком розвитку побічних ефектів, а з іншого – існує ймовірність звикання. Тому так важливо виявити причину запору і впливати на неї. Однак є групи препаратів, які використовуються на першому етапі для нормалізації пасажу калових мас по кишечнику. Це кошти, що збільшують обсяг калу (наприклад, на основі поліетиленгліколю) – діють приблизно через 24 години; і препарати «швидкого реагування» (наприклад, гліцеринові свічки), які прискорюють перистальтику, дія розвивається через 10-15 хвилин.

Профілактика запорів базується на раціональному харчуванні, достатньому вживання рідини і своєчасному лікуванні інших захворювань шлунково-кишкового тракту.

Читати по темі: Пролапс прямої кишки у дітей: роль запорів