Причини і лікування заїкання у дітей

Заїкання – це захворювання, що характеризується порушенням мови, при якому людина робить мимовільні паузи, розтягує деякі звуки, часто повторює окремі склади або вигуки. Заїкання зазвичай проявляється через судомного стану м’язів мовного апарату. У медичній літературі зустрічаються також такі назви як логоневроз і логоклоній.

Ця недуга найчастіше вражає дітей, хоча може розвинутися і в дорослому віці. Порушенням темпоритму мови страждає близько 1% дорослого населення планети (за іншими даними – близько 3%). До 30-35 років заїкання може пройти без будь-якого спеціального лікування.

Причини заїкання

У народі побутує думка, що заїкання провокує сильний переляк. Насправді сама емоція страху мало пов’язана з порушенням мови. Людська мова – дуже складний процес, в формуванні якого беруть участь відразу три мозкових центру: Брока, область Верніке і асоціативний центр. Якщо робота хоча б одного з цих центрів порушується, результат проявляється у вигляді дефектів мовлення. А оскільки мозок відповідає за безліч інших процесів, на формування мови можуть вплинути будь-які патології центральної нервової системи і навіть надмірна розумове навантаження.

Види заїкання

Заїкання можна умовно розділити на два типи, в залежності від процесу його виникнення.

1. Заїкання, обумовлене уродженим дефектом нервової системи.
   Нервова система дитини може бути пошкоджена або неправильно сформована через важко протікає вагітності, родової травми або ж якщо малюк часто і багато хворів в перші роки свого життя. Неврологічне обстеження зазвичай виявляє у таких пацієнтів підвищений внутрішньочерепний тиск і судомну готовність.
2. Заїкання при спочатку здорової нервової системи.
   А ось як раз цей вид заїкання часто вважають «заїканням від переляку», хоча мова не в страху, а в сильному стресі або перевтомі. Одна ситуація рідко травмує психіку настільки, щоб викликати сильне і тривале заїкання. Зазвичай схильність до логоневрозу формується протягом значного періоду часу, а переляк (або будь-яка інша стресова ситуація) діють в ролі каталізатора порушень.

Ослаблення нервової системи може бути спровоковано і хворобою: хронічними млявими патологіями або ускладненнями після інфекційних захворювань (кору, енцефаліту, менінгіту тощо).

Крім того, є ще класифікація заїкання по його формі:

• тонічне заїкання (коли хворий робить логічно необгрунтовані паузи і розтягує слова);
• клонічні (характеризується повторенням окремих звуків і слів);
• змішана форма (коли в мові присутні і зайві паузи, і повторення).

Як вилікувати заїкання у дітей?

Заїкання у дітей

Заїкання багато хто вважає «дитячої» хворобою. Дійсно, порушеннями мови найчастіше починають страждати діти у віці 2-5 років, а після дорослішання патологія може зникнути. Цьому є просте пояснення. Саме в дошкільному віці у дітей формується мова. Особливо вразливим механізм стає тоді, коли дитина вчиться говорити фразами. У цей період будь-яка, навіть сама «незначна» травма відбивається на мовної функції.

Згідно зі статистикою, хлопчики страждають заїканням в 3-4 рази частіше дівчаток. Рецидив може трапитися в підлітковому віці, але в такому випадку заїкання буває пов’язано з розвитком неврозів, а не з формуванням мови.

Механізм заїкання

Механізм заїкання дуже складний. В основі патології лежить порушення процесів і їх взаємодій в головному мозку. Це порушення викликає збій в передачі імпульсів в зону відтворення мови. Внаслідок неправильної передачі нервових імпульсів в тих чи інших відділах мовного апарату виникають судоми, а різні його органи спрацьовують несинхронно. У фізичному прояві це виглядає як заїкання.

Методи корекції заїкання

Оскільки механізм заїкання дуже непростий, то і лікування не можна звести до однієї-двох процедур, терапія повинна бути комплексною. У кожному разі заїкання потрібен індивідуальний підхід. Лікувати слід причину заїкання, а не його зовнішній прояв. Так, наприклад, для дитини з серйозною психологічною травмою будуть марні заняття з логопедом без допомоги психотерапевта.

Лікування заїкання можна почати з обстеження у терапевта (або педіатра) і невропатолога, а ті, в свою чергу, можуть направити пацієнта до логопеда, психолога, психотерапевта і іншим фахівцям.