Пронос у дитини: можливі причини, засоби позбавлення від рідкого випорожнення.

Чому у дитини може бути пронос

Діареєю прийнято вважати прискорене рідке випорожнення. Нормою вважається спорожняти кишечник п’ять-сім разів на добу в перші півроку життя дитини і два-три – у віці від шести місяців до року. Після року кількість дефекацій скорочується до одного-двох разів на добу. Діарея у дітей може бути викликана різними причинами, причому деякі з них пов’язані з віком малюка.

Понос у новонароджених

Таке явище, як пронос у немовляти, знайоме практично всім молодим батькам. У немовляти ще не сформована корисна мікрофлора, яка допомагає травленню. На те, щоб кишечник заселився необхідними бактеріями, потрібен час. Поки цього не сталося, пронос у дитини практично неминучий. Так званий транзиторний дисбіоз, який часто є причиною діареї, — явище хоч і неприємне, але нормальне. Протягом перших двох тижнів життя організм дитини контактує з різноманітними бактеріями: як корисними, і шкідливими. Приблизно через три тижні після пологів лакто- та біфідобактерії, що потрапили в кишечник, починають розмножуватися та витісняють патогенні мікроорганізми.

Але іноді цей процес відхиляється від норми і формування мікрофлори затягується. Оскільки основну частину необхідних бактерій дитина отримує від матері, обмеження взаємодії мами та малюка може призвести до того, що необхідна організму мікрофлора формуватиметься надто довго, а без корисних бактерій кишечником заволодіють шкідливі. Проблеми можуть виникнути й у тому випадку, якщо зростанню корисних бактерій щось заважає. До такої ситуації можуть призвести:

• пізнє прикладання до грудей;
• штучне вигодовування;
• неповноцінне або неправильне харчування;
• непереносимість лактози;
• захворювання, що спричиняють порушення всмоктування в кишечнику;
• хронічні захворювання шлунка та кишечника (гастродуоденіти, виразкова хвороба, неспецифічний виразковий коліт та ін.);
• алергічні захворювання (харчова алергія, атопічний дерматит);
• гострі інфекційні захворювання (кишкові інфекції, грип та ін.);
• застосування антибіотиків та інших ліків.

Пронос у немовляти від місяця до року

До місяця мікрофлора вже має сформуватися, і пронос у дитини у віці від місяця до року безумовно викликаний якимись неполадками в організмі або похибками у харчуванні. Найчастіше до діареї у дітей наводять:

1. дисбіоз, спричинений прийомом лікарських засобів або іншими причинами;
2. введення прикорму – для травної системи дитини така зміна раціону може стати стресом;
3. інфекційні захворювання: амебіаз, дизентерія, сальмонельоз, ротавірусна інфекція та інші;
   алергія.

Пронос у дитини: можливі причини

Пронос у дітей від року

До року в дітей віком вже повністю сформована кишкова мікрофлора, і пронос слід списувати на «хвороби зростання». Причинами проносу у дитини такого віку можуть бути:

• ротавірусна інфекція або інше інфекційне захворювання;
• порушення режиму харчування, наприклад, переїдання;
• порушення секреторної діяльності шлунка, кишківника, підшлункової залози;
• отруєння;
• прийом антибіотиків та інших медикаментів, побічним ефектом яких є діарея.

Чим небезпечний сильний пронос?

Тривала діарея може спричинити чимало важких наслідків. Основне з них – зневоднення організму. Тривала дегідратація порушує роботу нирок та мозку. Діарея у поєднанні із зменшенням обсягів сечі – тривожний сигнал, який говорить про те, що дитині катастрофічно не вистачає води.

Разом з водою організм втрачає і необхідні солі калію, хлору та натрію. Порушується водно-електролітний баланс, починаються проблеми з тиском та регулюванням температури, обмінними процесами, виведенням токсинів, постачанням тканин киснем.

При діареї діти часто втрачають апетит, а в поєднанні з зневодненням це може призвести до слабкості, виснаження та нестачі енергії. Крім того, пронос у дітей порушує механізми всмоктування поживних речовин у кишечнику, і малюк відчуває нестачу практично всіх вітамінів, мінералів та нутрієнтів, що може призвести до найрізноманітніших патологічних станів.

Перша допомога: що дати дитині від проносу

Лікувати діарею у дитини без контролю лікаря, використовуючи аптечні чи домашні засоби, у жодному разі не можна. Причин у проносу безліч, і насамперед потрібно виявити, що його викликало. Діарея – це лише симптом. Намагаючись зняти його без консультації з фахівцем, ви сприяєте розвитку основного захворювання, а може виявитися вкрай небезпечним. Якщо пронос у дитини триває більше двох днів, звернення до лікаря є обов’язковим.

Що батьки можуть зробити, щоб полегшити страждання малюка ще до візиту до фахівця? Є кілька рекомендацій:

• стежте, щоб дитина отримувала достатньо рідини: в ідеалі вона повинна отримувати її стільки ж, скільки втрачає. Допустимо використовувати препарати для приготування сольових розчинів. Вони містять натрій, калій та глюкозу. Але про дозування та частоту прийому таких розчинів потрібно порадитися з лікарем;
• Перегляньте меню. Виключіть з нього нові продукти: можливо, саме вони і стали причиною діареї. При діареї показана дієта, що щадить: прикорм повинен складатися з протертих каш на воді, нежирних бульйонів, пюре з відвареної птиці. Старшим дітям можна давати нежирні парові котлети та тефтелі, протерті овочеві супи з картоплі, моркви або гарбуза;
• годуйте дитину частіше, але маленькими порціями. Об’єм їжі бажано скоротити приблизно на третину. Повернутись до звичайного режиму можна приблизно через чотири дні після того, як усі ознаки діареї зникнуть;
• для відновлення нормальної кишкової мікрофлори можна дати дитині рекомендовані вашим педіатром пробіотики – препарати, що містять біфідо- та лактобактерії. Головне – дотримуватися зазначеного дозування. Такі препарати допомагають нормалізувати мікрофлору та привести травлення до ладу. Спеціальні пробіотики для дітей можна використовувати навіть у перші тижні життя, але вибирати засіб самостійно не варто – його має рекомендувати лікар.

Всі наведені заходи в жодному разі не можуть замінити лікування. Вони лише допомагають полегшити стан дитини досі постановки діагнозу та призначення терапії. Виявити багато захворювань, що викликають діарею, можна лише після обстеження та лабораторних аналізів, оскільки інші їх симптоми часом неочевидні.