Лікування кашлюку: огляд методів та засобів боротьби із захворюванням

Що таке кашлюк і в яких формах може виявитися захворювання?

Коклюш – це бактеріальна інфекція, збудник якої називається Bordetella Pertussis. Хвороба передається тільки від людини до людини і дуже заразна: при контакті з хворим на ймовірність зараження у нещепленої дитини – 70-90%. Ще в середині минулого століття, перш ніж з’явилося щеплення від цього захворювання, смертність грудних дітей при кашлюку перевершувала ідентичні показники дифтерії, кору, скарлатини, поліомієліту і менінгіту разом узятих. Масове введення вакцинації скоротило захворюваність у 150-200 разів і різко знизило смертність. Так, під час епідемії кашлюку 2010 року у США загинуло лише 5 дітей.

Потрапивши в організм, збудник кашлюку вражає слизову оболонку дихальних шляхів. Токсин, що виділяється бациллою, формує сильний спазм дрібних бронхів. Це дратує рецептори дихальних шляхів, які передають інформацію з нервової системи в кашльовий центр головного мозку. Інтенсивне та тривале роздратування кашльового центру формує в ньому осередок стійкого збудження, який є стимулюючим фактором для неконтрольованих виснажливих нападів кашлю. У Стародавньому Китаї цю хворобу так і називали – стоденний кашель.

Тривалий, сухий, нападоподібний кашель, на піку нападу якого можлива навіть зупинка дихання – головний прояв кашлюку. Ступінь тяжкості хвороби визначають залежно від кількості серій кашльових нападів:

• легка – 10-15 нападів на добу;
• середня – 15-25 нападів на добу;
• тяжка – 30-60 нападів на добу.

У грудних дітей часто немає класичних серій приступообразного кашлю, замість нього нерідко виникає короткочасна зупинка дихання. У підлітків і дорослих нерідкі атипові форми кашлюку, коли крім наполегливого надсадного сухого кашлю немає взагалі жодних ознак інфекції. Можливе і приховане бактеріоносійство — за даними МОЗ йому схильні до 1,5% перехворілих дітей з ослабленим імунітетом.

У наш час хвороба найчастіше закінчується одужанням, але під час перебігу вона встигає втомити як самого пацієнта, а й усіх членів сім’ї.

За даними за 2014 рік, було зареєстровано 4705 випадків кашлюку. Вікова структура хворих наступна:

• 7–14 років – 37,9%;
• молодше року – 25%;
• 3-6 років – 18,2%;
• 1-2 роки – 15,3%.

Як видно, найчастіше хворіють діти до року та школярі 7–14 років. Першим найчастіше не встигають зробити щеплення: за календарем вакцинації вперше щеплення від кашлюку робиться в 4 місяці, але медичні відведення та перенесення вакцинації – також не рідкість. Діти другої вікової групи хворіють тому, що з часом поствакцинальний імунітет слабшає, нанівець в середньому за 12 років. Кашлюк у дорослих та підлітків часто протікає стерто, і правильний діагноз вчасно не встановлюється. Саме від старших родичів зазвичай і заражаються діти.

Єдина відома профілактика кашлюку – вакцинація. На жаль, традиційна вакцина АКДС зараз не гарантує 100% захист (за даними епідеміологів, 65% хворих дітей були щеплені), що, мабуть, пояснюється антигенним дрейфом, тобто мутацією, зміною структури специфічних білків бактерії – антигенів. Але навіть якщо після вакцинації хвороба і настає, то після щеплення кашлюк проходить у легкій формі. Про це говорять і показники смертності — число 0,07 на 100 тисяч населення не йде в жодне порівняння з тими жахливими даними, про які ми говорили на початку статті.

Імунітет після перенесеного кашлюку довічний.

Лікування кашлюку: огляд методів та засобів боротьби із захворюванням

Симптоми кашлюку на різних етапах хвороби

Інкубаційний період при кашлюку – час від зараження до перших проявів хвороби – може тривати від 5 до 20 днів, але середня тривалість становить 2 тижні. Розвиваючись, хвороба проходить 3 стадії.

1. Катаральний період. Початкова стадія кашлюку, час активного розмноження бактерії. Перші симптоми кашлюку можуть виглядати як типове ГРВІ з температурою та кашлем. Але можливо, що кашель виявиться єдиним симптомом хвороби в цей час – сухий, нав’язливий і ніякий засіб лікування, що не піддається.
2. Спазматичний (пароксизмальний) період – пік хвороби. Це найважчий час для пацієнта та оточуючих. Кашель при кашлюку стає приступоподібним, нестримним і нестримним. У класичному варіанті, описаному в підручниках, серія кашлевих поштовхів відбувається на видиху і закінчується різким всихом, що свисчить, через спазмовану голосову щілину — репризом. Зараз класичний реприз при кашлюку в дітей віком зустрічається рідко: хворий робить глибокий вдих і починається нова серія кашлю. Під час нападу таких серій може бути від 3 до 8. Під час нападу обличчя пацієнта червоніє або синіє, набухають вени на шиї, сльозяться очі, язик під час кашлю висовується. На піку кашлю можливе зупинення дихання. Приступ закінчується відходженням склоподібного в’язкого мокротиння або блюванням, після чого настає полегшення – до наступного нападу. Такий кашель значно погіршує якість життя пацієнтів, може призвести до виникнення м’язових болів у ділянці грудної клітки та черевної стінки, порушень гемодинаміки у грудній порожнині, кровохарканні, пневмотораксі, блюванні, нетриманні сечі, сприяє формуванню діафрагмальної та інших видів гриж.
3. Період дозволу – зворотного розвитку симптомів. Болісний кашель при кашлюку може тривати 1-2 місяці, протягом яких частота нападів поступово зменшується, але кашель зберігається. Спазматична форма кашлю змінюється на звичайну, температура, якщо вона була, відступає. Висип на обличчі та шиї зникає. Повертається апетит. Настає довгоочікувана стадія одужання, коли залишковий кашель може зберігатися ще півроку.

Зупинимося докладніше на симптоматиці кашлюку.

Спровокувати напад кашлю може фізична активність, сильні емоції. Кашель посилюється надвечір і не минає вночі, не даючи хворому спати. У легких випадках перебігу кашлюку між нападами загальний стан не порушено. У важких, коли напади йдуть один за одним, дитина втомлена, обличчя його набрякло, через хронічне недосипання воно стає млявим, характерні точкові крововиливи на обличчі, кон’юнктиві повік і склерах очних яблук.

Зверніть увагу, що ускладнення найчастіше виникають саме під час спазматичного (пароксизмального) періоду, серед них:

• пневмонія;
• ателектаз (закупорка бронха та спадання ділянки легені);
• точкові крововиливи у шкіру обличчя, кон’юнктиву очей;
• грижі – пупкові або пахвинні;
• епілептичні напади;
• енцефалопатії;
• переломи ребер;
• нетримання сечі;
• зупинка дихання.

Діагностують кашлюк за сукупністю клінічних проявів та епідеміологічної інформації. Головний клінічний критерій – кашель протягом 2 і більше тижнів, який не піддається лікуванню звичайними протикашльовими засобами. Але основний метод діагностики нашого часу — лабораторні дослідження виявлення збудника. Найчутливіший метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Але він, як і бактеріологічне дослідження, ефективний лише у перші 3 тижні хвороби. На пізніх стадіях досліджують кров на специфічні імуноглобуліни. Проби крові при аналізі на кашлюк беруться з інтервалом не менше 2 тижнів. Про наявність хвороби говорить чотириразове збільшення імуноглобулінів у сироватці крові.

Інші параметри крові не є специфічними саме для кашлюку, серед них збільшення кількості лімфоцитів і лейкоцитів у периферичній крові, а також зниження показників ШОЕ.

Цілі та особливості терапії

Оскільки хвороба протікає довго, те й лікування кашлюку тривалий і складний, а саме перебіг хвороби – дуже непередбачувано. Діти молодші 4 місяців і хворі на важкі форми кашлюку обов’язково госпіталізуються.

Терапія при кашлюку завжди комплексна і включає як режим і дієту, так і лікарські засоби. Призначаються препарати спрямовані на те, щоб:

• усунути інфекцію з організму;
• зменшити частоту та тяжкість нападів кашлю;
• полегшити наслідки гіпоксії для організму;
• запобігти розвитку ускладнень, у тому числі виникнення дихальної недостатності, неврологічної патології.

Тому терапія не обмежується якимось одним препаратом: призначається комплекс засобів. Найчастіше доводиться використовувати важку артилерію – глюкокортикостероїди (гормональні лікарські препарати).