Гайморит у дітей – симптоми, діагностика, лікування

Гайморит – це запальне захворювання верхньощелепних (гайморових) пазух носа, що характеризується їх заповненням патологічним вмістом. Діагностика та лікування даного захворювання проводиться отоларингологом (ЛОР-лікарем).

Симптоми гаймориту

Відмінний симптом гаймориту – відчуття тиску та тяжкості в ділянці перенісся. При цьому болючість частіше виникає після сну, може локалізуватися як з одного, так і з обох боків носа. Крім цього, у хворого відзначаються періодичні головні болі різної інтенсивності.

Іншим характерним для гаймориту проявом є порушення носового дихання. Закладеність носа може змінюватися тимчасовим полегшенням дихання, іноді закладеність однієї ніздрі змінюється закладеністю іншою, наприклад, при зміні положення голови.

Нежить при гаймориті є виділення з носових ходів слизу та/або гною жовто-зеленого кольору. При сильній набряку слизової носа гнійні виділення не мають можливості відтоку, від чого нежить стає маловираженим. Така особливість перебігу може ускладнити процес діагностики захворювання.

Інші прояви гаймориту:

1. підвищення температури тіла;
2. озноб;
3. слабкість;
4. швидка стомлюваність.

Причини гаймориту

Гайморит розвивається внаслідок потрапляння до пазух носа хвороботворних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків або їх поєднання). Найбільш частими збудниками хвороби є: стрептокок, стафілокок, пневмокок, гемофільна паличка, риновірус, коронавірус, вірус парагрипу та ін.

У нормі здоровий дитячий організм здатний самостійно подолати інфекцію, що розвивається у пазухах носа. Однак за певних факторів сили імунного захисту дитини знижуються, і організм стає нездатним протистояти збудникам.

Фактори, що провокують зниження імунітету та проникнення мікроорганізмів у гайморові пазухи носа:

• Наявність захворювань верхніх дихальних шляхів – ГРВІ, тонзиліт, фарингіт, риніт хронічної або гострої течії.
• Запальні захворювання ротової порожнини – карієс, стоматит.
• Гіпертрофія (збільшення) аденоїдів.
• Анатомічно вузькі носові ходи.
• Наявність поліпів та інших утворень у порожнині носа.
• Викривлення носової перегородки.

Діагностика гаймориту

При підозрі на наявність гаймориту дитини слід привести до огляду лікаря-отоларинголога. Грамотний фахівець легко поставить правильний діагноз і підбере необхідне лікування.

На первинному прийомі лікар уважно вислуховує скарги пацієнта та її батьків, уточнює особливості перебігу захворювання – тривалість неприємних симптомів, ступінь виразності, наявність супутніх запальних процесів у організмі. Лікар також уточнює, чи не хворіє у близькому оточенні дитини ніхто на захворювання верхніх дихальних шляхів.

Після розмови фахівець переходить до огляду пацієнта: візуально визначає наявність припухлості в ділянці щік, проводить пальпацію гайморових пазух та виявляє факт больового синдрому при натисканні. Для виявлення симптомів запалення (набряку, гнійних виділень) лікар проводить риноскопію – інструментальне дослідження порожнин носа з допомогою спеціального інструменту – риноскопа. Після встановлення попереднього діагнозу дитина прямує на рентгенологічне дослідження з метою підтвердження первинного висновку.

Раніше для діагностики та лікування широко застосовувалася пункція гайморової пазухи. В даний час цей інвазивний метод, який викликає страх у дитини, застосовується вкрай рідко.

Гайморит у дітей – симптоми, діагностика, лікування

Лікування гаймориту

При лікуванні гаймориту фахівці ставлять перед собою відразу кілька завдань: усунути причину запального процесу, усунути прояви захворювання, покращити відтік гною з пазух, а також відновити нормальне функціонування дитячого організму. Для цього дитині можуть призначатися такі групи препаратів:

1. антибіотики;
2. протизапальні засоби;
3. протигрибкові препарати;
4. судинозвужувально краплі;
5. сольові розчини для промивання носа;
6. антигістамінні препарати;
7. жарознижувальні;
8. імуномодулюючі засоби;
9. вітамінні комплекси

Крім медикаментозної терапії у лікуванні гаймориту добре себе зарекомендували фізіотерапевтичні процедури:

• інгаляції;
• УВЧ;
• електрофорез;
• лазеротерапія та ін.

Для дренування гайморових пазух застосовується метод промивання «зозуля» (так називається, тому що дитина повинна в процесі процедури говорити «Ку-ку»). Використовуються дезінфекційні розчини, які вводять у порожнини носа. Під впливом негативного тиску створюються умови виходу гнійних виділень з гайморових пазух.

У складних випадках, які не піддаються консервативному лікуванню, може знадобитися проведення хірургічного втручання – гайморотомія. У ході операції хірург акуратно проколює гайморові пазухи з подальшим видаленням гною та введенням антисептичних засобів.

Профілактика гаймориту

Для того, щоб не допустити розвитку гаймориту у дитини, слід дотримуватись певних профілактичних заходів:

1. Уникати переохолодження організму.
2. Зміцнювати імунну систему – регулярно гуляти на свіжому повітрі, грамотно складати раціон (харчування має включати всі необхідні для розвитку та розвитку дитини поживні речовини), гартувати дитячий організм.
3. У разі виникнення риніту будь-якої етіології промивати ніс сольовими розчинами.
4. Своєчасно усувати захворювання верхніх дихальних шляхів та ротової порожнини.
5. Не займатися самолікуванням.

Читати по темі: Як зрозуміти, що у дитини гайморит?