Первинний гіперальдостеронізм: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Первинний гіперальдостеронізм: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

20.11.2019 Off By admin

Являє собою патологічний стан, яке викликане підвищеною секрецією альдостерону – гормону надниркових залоз.

Причини

Найчастіше первинний гіперальдостеронізм виникає в слідстві аденома кори надниркової залози, рідше – карциноми або гіперплазії кори обох наднирників. Залежно від етіології виділяють кілька форм первинного гіперальдостеронізму, з яких приблизно в 70% випадків захворювання виникає на тлі синдрому Конна.

Основною причиною розвитку синдрому Конна вважається альдостеронпродуцірующая аденома кори надниркових залоз – альдостерома. Іноді зустрічається рідкісна спадкова форма первинного захворювання, яка викликана дефектом ензиму 18-гідроксилази і має аутосомно-домінантний тип спадкування. У рідкісних випадках первинна форма недуги може виникати при раку надниркових залоз.

Симптоми

Клінічні прояви первинного гіперальдостеронізму викликані порушенням водно-електролітного балансу, пов’язаного з посиленим виробленням альдостерону. Внаслідок затримки в організмі натрію і води в осіб з первинним гиперальдостеронизмом з’являється:

  1. артеріальна гіпертензія,
  2. головний біль,
  3. болі в області серця,
  4. тахікардія,
  5. зміни очного дна, що супроводжується зниженням гостроти зору.

Такі хворі скаржаться на брак сил, слабкість в м’язах, виникнення парестезій, виникнення судом в м’язах і розвиток періодичного псевдопараліч.

Такі симптоми обумовлені дефіцитом калію в організмі. У важких випадках брак цього мікроелемента викликає розвиток витончення міокарда, каліепеніческую нефропатию, нефрогенний нецукровий діабет.

Діагностика

При діагностуванні первинної форми захворювання потрібно проведення діфференціаціаціі недуги з іншими типами гиперальдостеронизма і визначення його етіології. В рамках початкової діагностики проводиться аналіз функціонального стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи з визначенням альдостерону і реніну в крові і сечі в спокої і після навантажувальних тестів, калій-натрієвого балансу і АКТГ, що регулюють секрецію альдостерону. Для з’ясування етіології захворювання застосовують методи топічної діагностики, такі як:

  • ультразвукове дослідження наднирників,
  • сцинтиграфію,
  • комп’ютерну та магніторезонансну томографію наднирників,
  • селективну венографію з одночасним визначенням рівня альдостерону і кортизолу в крові надниркових вен.

Також таким хворим може знадобитися обстеження у вузьких фахівців – ендокринолога, кардіолога, нефролога та офтальмолога.

Первинний гіперальдостеронізм: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Первинний гіперальдостеронізм: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Лікування

Вибір схеми лікування при первинному гіперальдостеронізм здійснюється з урахуванням причин викликали підвищене вироблення альдостерону. Калійзберігаючі діуретики застосовуються пацієнтами при різних формах гіпоренінеміческого гиперальдостеронизма (наприклад, при альдостероме, гіперплазії кори надниркових залоз) на підготовчому етапі до операції. Застосування препаратів цієї групи сприяє усуненню гіпокаліємії і нормалізації артеріального тиску. Також пацієнти повинні дотримуватися низькосольову дієту зі збільшеним споживанням продуктів, багатих калієм.

При раку надниркових залоз і альдостероме показано хірургічне лікування. При двосторонньої гіперплазії кори надниркових залоз терапія, як правило, консервативна:

  1. калійзберігаючі діуретики,
  2. інгібітори АПФ,
  3. антагоністи кальцієвих каналів.

При гиперальдостеронизме, який піддається корекції глюкокортикоидной терапією, з метою нормалізації артеріального тиску і ліквідації гормонально-метаболічних порушень пацієнтам призначають дексаметазон або гідрокортизон.

Профілактика

Профілактика розвитку первинного гіперальдостеронізму грунтується на своєчасному лікуванні захворювань, які його викликали, а також систематичному диспансерному спостереженні пацієнтів, які страждають підвищеним артеріальним тиском, порушенням роботи нирок і захворюваннями печінки.

Читати по темі: Артеріальна гіпертензія