Гангренозний пульпіт

Гангренозний пульпіт – форма хронічного запалення коронкової і кореневої пульпи, що супроводжується некрозом її тканин. Гангренозний пульпіт характеризується зміною кольору коронкової частини зуба, гнильним запахом з рота, ниючий біль, реакцією хворого зуба гарячу і холодну їжу. Діагностика пульпіту проводиться за допомогою стоматологічного огляду, перкусії, пальпації, зондування порожнини зуба, термопроби, електроодонтодіагностики, рентгенографії. Лікування пульпіту вимагає проведення вітальної екстирпації пульпи з наступним пломбуванням зубних каналів і відновленням коронкової частини зуба.

Причини пульпіту

Етіологія пульпіту обумовлена ​​проникненням в пульпових камеру гнильної, переважно анаеробної мікрофлори. Інфікування пульпи може відбуватися при розтині порожнини зуба в процесі лікування карієсу або ретроградно при наявності глибоких пародонтальних кишень, періодонтиту сусіднього зуба, гаймориту, остеомієліту. Можливим способом проникнення інфекції може бути травма зуба:

1. відлам коронки,
2. перелом кореня,
3. пошкодження нервово-судинного пучка,
4. випадкове розкриття рогу пульпи під час препарування зуба під коронку,
5. патологічна стертість зубів та ін.

Гангренозний пульпіт спочатку може розвиватися як первинно хронічне запалення або бути результатом гострого пульпіту, при якому сталася часткова загибель пульпи.

Пульпіт: лікування пульпіту, його симптоми

У патогенезі пульпіту провідна роль належить таким факторам, як вірулентність мікрофлори, тривалість роздратування пульпи і її опірність, загальний стан організму людини, інтенсивність карієсу, стан пародонту. Хронічний гангренозний пульпіт характеризується некрозом як коронкової, так і кореневої частини пульпи. При цьому в кореневій пульпі на певному рівні виникає демаркаційної вал, утворений грануляційною тканиною, нижче якого відзначається фиброзное запалення пульпи з тромбозом дрібних вен, некрозом дрібних артерій, склерозом. Вище демаркаційної валу пульпа некротизована і із’язвлена.

Симптоми пульпіту

При розвитку пульпіту у відкритій порожнини больовий синдром, як правило, відсутня. Замість зубного болю пацієнт зазвичай відчуває почуття дискомфорту і тяжкості в ураженому зубі, незначну болючість при надкусиваніі. Разом з тим, для пульпіту типова реакція на температурні подразники, головним чином, на гарячу їжу.

Навіть після припинення дії подразника ниючий біль тривалий час зберігається. Якщо ж порожнину зуба не розкрита, і повноцінний відтік ексудату утруднений, гангренозний пульпіт протікає з больовими нападами. Розпад пульпи супроводжується появою специфічного, неприємного гнильного запаху з рота.

При огляді зуб, уражений гангренозний пульпітом, має «неживий» вид, сірий колір; в деяких випадках виявляється сильно зруйнована коронковая частина. Іноді на яснах в зоні проекції верхівки кореня визначається гіперемія, набряклість або свищ. Регіонарні лімфовузли при гангренозний пульпіті збільшені в розмірах і слабо болючі при пальпації.

Діагностика пульпіту

При опитуванні хворого стоматологом з’ясовується, що в минулому уражений зуб сильно хворів, проте через кілька тижнів болі значно зменшилися або мимовільно припинилися. При загальному стоматологічному огляді пацієнта з гангренозний пульпітом виявляється дисколорит або руйнування коронки зуба, наявність глибокої каріозної порожнини з розм’якшеним дентином. Глибоке зондування пульпи може бути болючим; пальпація та перкусія зуба зазвичай супроводжуються незначною чутливістю.

Хронічний пульпіт: приховані симптоми

Проведення термодіагностики при гангренозний пульпіті виявляє виникнення больової реакції на температурний подразник і повільне згасання болю після припинення впливу. Метод електроодонтодіагностики при гангренозний пульпіті виявляє зниження електровозбудімості пульпи до 60-90 мкА.

Рентгенографія зуба дозволяє виявити зміни періапікальних тканин: розширення періодонтальної щілини, іноді – невелике вогнище деструкції в області верхівки кореня. Хронічний гангренозний пульпіт слід диференціювати від середнього і глибокого карієсу, хронічного фіброзного пульпіту і верхівкового періодонтиту.

Лікування пульпіту

Консервативні методи при лікуванні хронічного пульпіту не застосовуються; у всіх випадках потрібне видалення некротизованої пульпи.

У більшості випадків лікування пульпіту проводиться під місцевої ін’єкційної (провідникової, інфільтраційної, интралигаментарной) анестезією. Викорінення пульпи (вітальна пульпектоміі) передбачає видалення коронкової і кореневої частини пульпи. Для запобігання кровотечі під час пульпектоміі проводиться діатермокоагуляція кореневої пульпи. Пломбування кореневих каналів може бути виконано в одне відвідування або отсроченно. В останньому випадку спочатку здійснюється тимчасова обтурація кореневих каналів препаратами на основі гідроксиду кальцію з накладенням тимчасової пломби, а через 5-7 днів – постійне пломбування кореневих каналів з обов’язковим рентген-контролем і відновленням коронкової частини зуба. У деяких випадках в подальшому може бути показано ортопедичне лікування – незнімне протезування зуба штучною коронкою.

Прогноз і профілактика пульпіту

При правильно проведеному ендодонтичного лікування пульпіту зуб, як функціональну одиницю, вдається зберегти:

• зникає неприємний запах з рота,
• стихають больові відчуття,
• температурна реакція,
• відновлюється колір зуба,
• регресують тимчасові зміни в періодонті.

Пульпіт: причини, симптоми, діагностика

У разі відсутності лікування пульпіту відзначається повний некроз кореневої пульпи і розвиток періодонтиту, що може зажадати тривалого консервативного лікування або видалення зуба.

Профілактика хронічного пульпіту полягає в проходженні регулярних стоматологічних оглядів, проведення профілактики карієсу, своєчасному лікуванні каріозного ураження зубів, гострого пульпіту.

Читати по темі: Вивих зуба