Погіршився слух: можливо, причина у сірчаній пробці

Сірчана пробка – це скупчення у зовнішньому слуховому проході вушної сірки, в якій є також частинки відмерлої шкіри, пил і бруд. Внаслідок утворення пробки та блокування нею зовнішнього слухового проходу можлива тимчасова втрата слуху.

Людський організм наділений здатністю до самоочищення, у тому числі і зовнішні слухові шляхи. Процес звільнення від надлишків вушної сірки відбувається безперервно, наприклад, при мовленні, пережовуванні їжі, а також при кашлі та чханні.

Процес утворення вушної сірки у зовнішніх слухових шляхах є природним процесом, пов’язаним із структурою вух і виконуваною ними функцією.

Багато хто помилково вважає вушну сірку своєрідною формою бруду. Це в корені неправильно, оскільки ця щільна, липка рідина захищає вухо від зовнішнього бруду і пилу.

Наш організм повинен вміти самоочищатися, але іноді цей процес порушується, і у зовнішньому слуховому проході накопичується велика кількість вушної сірки. Людина не відчуває якихось неприємних відчуттів доти, поки між вушною сіркою і стінками зовнішнього слухового проходу, що накопичилася, залишається вільний простір. Лише тоді, коли цей проміжок повністю зникає, першим сигналом формування сірчаної пробки стає погіршення слуху.

Причини утворення сірчаної пробки

Найпоширенішою причиною розвитку сірчаної пробки є неправильна гігієна. Вушна сірка утворюється лише у хрящової частини зовнішнього слухового проходу. При неправильному використанні вушних ватних паличок надлишок вушної сірки не видаляється, більш того, він проштовхується вглиб слухових шляхів, де з часом формує вушну пробку.

Крім неправильної гігієни, є ще кілька поширених причин утворення сірчаної пробки:

1. індивідуальні особливості анатомічної будови зовнішнього слухового проходу (надмірно вузький або звивистий);
2. надмірне оволосіння зовнішнього слухового проходу, яке перешкоджає виходу вушної сірки;
   робота в умовах наявності деяких факторів зовнішнього середовища (висока вологість, перепади атмосферного тиску та інше);
3. робота в умовах середовища з підвищеною запиленістю та наявністю в повітрі інших мікрочастинок (будівництво, ремонтні роботи, деревообробна промисловість та інше);
4. наявність шкірних захворювань (екзема, дерматит), за наявності яких різко зростає кількість відмерлих клітин шкіри, що у формуванні вушної пробки;
5. високий рівень холестерину в крові, який є одним із активних компонентів сірчаної пробки. Що рівень холестерину у крові, то більше вушної сірки виробляють церуменові залози зовнішнього слухового проходу.

Однією з найпоширеніших причин розвитку сірчаної пробки є також навушники, у тому числі від смартфона, які герметично перекривають зовнішні слухові шляхи, не дозволяючи вушній сірці безперешкодно виходити з вух.

Погіршився слух: причини

Симптоми сірчаної пробки

Розвиток сірчаної пробки протікає безсимптомно, проте при повному блокуванні зовнішнього слухового проходу можуть спостерігатися наступні явища:

• різке та значуще зниження слуху;
• почуття закладеності вуха, внаслідок чого краще сприймається власний голос, ніж те, що відбувається в навколишньому звуковому середовищі;
• незначний біль;
• якщо пробка тисне на барабанну перетинку, може спостерігатися легке запаморочення, нудота, біль у закладеному вусі, а складних випадках – навіть порушення серцевої діяльності.

Якщо один з перерахованих вище симптомів розвивається після контакту з водою, то, очевидно, ми маємо справу з сірчаною пробкою. Потрапляючи в зовнішні слухові шляхи, вода зволожує вушну сірку, що знаходиться тут, внаслідок чого остання набухає, повністю перекриваючи слуховий прохід. Проблема може проявитися при перельоті, коли відбуваються різкі перепади атмосферного тиску.

Лікування сірчаної пробки

Єдиний дозволений метод лікування сірчаної пробки – це видалення. Існують два методи для звільнення від вушної пробки – механічне видалення або лізис. Вибір методики лікування зумовлений причинами розвитку сірчаної пробки, її розмірами, складом та віком пацієнта.

Якщо лікар приймає рішення видалити механічно сірчану пробку, то він може вибрати одну з трьох нижченаведених методик:

• Видалення за допомогою вимивання: є консервативним методом лікування, що довело свою ефективність у разі м’яких сірчаних пробок. Корок, що утворився у вусі, вимивають за допомогою теплої води або фізрозчину, із застосуванням шприца Жане. Під тиском струменя води пробка вивільняється через зовнішній слуховий прохід, звільняючи її прохідність.
• Аспірація: пробка видаляється за допомогою електричного відсмоктування. Цей метод ефективний лише за наявності досить м’якої сірчаної пробки.
  Кюретаж: суха та тверда сірчана пробка видаляється із застосуванням вушного зонда (кюрети).

Якщо пробка знаходиться дуже глибоко, лікар може застосувати ліки, які можуть розчинити або розм’якшити її. Використовуються вушні краплі або свічки, які також є зручними для застосування. Вибір конкретного препарату залежить від мети (розм’якшення або лізис), а також від інших факторів, у тому числі від індивідуальних переваг лікаря і пацієнта.

Приводом для звернення до фахівця є розвиток сірчаної пробки. Тільки оториноларинголог може виявити причину блокування зовнішнього слухового проходу та прийняти відповідне рішення щодо лікування останнього.

Профілактика утворення сірчаних пробок

Профілактикою утворення сірчаної пробки є своєчасне і правильне збереження гігієнічного стану вушної раковини та зовнішнього слухового проходу. Достатнім вважається витирання вуха вологим рушником один раз на 3-4 дні. Лікарі не рекомендують застосування ватних паличок для очищення зовнішніх слухових шляхів.

Люди з високим ризиком розвитку сірчаних пробок можуть періодично застосовувати церуменолітичні препарати, які розчиняють вушну сірку, що накопичилася.