Дивертикулярна хвороба – симптоми, діагностика

Частота дивертикулярної хвороби

Зі всіх захворювань товстої кишки, ураження кишечника дивертикулами – одне з найпоширеніших у сучасному світі. Частота дивертикулярної хвороби в середньому сягає 20% у європейських країнах; причому, у старших вікових групах населення (60-80 років) частота збільшується, досягаючи 40-50%, а серед пацієнтів віком від 80 років захворюваність досягає 60-65%. У нашій країні дивертикули товстого відділу кишечника виявляють приблизно у 17-28% хворих на гастроентерологію. Частота хвороби у чоловіків та жінок приблизно однакова.

Класифікація дивертикулярної хвороби

1. Неускладнена. Ця форма виявляється випадково при рентгенологічному чи ендоскопічному обстеженні кишечника. В аналізах крові, як правило, не виявляють жодних змін. Обстеження необхідно проводити для оцінки поширеності ураження кишки, прогнозу перебігу захворювання та вибору способу профілактики ускладнень або лікування.
2. Ускладнена, що протікає із гострим запальним процесом (дивертикуліт, дивертикулярний інфільтрат, перфорація дивертикула, абсцес, перитоніт), хронічним запальним процесом, а також із кровотечею. До хронічного процесу відносять ситуації, коли запалення не вдається ліквідувати протягом 6 тижнів, або виникає повторно. У важких випадках може сформуватися інфільтрат, звуження кишки або нориці з зруйнованого дивертикула.

Причини виникнення дивертикулів

Виникнення цього захворювання немає якоїсь конкретної причини. Воно обумовлено поєднанням багатьох чинників. Існує думка про схильність деяких людей до цього захворювання через вроджене недорозвинення м’язового шару стінки кишки. Внаслідок чого вони з віком чи під впливом будь-яких чинників утворюються дивертикули.

Вроджена схильність грає роль у людей зі спадковими синдромами дисплазії сполучної тканини (синдроми Марфана, Елерса-Данлоса, коли в організмі людини є дефіцит колагену), також нерідко зустрічається поєднання дивертикулярної хвороби товстої кишки із захворюваннями, пов’язаними зі зниженням еластичності , варикозна хвороба, вісцероптоз, полікістоз).
Однак, уроджена неповноцінність тканин – не єдина причина виникнення патологічних змін кишкової стінки.

Велика зустрічальність дивертикулярної хвороби у людей похилого віку пов’язана з поступовим зниженням тонусу стінки товстої кишки в міру старіння організму. Дивертикулярна хвороба – це хронічне захворювання, яке виникає через утворення в стінці кишечника мішкоподібного випинання (дивертикула), і, як наслідок застійного процесу, розвитку в них запалення. М’язовий шар товстої кишки стає товстішим і менш еластичним. Підтримуюча сполучна тканина втрачає еластичність, а стінка кишки стає менш розтяжною. Тому дивертикули у старшої вікової групи з’являються частіше, ніж у молодих.

Також відомо, що дивертикули достовірно частіше виникають при зниженні раціону харчування рослинних волокон і клітковини. Тому у вегетаріанців дивертикулярна хвороба зустрічається в 3 рази рідше, ніж у людей, що обмежують прийом овочів та фруктів. Їжа з низьким вмістом клітковини погано стимулює перистальтику кишечника, сповільнюється просування вмісту по товстій кишці, через що посилюється всмоктування води і як наслідок – розвиваються запори. Затримка калових мас у кишечнику в сукупності з порушенням нормальної мікрофлори кишечника призводить до запалення та прогресування дивертикулярної хвороби. Цим же можна пояснити частішу появу дивертикулів у сигмовидної кишці (закрепи у своїй грають роль вирішального чинника).

Клінічна картина приблизно у двох випадках із трьох не супроводжується жодними скаргами (безсимптомний дивертикулез), патологію виявляють випадково при ендоскопічному чи рентгенологічному дослідженнях. Найчастіше першими ознаками дивертикулярної хвороби є болючі відчуття та функціональні порушення у вигляді запору або проносу. З’являються скарги на біль у животі, що регулярно повторюються, частіше в лівій здухвинній ділянці або нижніх відділах, що зникають після акту дефекації. Болі різної інтенсивності можуть існувати тривалий час – від кількох тижнів до місяців. Посилення болю іноді супроводжується підвищенням температури, можуть з’явитись ознаки інтоксикації (сухість у роті, нудота, тахікардія). Також часто відзначають здуття живота та рясне відділення газів, різні диспептичні розлади, що іноді ховається під маскою синдрому подразненого кишечника.

Ускладнення дивертикулярної хвороби товстої кишки

• Дивертикуліт. Це гостре запалення, що виникає у дивертикулах у чверті пацієнтів з дивертикулезом. Ознаками розвитку запалення може бути поява болю і напруги м’язів передньої черевної стінки, підвищення температури тіла, озноб, здуття живота, порушення стільця як діареї чи запору.
• Перфорація дивертикулу. На тлі запального процесу в дивертикулі частина його стінки може зруйнуватися, і вміст кишечника потрапляє в черевну порожнину. При цьому розвивається місцевий або розлитий перитоніт. При перфорації (розриві стінки) дивертикулу в черевну клітковину або простір між листками брижі з’являються інфільтрати або абсцеси.
• Кровотеча. Виникає приблизно у 25% хворих на дивертикулярну хворобу. У багатьох людей воно може бути першим та єдиним проявом захворювання. Зазвичай кровотеча пов’язана з виразкою стінки дивертикулу внаслідок хронічного запалення. Також на місці калового каменю може утворитися пролежень із пошкодженням кровоносної судини. Інтенсивність кровотечі може бути різною: від незначної домішки крові в калових масах (іноді буває прихована кровотеча, яка проявляється поступовим наростанням анемії), до масивної профузної кровотечі, що супроводжується колапсом і навіть призводить до смерті.
• Кишкова непрохідність. Причиною кишкової непрохідності може стати запальний процес навколо дивертикулу або спайковий процес, що призводить до деформації кишки та порушення просування нею калових мас. У поодиноких випадках може виникнути інвагінація (повертання) частини кишки з дивертикулом або спазм гладкої мускулатури.
• Кишкові нориці. Можуть виникнути при прободении дивертикула і прориві гнійника поруч розташований орган (т. зв. «внутрішні свищі»). У чоловіків частіше розвиваються нориці з сечовим міхуром, у жінок – з піхвою. При утворенні кишково-сечопузирної нориці в сечі може з’являтися повітря або домішка калових мас.

Діагностика дивертикулярної хвороби

1. Іригоскопія – рентгенівське дослідження, при якому проводять наповнення просвіту товстої кишки контрастною суспензією та оцінюють її стан при наповненні та після спорожнення кишки.
2. Колоноскопія дозволяє виявити наявність множинних дивертикулів, ознак запалення або кишкової кровотечі, а також може виявитися корисною для виявлення таких супутніх уражень як поліпи та рак.
3. МСКТ (мультиспіральна комп’ютерна томографія). Доцільна для диференціальної діагностики дивертикуліту та пухлинного ураження товстої кишки.

Дивертикулярна хвороба – симптоми, діагностика

Лікування

Основною метою лікування дивертикулярної хвороби є нормалізація функції кишечника, запобігання прогресу захворювання та розвитку ускладнень, а також усунення загострень.

Дієта

Так як дивертикулярна хвороба набагато частіше виникає у людей, що обмежують вживання в їжі овочів та фруктів, усім хворим з дивертикулезом необхідно використовувати продукти з високим вмістом рослинної клітковини та пектину. Дуже корисні пшеничні висівки (особливо, висівки грубого помелу), які значно знижують тиск усередині кишки та прискорюють швидкість просування вмісту по кишечнику.

Обов’язково потрібно виключити всі продукти, що викликають підвищену газоутворення (бобові, сочевиця, виноград, кисла капуста, здобне і дріжджове тісто, цибуля) та запори (чорниця, рис). Доцільно виключити також насіння, плоди з великою кількістю зерен та надмірно грубу клітковину (хурма, ананаси, ріпа, редис, редька).

Медикаментозне лікування

• При неускладненому перебігу хвороба потребує використання медикаментозних препаратів.
• Необхідність приймати ліки виникає залежно від клінічних проявів.
• При болях у животі застосовують спазмолітичні засоби.
• При виявленні дисбактеріозу – препарати, що допомагають відновити нормальну кишкову мікрофлору.
• При постійних запорах приймають препарати для посилення моторики шлунка та кишечника: препарати лактулози, вазелінове або оливкове масло всередину або в мікроклізмах.
• При дивертикулезі із клінічними проявами запалення необхідно використовувати весь комплекс лікувальних заходів: послаблюючу дієту, спазмолітики; препарати, що регулюють моторну функцію кишечника, та засоби, що нормалізують склад бактеріальної флори кишечника.

Хірургічне лікування

Необхідність у хірургічному лікуванні при дивертикулярній хворобі може виникнути як у терміновому, так і плановому порядку. Це буває у разі ускладнень, які можуть загрожувати життю людини (кровотеча, перфорація, перитоніт).

Планове хірургічне лікування завжди спрямоване на усунення загрози таких ускладнень. Вибір методу операції в кожному конкретному випадку залежить від поширеності процесу, запальних змін у дивертикулах, стану кишкової стінки та навколишніх тканин, наявності запалення поза просвітом кишки або перитоніту. Важливо враховувати супутні захворювання, які часто спостерігаються у людей похилого віку. Як правило, у плановому порядку виконується резекція (видалення) ураженого відділу товстої кишки з одночасним накладенням анастомозу.

Оперативне лікування в клініці виконується лапароскопічним способом, що дозволяє пацієнтам швидко повертатися до активного життя. Планова операція завжди виконується в період ремісії через 2-3 місяці після зняття гострого нападу хвороби. Свищі товстої кишки є показанням до планового хірургічного лікування, тому що добитися їх самостійного загоєння не можливо, а хронічне запалення призводить як до розвитку грубих рубців, що порушують просування кишкового вмісту, так і до розвитку хронічної інтоксикації та зниження імунітету. При формуванні кишково-сечопузирних нориць виникає загроза розвитку висхідної інфекції сечових шляхів та ураження нирок.

• Хірургічне усунення нориць є складним хірургічним втручанням, що вимагає участі висококваліфікованих фахівців. У нашій клініці під час планування таких втручань за потребою залучаються суміжні фахівці (урологи, гінекологи, ендоскопісти). При кишковій кровотечі найчастіше призначають консервативне лікування (гемостатичну терапію) або виконують ендоскопічну зупинку кровотечі. Операція виконується лише за неефективності консервативних методів лікування.
• Хірургічне лікування при перфорації дивертикулу. Якщо операція виконується за терміновими показаннями, зниження ризику післяопераційних ускладнень може накладатися колостома. Реконструктивна операція із закриттям колостоми та відновленням безперервності кишки виконується після стихання запального процесу (приблизно через 3 місяці).

Диспансерне спостереження

Хворі з дивертикулярною хворобою повинні регулярно спостерігатися у гастроентеролога чи колопроктолога. Колоноскопію за відсутності скарг виконують із періодичністю 1 раз на 3 роки.

Якщо виникають болі та інші прояви хвороби, обстеження слід пройти у найкоротший термін. При часті періодичні рецидиви дивертикуліту показані регулярні протирецидивні курси лікування.

Прогноз

Прогноз, як правило, сприятливий, якщо захворювання виявлено своєчасно, розпочато проведення необхідних профілактичних та лікувальних заходів за умови дотримання пацієнтом усіх необхідних рекомендацій.
Однак, при ігноруванні необхідності профілактики, дивертикулярна хвороба може призвести до розвитку тяжких, що загрожують життю та здоров’ю пацієнта, ускладнень. Тим більше, що хвороба частіше поширена серед людей похилого віку, що мають різноманітні супутні захворювання та меншу опірність організму.

Профілактика

Серед профілактичних заходів основне значення має різноманітне та раціональне харчування. У зв’язку з тим, що дієта з низьким вмістом рослинних волокон сприяє формуванню дивертикулів, з метою зменшення ризику розвитку захворювання необхідно у великій кількості включати продукти рослинного походження.
Оскільки важливу роль відіграє своєчасне виявлення дивертикулів, дуже важливо проходити профілактичне обстеження та регулярно виконувати ендоскопічне дослідження кишківника.

Читати по темі: Симптоми прояву гастриту: ознаки і терапія