Дисбактеріоз кишечника: симптоми, корекція і лікування
10.06.2021Симптоми дисбактеріозу
Дисбактеріоз – проблема, яка в 90% випадків вражає кишечник дитини. Відповідно вся клінічна картина обумовлена порушеннями функції шлунково-кишкового тракту з наростанням симптомів диспепсії.
Найбільш поширені ознаки дисбалансу бактерій:
- пенистость калу – випорожнення набувають неприємного кислий запах і стають рідшими;
- біль в животі за типом колік;
- постійне підтягування ніжок до живота, для того, щоб зменшити больовий синдром;
- емоційна лабільність, примхливість, постійний плач, погіршення сну;
- відрижка повітрям або залишками їжі;
- блювота (з’являється в важких випадках);
- підвищене газоутворення в кишечнику (метеоризм),
- порушення стільця по типу запору або діареї;
- різні форми алергічних реакцій – дерматит, свербіж, висипи на шкірі.
Виразність клінічної картини багато в чому залежить від конкретного збудника, який проявляє найбільшу активність в кишечнику. Також симптоми визначаються станом імунної системи маленького пацієнта і характером вигодовування.
При виявленні вказаних вище ознак батькам варто звернутися до педіатра. Лікар зможе оцінити стан дитини і виключити більш серйозну патологію. При необхідності спеціаліст призначить адекватне лікування.
Причини дисбактеріозу
Патогенетичною основою розвитку дисбактеріозу є порушення балансу між умовно-патогенними і корисними бактеріями в кишечнику.
Факторами, які провокують виникнення відповідної проблеми, є:
- Недоношеність. В даному випадку кишечник дитини вимагає більше часу для завершення свого формування і заселення правильної мікрофлорою.
- Занадто тривале перебування новонародженого окремо від матері. У нормі малюка викладають на живіт жінці відразу після народження з метою обміну «рідний» мікрофлорою. Однак при різних ускладненнях маленького пацієнта можуть забирати в інкубатор або реанімаційне відділення, що не сприяє нормальному заселення корисних бактерій.
- Штучне вигодовування. Суміші можуть імітувати грудне молоко мами, але вони на 100% не можуть замінити його, що і підвищує ризик розвитку дисбактеріозу.
- Прийом антибіотиків. Антибактеріальні засоби вбивають не тільки патогенні мікроорганізми, а й корисні.
Інфекційні захворювання. Запальний процес супроводжується порушенням мікрофлори і пошкодженням слизової кишечника. - Первинні або вторинні зниження імунітету (загострення хронічних соматичних захворювань).
Чим більше факторів одночасно впливає на організм пацієнта, тим вище шанс розвитку дисбактеріозу.
Діагностика дисбактеріозу
Після збору анамнезу і ретельного аналізу скарг пацієнта педіатр проводить огляд маленького пацієнта. Під час пальпації може відзначатися здуття живота і болючість передньої черевної стінки. Для підтвердження діагнозу доктор призначає додаткові дослідження:
- мікроскопічне дослідження калу;
- бактеріологічне дослідження калу;
- комплекс традиційних лабораторних тестів для оцінки загального рівня здоров’я (аналіз крові, сечі, «біохімія крові»).
Якщо лікар вважає, що дисбактеріоз у пацієнта є наслідком загострення якогось іншого захворювання, дитина додатково направляється на консультацію до суміжних фахівців (кардіолог, гастроентеролог, невролог, інфекціоніст та ін.).
Лікування дисбактеріозу
Дисбактеріоз – патологічний стан, який не представляє критичної загрози здоров’ю дитини, але може серйозно погіршувати його самопочуття. Належний догляд за малюком і адекватне лікування сприяють швидкій нормалізації стану пацієнта.
З цією метою можуть використовуватися такі методи і препарати:
- Регулярне годування дитини. Оптимальним є грудне молоко, а при його відсутності – адаптовані штучні суміші.
- Прибуток – препарати, які сприяють відновленню нормального кількості корисних мікроорганізмів в кишечнику.
- Пребіотики – речовини, які стимулюють ріст власних колоній корисних бактерій.
- Сорбенти. У разі серйозних порушень травлення для зв’язування неперетравлених частинок їжі показаний прийом ентеросорбентів. Вони нейтралізують токсини, що знаходяться в просвіті кишечника, і виводять їх з організму.
При виконанні рекомендацій лікаря усунути проблему вдається протягом декількох тижнів. Головне – не ігнорувати клінічні симптоми, а звертатися вчасно до педіатра.
Профілактика дисбактеріозу
Імовірність розвитку дисбактеріозу допомагають зменшити наступні заходи:
- контакт «шкіра до шкіри» відразу після народження;
- раціональне харчування дитини – ідеально грудне вигодовування і відсутність докормов раніше
- покладеного терміну;
- миття рук перед їжею.
Читати по темі: Здуття живота: чи є привід для занепокоєння?