Демодекоз: лікування, причини, симптоми, ознаки

Причини демодекозу

На людській шкірі паразитує лише два види кліщів роду демодекс – Demodex folliculorum та Demodex brevis. Перший живе у волосяних фолікулах, другий – у сальних залозах. Так як основна їжа для паразита – це компоненти шкірного сала, збудник віддає перевагу ділянкам шкіри з великою кількістю сальних залоз. Це область обличчя, повік, чола, носогубних складок, носа. Рідше паразит живе на шкірі грудей, спини.

Доросла особина D. folliculorum має довжину близько 0,3-0,4 мм, з червоподібним напівпрозорим тілом, що складається з двох окремих сегментів. На головному кінці паразит має 4 пари коротких сегментованих кінцівок. D. brevis практично не відрізняється від свого “родича”, за винятком трохи меншої довжини тіла. Кліщі не здатні виживати тривалий час поза організмом свого господаря.

Шляхи передачі – контактний, контактно-побутовий. Можливе поширення паразита з рушниками, постільною білизною, брудними руками.

Частота народження Demodex folliculorum вище, ніж Demodex brevis, проте останній відрізняється здатністю паразитувати не тільки на шкірі обличчя. Паразит однаково часто зустрічається і у чоловіків, і жінок.

Життєвий цикл збудника демодекозу складається з 5 фаз та триває від 14 до 18 днів. Спарювання самців і самок відбувається на поверхні шкіри, куди паразит піднімається із сальних залоз та волосяних фолікулів. У пошуках партнера кліщ здатний пересуватися зі швидкістю близько 10-15 см за годину. Після запліднення самки повертаються у товщу шкіри, де відкладають яйця. Через 60 годин з них виходять личинки, які потім перетворюються на протонімфи та німфи (36 та 72 години на кожну стадію). Німфи, у свою чергу, за 60 годин перетворюються на дорослі особини кліщів, здатні до спарювання через 12-24 години.

Раніше вважалося, що рожеві вугри або розацеа спричиняються кліщем роду демодекс. Проте великі дослідження показали неспроможність цієї теорії. Демодекоз, за ​​сучасними уявленнями, — поліетиологічне захворювання, у розвитку якого бере участь кілька факторів.

Кліщі часто виявляються у здорових людей. Наявність паразита без сприятливих факторів не призводить до захворювання. Однак при імунодефіцитах, стресі, авітамінозі, інших захворюваннях шкіри (себорея, вугровий висип) та ендокринної системи (цукровий діабет, хвороба Іценко-Кушинга), при частому використанні косметичних засобів, застосуванні лікарських препаратів, що призводять до зниження імунітету, порушення в імунній системі різке збільшення кількості кліщів. У середньому на шкірі здорової людини знаходиться 1-2 кліща на 1 квадратний сантиметр. У хворих із клінічними проявами демодекозу (рожевими вуграми) кожному квадратному сантиметрі шкіри можуть мешкати до 60 паразитів.

Фактори ризику

• Нанесення місцевих кортикостероїдних препаратів на шкіру обличчя;
• Імунодефіцитні стани, пов’язані з прийомом препаратів, що пригнічують імунну систему (системна терапія кортикостероїдами, хіміотерапія), або захворюваннями (СНІД, цукровий діабет, хвороба або синдром Іценко-Кушинга);
• Косметичні засоби, що містять компоненти, що знижують бар’єрну функцію шкіри та/або використовуються паразитами як їжу;
• Порушення регуляції продукції шкірного сала (себорея, жирна шкіра, вугровий висип);
• Вік старше 17-18 років;
• Генетична схильність.

Механізм розвитку демодекозу

Досі точно невідомо, як кліщі провокують запалення шкіри. Одна з теорій говорить, що наявність паразита на шкірі не призводить до захворювання, і тільки при зниженні імунітету з’являються причини для більш глибокого проникнення збудника з волосяних фолікулів у шкіру. Порушення епітеліального бар’єру призводить до потрапляння продуктів життєдіяльності паразиту (антигенів) в навколишні тканини, що викликає реакції антиген-антитіло та реакції гіперчутливості IV типу.

Спроби імунної системи нейтралізувати збудника призводять до лейкоцитарної інфільтрації шкіри та запалення з подальшим утворенням гранулем, папульозного або пустульозного висипу. Приєднання вторинної інфекції (Bacillus oleronius, Staphylococcus epidermidis) значно погіршує перебіг захворювання.

У важких випадках можливий демодекоз повік, демодекоз очей, демодекоз волосистої частини голови, спини, грудей.

Демодекоз: лікування, причини, симптоми, ознаки

Класифікація демодекозу

Код МКЛ-10: B88.0.

У практичних цілях використовується клінічна класифікація демодекозу за формами:

1. Ерітематозна форма: провідний симптом – почервоніння та набряк шкіри;
2. Пустулезна форма: нагадує вульгарні прищі, протікає з утворенням на шкірі вугрів, пустул розміром від 0,5 до 2 мм із вираженим періфолікулярним запаленням;
3. Змішана форма.

Окремої згадки заслуговує на поразку очей і повік. Паразит здатний заселяти мейбомієві залози – видозмінені сальні залози, гирла яких відкриваються на краях повік.

Демодекоз скальпу виникає при поширенні паразитів на волосисту частину голови.

Особливості демодекозу у дітей

Діти дуже рідко заражаються демодекозом, навіть за підвищеної жирності шкіри. Найчастіше у дитячому віці захворювання протікає у вигляді блефарокон’юнктивіту (запалення повік та кон’юнктиви ока), стійкого до лікування антибіотиками.

Симптоми демодекозу

Клінічно демодекоз на обличчі людини схожий на важку форму вульгарних прищів. Шкіра потовщена, волога, сальна, блищить на світлі, особливо в носі і щіках. Колір шкіри блідо-сірий, є виражений свербіж шкіри (особливо в нічний час). Пори розширені, виділяють велику кількість секрету сальних заліз. Первинні елементи висипу різноманітні, складаються з пустул, папул, мікроабсцесів, вугрів і натомість вираженої еритеми (почервоніння шкіри). Можливе посилення судинного малюнка, є виражений фолікуліт, сікоз. Побічні елементи висипу – рубці, вузли, расчесы, у важких випадках можлива рубцева деформація носа зі збільшенням його обсягу, що робить його схожим червону сливу (ринофима).

При поразці волосистої частини голови – свербіння, випадання волосся, лупа, висипання. При ураженні очей відзначається потовщення повік, втрата вій, запалення кон’юнктиви (кон’юнктивіт), сухість очей через дисфункцію мейбомієвих залоз, запалення рогової оболонки ока.

Діагностика демодекозу

Основний метод діагностики демодекозу – біопсія шкіри або мікроскопічний аналіз зіскрібків шкіри обличчя. Діагноз підтверджується під час візуального виявлення паразита.

Лікування демодекозу

Препарати для лікування демодекозу

Як системні засоби використовуються антибактеріальні препарати (метронідазол, тетрацикліни, макроліди), препарати, що знижують продукцію шкірного сала (ізотретиноїн).

Препарати місцевої дії

Сірчана мазь від демодекозу застосовується через акарицидну (здатність вбивати кліщів) та антисептичну дію. Наноситься на уражені ділянки шкіри та ретельно втирається.

• Перметрин – більш сучасний засіб, має виражену акарицидну дію. Застосовується місцево у різних фармацевтичних формах.
• Івермектин – поширений акарицидний препарат, що широко застосовується у вигляді місцевих (лосьйон, шампунь, мазь, гель) та системних препаратів (ін’єкції, таблетки). Як і перметрин, спричиняє загибель паразитів через порушення передачі нервових імпульсів.
• Есдепаллетрин (Спрегаль) – інсектицидний препарат, що широко застосовується для лікування паразитарних захворювань, що викликаються членистоногими (кліщами), таких як демодекоз та короста.

ВАЖЛИВО! Є протипоказання та побічні дії. Призначення пероральних форм препаратів від демодекозу можливе лише після обстеження та консультації лікаря.

При демодекозі очей і повік використовують еритроміцинові очні краплі, пілокарпін у вигляді крапель або гелю (викликає параліч та загибель паразита).

Демодекоз: лікування

Дієта при демодекозі

Підвищена продукція шкірного сала – один із факторів, що збільшують ризик виникнення демодекозу. Як і при вугровому висипі та себореї, дієта, що обмежує вживання жирів та вуглеводом, здатна знижувати ризик виникнення та вираженість клінічних проявів при демодекозі. Відсутність раціону жирів і вуглеводів значно знижує продукцію шкірного сала, переважно синтезованого організмом з жирних кислот і тригліцеридів.

Рекомендується дотримуватися здорової дієти, багатої на вітаміни, мікроелементи і білки з різким обмеженням вуглеводів і жирів. Введіть у раціон овочі, фрукти, нежирні сорти м’яса, рибу. Необхідно виключити жирні та молочні продукти, делікатеси, соління, пряні страви, ковбаси. Метод приготування їжі – на пару, варіння. Будь-який жир, що у організм, буде використаний для синтезу шкірного сала.

Ускладнення демодекозу

• Рубцеві зміни;
• Абсцес шкіри та підшкірно-жирової клітковини;
• Вторинна інфекція.

Прогноз

Прогноз при демодекозі залежить від тяжкості захворювання. При своєчасному та адекватному лікуванні можливе повне одужання. Запущені випадки важко піддаються терапії і призводять до утворення вираженого косметичного дефекту.

Профілактика демодекозу

1. Здоровий та активний спосіб життя;
2. Правильна збалансована дієта;
3. Помірне або обмежене використання косметики та косметичних процедур;
4. Дотримання правил особистої гігієни;
5. Відмова від спільного використання гігієнічних засобів, рушників, серветок, губок, косметики.