Скронева епілепсія – це небезпечно?
07.02.2019Епілепсія – складне неврологічне захворювання з тисячолітньою історією. Однією з найпоширеніших (до 45% випадків) форм є скронева епілепсія, тобто патологічний осередок збудження локалізується в скроневій частці головного мозку.
Багато джерел навіть виділяють її, як окреме захворювання. Відмітна особливість скроневої епілепсії – ця форма найгірше піддається лікуванню, в 30% антіконвульсівнимі препарати не надають взагалі ніякого ефекту.
Причини розвитку скроневої епілепсії
Розділяють дві групи причин виникнення скроневої епілепсії (ВЕ):
- Перинатальні (період внутрішньоутробного розвитку і пологи): внутрішньоутробна інфекція і багатоводдя, гіпоксія плода, передчасні пологи, кортикальна дисплазія задуха при пологах, пологова травма.
- Постнатальні (з моменту народження і протягом життя): різні захворювання головного мозку (інфекції, запалення, кісти, пухлини), черепно-мозкові травми (конкретно, скроневої частки), алкогольна залежність (є навіть поняття алкогольної епілепсії), авітаміноз, гіпоглікемія, порушення кровообігу, інтоксикації і т.д.
У переважній більшості випадків скроневої епілепсії виявляється порушення в будові гіпокампу – склероз гіпокампа.
Існує думка, що епілепсія передається у спадок, проте це не відповідає реальності. Саме захворювання не є спадковим, однак, успадковується специфічна реакція нейронів на подразники, що і може спровокувати дебют захворювання.
Симптоми скроневої епілепсії
Перші ознаки скроневої епілепсії зазвичай проявляються з піврічного віку і до 6-7 років. Іноді прояви хвороби настільки непомітні, що батьки не реагують на них, вважаючи звичайним нездужанням. Такий стан може зберігатися все життя, а може і прогресувати і бурхливо проявитися в пубертате.
Найчастіше напади при ВЕ парціальні (локальні), але при тяжкому перебігу захворювання патологічна активність може поширюватися з однієї частини тіла на навколишні, і в підсумку повністю захоплювати організм, викликаючи так званий вторинно генералізований епілептичний напад.
Початок нападу при скроневої епілепсії зазвичай виражається:
- з боку моторики: мимовільні рух (поворот долоні, очей, голови в певну сторону), неадекватні дії (хворий починає перекладати речі з місця на місце, переодягатися і т.д.);
- з боку відчуттів: галюцинації (візуальні, слухові, нюхові, смакові) носять характер «здалося», чим відрізняються від справжніх галюцинацій;
- вестибулярні порушення: запаморочення, втрата рівноваги; психічні прояви: напади тривоги, панічні атаки, відчуття дереалізації і деперсоналізації;
- часто напад супроводжується неясними болями в області серця або розладом шлунково-кишкового тракту (болями в шлунку, слабкістю кишечника).
Ці симптоми можна вважати аурою перед складним парціальним приступом, який супроводжується неусвідомленими компульсивними діями:
- неконтрольоване ковтання,
- смоктальний рефлекс,
- жувальні рухи щелепою,
- гримасничанье,
- моргання, озирання на всі боки,
- потирання рук,
- прітопиванія.
Іноді епілептичний напад, навпаки, може виражатися в завмиранні хворого в неприродній позі. У деяких випадках відбувається втрата свідомості без судомного синдрому. Під час нападу хворий зазвичай не реагує на навколишні стимули, а після нападу не пам’ятає, що робив під час нього.
Діагностика і лікування скроневої епілепсії
Методи діагностування єдині для всіх форм епілепсії і виробляються, в першу чергу, за допомогою МРТ і енцефалографії. При медикаментозному лікуванні (застосовуються препарати карбамазепіну, вальпроати, барбітурати) спостерігається зменшення числа нападів в 2 рази у 60% хворих, а у 25% період ремісії досягає 5 років і більше.
При важких формах скроневої епілепсії показано хірургічне втручання – резекція скроневої частки ГМ або амігдалотомія (розсічення мигдалеподібного тіла). В такому випадку повне позбавлення від нападів досягає 80%.
Читати по темі: Аномалії розвитку головного мозку