Внутрішньоутробні інфекції … або: ВУІ

Симптоми

Внутрішньоутробна інфекція може мати різні прояви в залежності від того, на якому терміні відбулося зараження плода.

1. 3-12-й тиждень вагітності: переривання вагітності (викидень) або формування вад розвитку плода (відхилень від нормальної будови організму, що виникають в процесі внутрішньоутробного або, рідше, післяпологового розвитку);
2. 11-28-й тиждень вагітності: виникає затримка внутрішньоутробного розвитку, дитина народжується з низькою масою тіла, пороки розвитку плоду (наприклад, відхилення в розвитку серця (неправильне формування перегородок та ін.)).
3. Інфікування на більш пізніх термінах впливає на вже сформовані у плода органи; найбільш схильні до центральна нервова система, серце, печінку, легені, очі.
4. 10-40 тиждень вагітності: формуються фетопатии (захворювання плода, ураження органів плоду, наприклад, фетальная пневмонія (запалення легенів у плода)).
5. Внутрішньоутробна інфекція може стати причиною передчасних пологів.

Внутрішньоутробні інфекції. Причини. Симптоми

Причини

Зараження плода відбувається від хворої матері.

Механізми зараження:

• трансплацентарний (гематогенний) шлях – збудник від матері потрапляє до плоду через плаценту (таким шляхом часто передаються віруси і токсоплазма);
• висхідний шлях – шлях зараження, при якому інфекція з статевих шляхів потрапляє в порожнину матки і потім може інфікувати плід (характерно для хламідійної інфекції, ентерококів);
• спадний шлях – збудник з маткових труб впроваджується в порожнину матки, а потім в організм плоду;
• контактний (інтранатальний) шлях – зараження плода відбувається під час проходження через родові шляхи, наприклад, при ковтанні інфікованих навколоплідних вод, при попаданні збудника із заражених навколоплідних вод на слизові і очі.

Фактори, що сприяють розвитку внутрішньоутробної інфекції плода:

• захворювання сечостатевої системи у матері (ерозія шийки матки, інфекція у вигляді уретриту (запалення сечовипускального каналу), циститу (запалення сечового міхура), пієлонефриту (запальне
• захворювання нирок) і ін.);
• перенесені під час вагітності інфекції, навіть ГРВІ (гостра респіраторна вірусна інфекція);
• імунодефіцитні стани, в тому числі ВІЛ-інфекція;
• стану після трансплантації органів і тканин.

Діагностика

Діагностика внутрішньоутробної інфекції під час вагітності є скрутної, оскільки внутрішньоутробне інфікування плода не супроводжується якимись специфічними проявами у матері.

На стадії планування вагітності проводиться діагностика захворювань, що передаються статевим шляхом, і найбільш поширених урогенітальних інфекцій методом ПЛР (полімеразно-ланцюгова реакція). Під час вагітності також проводиться діагностика на наявність даних захворювань, оскільки імунітет вагітної жінки фізіологічно знижений, відповідно, зростає сприйнятливість до різних інфекційних захворювань.

Діагностика крові вагітної на TORCH-інфекції, ВІЛ, сифіліс (венеричне захворювання з ураженням шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, кісток, нервової системи), гепатити В і С шляхом дослідження крові на наявність антитіл (захисних тел) до збудників цих інфекцій.

По складу і кількості захисних тел (імуноглобулінів) М і G також можна судити про ризик внутрішньоутробного

інфікування плода:

• виявлення специфічних IgG в невеликій кількості говорить про те, що інфекція була в минулому, до даного збудника сформований імунітет і захворювання не представляє небезпеки ні для матері, ні для дитини;
• наростання вмісту IgG або поява IgM вказує на повторне поява інфекції. Імовірність розвитку внутрішньоутробної інфекції відносно низька;
• в розпал інфекції у жінки, що не перехворіла раніше тим чи іншим захворюванням, виявляють тільки IgM. При деяких інфекціях (наприклад, при герпесвірусної інфекції або цітомегоаловірусе) ризик зараження плода при первинному інфікуванні вагітної становить близько половини випадків.

Ультразвукове дослідження з метою діагностики функції плаценти, кровотоку плода (зміна структури плаценти, наприклад її потовщення, підвищений або понижений вміст навколоплідних вод, наявність суспензії в навколоплідних водах можуть вказувати на наявність внутрішньоутробного інфікування плода).

Внутрішньоутробні інфекції. Наслідки

У деяких випадках призначають біопсію хоріона (вибірку ділянки зовнішньої оболонки зародка з метою проведення його дослідження), амніоцентез (забір навколоплідних вод), кордоцентез (дослідження пуповинної крові плода) з подальшим бактеріологічним дослідженням (посів на поживне середовище з подальшою оцінкою колоній, що виросли) на наявність збудника.

Дослідження посліду (плаценти, оболонок і пуповини) бактеріологічним і імуногістохімічним методами (метод мікроскопічного дослідження тканин на наявність того чи іншого хвороботворного мікроорганізму).
Серологічні дослідження крові новонародженого методом імуноферментного аналізу (ІФА) з метою визначення антитіл IgM, IgG, IgA (IgG в крові дитини може говорити про занесення материнських антитіл, тому кров новонародженого досліджують повторно через 3-4 тижні; збільшення вмісту IgG в 4 рази і більше говорить про можливе інфекційному процесі. IgM в крові новонародженого говорить про наявність активної інфекції у дитини).

Дітям з підозрою на внутрішньоутробну інфекцію призначають УЗД черевної порожнини для виявлення збільшеної печінки і селезінки, нейросонографію (метод оцінки стану структур центральної нервової системи).
Можлива також консультація інфекціоніста.

Лікування

Лікування залежить від збудника. призначають:

• антибактеріальні препарати;
• противірусні препарати;
• імуностимулюючі препарати;
• загальнозміцнюючі препарати;
• симптоматичні (в залежності від симптомів і уражених органів) препарати.

Читати по темі: Завмерла вагітність