Остеомієліт щелепи: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Являє собою гнійний, інфекційно-запальний процес, при якому уражаються елементи кістки щелепи, що супроводжується розвитком деструктивних змін її тканин.

Причини

Одонтогенний або стоматогенний остеомієліт – одна з найчастіших видів даної патології, яка зустрічається приблизно в 80% випадків. У більшості випадків захворювання виникає на тлі:

1. запущених форм карієсу,
2. пульпіту,
3. періодонтиту,
4. перикоронарита,
5. альвеолита,
6. зубної гранульоми або кісти зуба.

При даному типі недуги проникнення інфекції в кісткову тканину щелепи відбувається через інфіковану пульпу і корінь зуба.

Найчастіше первинним джерелом інфекції при гематогенної формі остеомієліту щелепи є фурункули і карбункули щелепно-лицьової зони, а також:

• гнійний отит,
• тонзиліт,
• омфаліт,
• пупковий сепсис у новонароджених,
• інфекційні осередки при дифтерії і скарлатіне.

В разі гематогенного поширення інфекції на початковому етапі недуги виникає ураження щелепної кістки, при цьому тканини зубів піддаються гнійно-запального ураження вдруге.

Травматична форма недуги в більшості випадків виникає на тлі:

1. перелому щелепи,
2. вогнепального поранення,
3. пошкодження слизової оболонки порожнини носа.

Остеомієліт щелепи: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

У таких випадках проникнення інфекції в кісткову тканину відбувається з навколишнього середовища.

Важливе значення в розвитку даної патології відіграє стан місцевих та загальних захисних сил організму. Іноді тріггерамістоматогенного остеомієліту можуть бути:

• захворювання крові,
• цукровий діабет,
• поліартрит,
• ревматизм,
• захворювання печінки і нирок.

Симптоми

Гостра форма остеомієліту відрізняється раптової маніфестацією, з розвитком загальної симптоматики. Захворювання починається з:

1. різкого підйому температури тіла до фебрильних цифр,
2. ознобу,
3. загальної слабкості,
4. зниження апетиту,
5. розлади сну і занепаду сил.

Хворого турбують больові відчуття в області локалізації патологічного процесу. У міру прогресування патології біль з локальної стає розлитої, іррадіює у вухо, очну ямку, скроню. В області локалізації гнійного вогнища зуб, а також сусідні з ним зуби набувають патологічну рухливість, а слизова ясна стає набряклою. З ясенних кишень може відбуватися виділення гнійного секрету. На цьому етапі з рота хворого починає виділятися смердючий гнильний запах.

При залученні в патологічний процес прилеглих м’яких тканин з’являється:

• обмеження рухливості щелепи,
• біль при ковтанні,
• відкриванні рота і утруднення дихання.

Може виникати порушення чутливості нижньої губи, слизової оболонки передодня рота і шкіри підборіддя.

При гострій формі патології швидко розвивається інфільтрація, почервоніння і набряк м’яких тканин. Дифузна форма остеомієліту верхньої щелепи в більшості випадків ускладнюється розвитком одонтогенного гаймориту і тромбофлебіту гілок лицьового вени.

Для деструктивної форми характерно розвиток інтоксикації і лімфаденіту, формування свищів з гнійним ексудатом і вибухаючої грануляції, а також великих секвестрів. При хронічному деструктивному остеомієліті дуже часто виникають патологічні переломи щелепи.

Діагностика

У гострій фазі патологічного процесу, в зв’язку зі слабкою виразністю рентгенологічних ознак патологічних процесів в кістки щелепи, діагностування захворювання відбувається на підставі клінічних та лабораторних даних. При постановці діагнозу хворому може знадобитися призначення:

• загального аналізу крові,
• рентгенографічного дослідження ураженої області.

Лікування

Терапія остеомієліту заснована на поєднанні місцевих і загальних заходів. На початковому етапі лікування спрямоване на ліквідацію первинного гнійного вогнища. Загальні лікувальні заходи можуть включати:

1. дезінтоксикаційну,
2. симптоматичну,
3. імуномодулюючу,
4. десенсибілізуючу терапію.

Для усунення гнійно-запального вогнища потрібно призначення масивної антибактеріальної терапії цефалоспоринами, полусинтетическими пенициллинами, макролідами.

Остеомієліт щелепи: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Відмінні результати дає:

• застосування гіпербаричної оксигенації,
• плазмаферезу,
• гемосорбції,
• лімфосорбції,
• аутогемотерапії.

У разі розвитку хронічної форми патології може знадобитися проведення секвестректоміі, заснованої на видаленні секвеструвати ділянок кістки.

Профілактика

Профілактика одонтогенного остеомієліту щелепи заснована на своєчасному лікуванні карієсу, пульпіту, періодонтиту, а також санації гнійних вогнищ в організмі, зміцненні імунітету, попередження травм щелепно-лицевої ділянки.

Читати по темі: Вивих нижньої щелепи