Шляхи передачі ВІЛ-інфекції

Які основні шляхи передачі ВІЛ?

Основні шляхи передачі ВІЛ:

1. незахищений статевий контакт з ВІЛ-інфікованою людиною;
2. спільне використання з ВІЛ-інфікованим приладдя для ін’єкцій (шприци, голки);
3. вертикальний шлях передачі ВІЛ від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів або після пологів, через грудне молоко).

Решта шляху передачі зустрічаються значно рідше. Серед них слід відзначити зараження ВІЛ при переливанні крові або її продуктів в країнах, де не проводиться обов’язкова перевірка всіх зразків донорської крові на ВІЛ. Виключно рідкісні випадки зараження при попаданні інфікованої крові на відкриту рану або на слизову оболонку. ВІЛ не передається при щоденних побутових контактах, наприклад, при спільному використанні ванної кімнати і туалету або при питті з однієї чашки. У медичних установах не було зареєстровано жодного випадку зараження медпрацівника після попадання слини, сечі або крові ВІЛ-інфікованого пацієнта на неушкоджену шкіру.

Зараження ВІЛ – як уникнути смертельної інфекції

Фактори ризику.

Статеві контакти.

Серед усіх можливих способів передачі ВІЛ статевий контакт залишається на першому місці. Передумовою для цього є безпосередній контакт з біологічними рідинами, що містять вірус. Найбільш високі концентрації вірусних частинок виявляються в крові і спермі. Ризик зараження партнерки при статевому контакті істотно зростає, якщо у партнера був виражений імунодефіцит або симптоматична стадія ВІЛ-інфекції. Важливо відзначити, що точний розрахунок ймовірності зараження після статевого контакту з ВІЛ-інфікованим партнером або партнеркою неможливий. На ризик інфікування впливають безліч чинників, які складно враховувати, в тому числі вид статевого контакту і наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом.

У ситуаціях, коли протягом декількох днів або тижнів між багатьма людьми відбувається обмін біологічними рідинами, такими як кров, вагінальний секрет, сперма – висока ймовірність того, що в числі цих людей виявиться недавно інфікований ВІЛ людина, ризик зараження від якого дуже великий. Високим ризиком передачі вірусу також характеризуються пізні стадії захворювання. Встановлено, що мізерно малий ризик зараження ВІЛ при статевих контактах з ВІЛ-інфікованими, які отримують антиретровірусну терапію, якщо вони суворо дотримуються режиму прийому препаратів, регулярно проходять медичні огляди і у них відсутні будь-які симптоми інших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Використання загальних приладдя для ін’єкцій.

Використання загальних приладдя для ін’єкцій (голок, шприців, ємностей) – найбільш небезпечний шлях передачі ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН). На предметах, якими обмінюються ПІН під час введення наркотиків, залишається досить велика кількість залишків крові, тому цей шлях передачі характеризується високим ризиком зараження ВІЛ. Завдяки програмам обміну голок, замісної терапії метадоном і багатьом іншим соціальним програмам і заходам профілактики – частота передачі ВІЛ істотно знизилася.

Вертикальна передача ВІЛ (від матері до дитини).

Імовірність народження ВІЛ-інфікованої дитини у ВІЛ-інфікованої матері при відсутності профілактичних заходів становить до 40%.

З 1995 р частота передачі ВІЛ від матері до дитини знизилася до 1-2%.

Така частота передачі ВІЛ була досягнута за допомогою проведення антиретровірусної терапії вагітним і профілактичних заходів, в тому числі виконання планового кесаревого розтину до початку родової діяльності, проведення постконтактної хіміопрофілактики антиретровірусними препаратами новонародженим і використання замінників грудного молока при повній відмові від грудного вигодовування.

Як зупинити передачу ВІЛ-інфекції

Хто найбільш схильний до ризику зараження ВІЛ-інфекцією – чоловіки чи жінки?

Жінки найбільш схильні до ризику зараження ВІЛ-інфекцією. Вірогідність зараження жінки від чоловіка при статевому контакті значно вище (приблизно в три рази), ніж чоловіки від жінки.

Це пояснюється наступним:

• обсяг насінної рідини в 2-4 рази більше, ніж кількість виробленого жінкою секрету, а значить більше і кількість потрапляє в жіночий організм вірусних частинок;
• площа поверхні, через які вірус може проникнути всередину, у жінки значно більше;
• в спермі ВІЛ міститься в більшій концентрації, ніж в секреціях піхви;
• гігієнічні процедури після статевого контакту у чоловіків провести легше, і вони більш ефективні, ніж у жінки.

Чи можна заразитися ВІЛ, займаючись оральним сексом?

Такі випадки зареєстровані, однак для жінки небезпека вища в зв’язку з тим, що вірус зазвичай знаходиться в спермі, хоча не в такій концентрації, як в крові. Але заразитися може і чоловік. Чим вище концентрація вірусу в тій чи іншій рідини організму (спермі, крові, вагінальних секретах), тим легше вірус передається при контакті. Тому дуже важливо, в якій стадії захворювання знаходиться партнерка: якщо вона була інфікована недавно, то ризик набагато менше, ніж, якби вона перебувала в стадії СНІДу.

При оральному сексі у вірусу набагато менше шансів, ніж при звичайному статевому акті: слизові оболонки язика, губ і порожнини рота менш схильні до порушень, ніж слизові статевих органів.

Чи можна заразитися ВІЛ при поцілунку?

Чи можна заразитися ВІЛ при поцілунку?

Відомий тільки один приклад передачі ВІЛ через поцілунок в США. Саме там були проведені дослідження, які з’ясували, чому інфікування практично ніколи не відбувається при поцілунку. ВІЛ в невеликій концентрації може перебувати в слині. У слині містяться білки, які знижують дію білків вірусу – здорова імунна система встигає знищити вірус, перш ніж він встигне потрапити в клітини організму. Так що заразитися через поцілунок дуже складно.

Проте, така небезпека існує – якщо у обох партнерів є які-небудь ушкодження слизової, що трапляється при пародонтозі, стоматиті, запаленнях слизових або після стоматологічних операцій. У цих випадках вірус передається не через слину, а через кров.

Передача ВІЛ через кров.

Кількість випадків зараження ВІЛ при переливанні крові та її продуктів в значній мірі зменшилась по всьому світу, проте ризик зараження цим шляхом ще зберігається. У Білорусі кров’ю та її продуктами вважаються повністю безпечними. З 1985 р вся донорська кров проходить тестування на антитіла до ВІЛ-1, а з 1989 р також на антитіла до ВІЛ-2. Протягом останніх декількох років донорська кров додатково тестується методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), щоб виявити донорів, що знаходяться в періоді «сероконверсіонного вікна», коли імуноферментний аналіз на антитіла до ВІЛ ще дає негативний результат. Особи, чий спосіб життя пов’язаний з підвищеним ризиком зараження ВІЛ, в тому числі активні споживачі ін’єкційних наркотиків, особи, часто змінюють статевих партнерів, а також мігранти з країн з високою поширеністю ВІЛ-інфекції, не допускаються до здачі крові.

Комахи.

Результати досліджень, в яких вивчалася можливість передачі ВІЛ через комах, були однозначними – це неможливо. В Африці, на територіях з високою поширеністю ВІЛ і великими популяціями комах, гіпотезу про можливість передачі ВІЛ комахами також не підтверджують.

Читати по темі: ВІЛ інфекція: причини захворювання, основні симптоми