Аденоїди

Аденоїди

15.01.2019 Off By admin




Аденоїди – патологічне розростання лімфоїдної тканини носоглоткової мигдалини, частіше у дітей 3-10 років. Супроводжується утрудненням вільного носового дихання, хропінням під час сну, гугнявий голосу, нежиті. Веде до частих простудних захворювань і запалення в середньому вусі, зниження слуху, зміни голосу, невиразною мови, затримки розвитку, формування неправильного прикусу. Діагноз виставляється отоларингологом на підставі даних фарінгоскопіі, риноскопії, рентгенографії носоглотки, ендоскопічного дослідження носоглотки. При хірургічному видаленні аденоїдів (аденотомії, кріодеструкції) не виключений рецидив їх розростання.

Причини аденоїдів

Існує спадкова схильність до розростання носоглоткової мигдалини, обумовлена ​​відхиленням в будові ендокринної та лімфатичної системи (лімфатико-гіпопластичний діатез). У дітей з даною аномалією поряд з аденоїдами нерідко виявляється зниження функції щитовидної залози, яке проявляється апатичність, млявістю, набряком і схильністю до повноти.

Аденоїди: ознаки захворювання

Аденоїди: ознаки захворювання

Фактором в розвитку аденоїдів може бути порушення харчування (перегодовування) і токсичний вплив ряду вірусів. Вторинне запалення і збільшення аденоїдів може розвинутися після таких дитячих інфекційних захворювань, як коклюш, кір, скарлатина і дифтерія.

Класифікація аденоїдів

Виділяють три ступені збільшення аденоїдів

  • 1 ступінь – аденоїди закривають третину хоан і сошника. Протягом дня дитина дихає вільно. Вночі, через перехід в горизонтальне положення і збільшення обсягу аденоїдів дихання утруднене.
  • 2 ступінь – аденоїди закривають половину хоан і сошника. Дитина і вдень і вночі дихає переважно ротом, часто хропе уві сні.
  • 3 ступінь – аденоїди цілком (або майже цілком) закривають сошник і хоани. Симптоми ті ж, що і при 2 ступеня, але виражені більш різко.

Симптоми аденоїдів

Ніс дитини постійно або періодично закладений, характерно рясне серозне відокремлюване. Дитина спить з відкритим ротом. Через труднощів з диханням сон хворого стає неспокійним, супроводжується гучним хропінням. Дітям часто сняться кошмари. Під час сну можливі напади задухи, обумовлені западением кореня язика.

При аденоїдах великого розміру порушується фонация, голос пацієнта стає гугнявим. Отвори слухових труб закриваються розрослися аденоїдами, що обумовлює зниження слуху. Діти стають неуважними і неуважними.

Через аденоїдів розвивається застійна гіперемія навколишніх м’яких тканин (задніх піднебінних дужок, м’якого піднебіння, слизовій оболонці носових раковин). В результаті проблеми з диханням поглиблюються, часто розвиваються риніти, з часом переходять у хронічний катаральний риніт.

Розростання аденоїдної тканини нерідко ускладнюється аденоідітом (запаленням аденоїдів). При загостренні аденоидита з’являються ознаки загальної неспецифічної інфекції (слабкість, підвищення температури). Аденоїди і особливо аденоїдит часто супроводжуються збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів. Тривалий перебіг хвороби призводить до порушення нормального процесу розвитку лицьового скелета. Нижня щелепа стає вузькою, подовжується. Через порушення формування твердого піднебіння, виникають порушення прикусу. Особа пацієнта набуває своєрідний «аденоїдний вид».

Аденоїди у дітей симптоми

Аденоїди у дітей симптоми

Аденоїди можуть впливати на механізм дихання. При проходженні струменя повітря через носову порожнину відбувається рефлекторне формування характеру вдиху і видиху. Тому людина завжди дихає через ніс глибше, ніж через рот. Тривале дихання через рот обумовлює незначну, але некомпенсовану недостачу вентиляції легенів.

Читайте також:  Соплі з кров'ю при нежиті у дорослих - причини

Кров дитини гірше насичується киснем, виникає хронічна різко виражена гіпоксія мозку. Через хронічне порушення оксигенації у дітей з тривалим перебігом аденоїдів іноді розвивається деяка розумова відсталість. Пацієнти часто скаржаться на головні болі, погано вчаться, відчувають труднощі із запам’ятовуванням навчального матеріалу.

Зменшення глибини вдиху протягом тривалого періоду часу стає причиною порушення процесу формування грудної клітини. У дитини розвивається така деформація грудної клітини як «курячі груди». У низки пацієнтів з аденоїдами виявляється недокрів’я, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (погіршення апетиту, блювота, запор або пронос).

Діагностика аденоїдів

Діагноз виставляється на підставі детального огляду, ретельно зібраного анамнезу і даних інструментальних досліджень. Використовуються наступні інструментальні методики:

  1. Фарингоскопия. В ході дослідження проводиться оцінка стану ротоглотки і піднебінних мигдалин. Визначається наявність виділень слизово-гнійного характеру на задній стінці глотки. Для огляду аденоїдів м’яке піднебіння піднімають шпателем.
  2. Передня риноскопія. Лікар оглядає носові ходи. Дослідження дозволяє виявити набряк і наявність виділень в носовій порожнині. У ніс дитини закопують судинозвужувальні краплі, після чого стають видні закривають хоани аденоїди. Дитину просять ковтнути. Що виникає скорочення м’якого піднебіння викликає коливання аденоїдів, при якому видно світлові відблиски на поверхні мигдалин.
  3. Задня риноскопія. Лікар оглядає носові ходи через ротоглотку за допомогою дзеркала. При огляді видно аденоїди, які представляють собою напівкулясту пухлина з борознами на поверхні або групу звисаючих утворень в різних відділах носоглотки. Дослідження відрізняється високою інформативністю, проте його проведення представляє певні труднощі, особливо – у дітей молодшого віку.
  4. Рентгенографія носоглотки. Рентгенограма виконується в бічній проекції. При проведенні дослідження дитина відкриває рот, щоб аденоїди більш чітко контрастувати повітрям. Рентгенограма дозволяє надійно діагностувати аденоїди і точно визначити їх ступінь.
  5. Ендоскопія носоглотки. Високоінформативне дослідження, що дозволяє зробити детальний огляд носоглотки. При огляді дітей молодшого віку потрібно анестезія.

Лікування аденоїдів

Тактика лікування визначається не стільки розміром аденоїдів, скільки супутніми розладами. Показання до операції визначає отоларинголог. У маленьких дітей операції при аденоїдах проводяться під загальною анестезією. У дітей старшого віку вони часто виконуються під місцевим знеболенням. Можливе проведення кріодеструкції аденоїдів або їх ендоскопічне видалення.

Чому не дихає ніс?

Чому не дихає ніс?

У схильних до алергії пацієнтів аденоїди часто рецидивують, тому оперативне лікування слід комбінувати з десенсибилизирующей терапією. При розростанні носоглоткових мигдалин 1 ступеня та слабо вираженому порушенні дихання рекомендується консервативна терапія (закапування 2% розчину протарголу). Пацієнту призначають загальнозміцнюючі засоби (вітаміни, препарати кальцію, риб’ячий жир).

Читати по темі: Ангіна при лейкозі