Хвороба Паркінсона: симптоми можна розпізнати за 10-15 років до загострення

Хвороба Паркінсона – друга за частотою нейродегенеративне захворювання після хвороби Альцгеймера. Найчастіше вона підстерігає своїх жертв в другій половині життя, хоча буває і по-іншому.

Оцінка ризику

Хвороба Паркінсона вважається «віковим» захворюванням. Але це не зовсім так. Загальна кількість людей, які страждають на цю патологію, – 150-200 на 100 000 чоловік. Але серед тих, хто переступив 65-річний ювілей, таких пацієнтів ще 1%. А після 70 років їх вже 2-3% і більше.

Однак за останні десятиліття ця хвороба, як і багато інших, помітно помолодшала. І сьогодні зустріти 40-річного (а то і молодше) пацієнта з паркінсонізмом – вже не така рідкість, як це було всього 30 років тому.

Передбачається, що розвиток хвороби може провокувати певний нейротоксин або група токсинів, які за своїм хімічним складом близькі до деяких речовин, що застосовуються в сільському господарстві в якості хімічних добрив. Але для того щоб людина захворіла, необхідний також і генетичний фактор. Відомо, що у людей, чиї батьки страждали хворобою Паркінсона, ризик захворіти на порядок вище, ніж у всіх інших. Приблизно 7-10% людей мають явно генетичну форму хвороби Паркінсона, успадковану від своїх родичів. Тому тим людям, близькі або далекі родичі яких страждали хворобою Паркінсона, важливо завчасно обстежитися, щоб постаратися попередити розвиток у себе такий же патології.

Хвороба Паркінсона – симптоми та причини захворювання

Діагностика

Діагностика цього захворювання і донині ґрунтується лише на підставі клінічної картини. Всі супутні дослідження, які проводяться хворому (МРТ, УЗД судин мозку та ін.) Робляться лише для того, щоб виключити у нього інші патології, які можуть лежати в основі вторинного синдрому паркінсонізму (пухлина, інсульт та ін.).
Але проблема виявлення хвороби Паркінсона полягає в тому, що її клінічні симптоми з’являються лише на пізніх стадіях, коли у пацієнта померло вже понад 60% нейронів в певній галузі мозку (так званої «чорної субстанції»), що відповідає за організацію рухових функцій. До цього моменту мозок з їх втратою справляється самостійно. Причому загибель нейронів йде нерівномірно.

На початковому етапі захворювання (який може займати десятиліття) процес відбувається досить повільно, потім за кілька років до маніфестації хвороби має місце найбільш активна загибель клітин, і тільки після того як більша частина нейронів загинула, ситуація вирівнюється. На жаль, на цьому етапі хворому потрібна лише підтримуюча терапія. А ось на самому початку процесу є сенс втрутитися і зупинити загибель клітин. Тому найголовніше питання, що постає перед лікарями, які займаються лікуванням хвороби Паркінсона, – це раннє виявлення не тільки самого захворювання, але і схильності до нього.

Механізм розвитку хвороби Паркінсона полягає в порушенні метаболізму нейромедіатора дофаміна і його похідних в підкіркових структурах мозку. Виявити це порушення здатний метод позитронно-емісійної томографії. Але через свою дорожнечу і складність він не використовується для скринінгових досліджень. Тому лікарі застосовують сьогодні більш доступні біомаркери.

Паркінсон відняв спокій і сон

Поява перших симптомів захворювання найчастіше залишається непоміченим. Рухові порушення (наприклад, тремтіння в руках у стані спокою, яке є найочевиднішим симптомом хвороби Паркінсона) виникають лише вже при досить вираженому ураженні мозку.

Хвороба Паркінсона: як помиритися з власним тілом

А до цього у хворого можуть з’явитися такі ознаки, як бідність міміки, погіршення дрібної моторики рук, якась загальмованість, бідність рухів і скутість. Людині стає важко піднятися з низького сидіння, та й взагалі почати будь-який рух – виникає відчуття прилипання до місця.

Для хвороби Паркінсона також характерна однобічність поразки (тобто або праворуч, або ліворуч).

Для виявлення наявних порушень в самій ранній стадії у фахівців є особлива апаратура, яка допомагає виміряти швидкість реакцій, швидкість і координацію рухів, в тому числі – рухів очних яблук, функцію рівноваги і т. Д. І хоча виявляються зміни не цілком специфічні, при виникненні підозри на наявність хвороби Паркінсона всі ці додаткові дослідження можуть бути дуже корисними.

Как аппендикс повышает риск развития болезни Паркинсона

Доведено, що вже років за 10-15 до виникнення рухових порушень у таких хворих з’являються симптоми, які більшість з них ніяк не пов’язують з хворобою Паркінсона. Це можуть бути порушення роботи шлунково-кишкового тракту (наприклад, часті запори), розлади сечовипускання (особливо в нічні години), порушення сну, болі в м’язах і суглобах, підвищене почуття втоми, депресія (нею страждає кожен другий хворий). Дуже характерна ознака для дебюту захворювання – погіршення нюху. На цей симптом люди рідко звертають належну увагу, тоді як він дуже показовий.

Ще одна важлива ознака – патологічні руху в фазі «швидкого сну» (саме в цій фазі сну ми бачимо сновидіння): у пацієнтів з явним або приховано протікає «паркинсоническими» процесом раптом уві сні з’являється посилене, крупноамплітудное розмахування руками і ногами. Ці руху допомагає зафіксувати спеціальне дослідження, яке проводиться уві сні, – полісомнографія. Зрозуміло, наявність одного з вищевказаних ознак ще не говорить про хворобу Паркінсона, але на їх поєднання у осіб з «групи ризику» варто звернути увагу.

При виявленої схильності до хвороби Паркінсона людині слід як мінімум берегти себе від небезпечних факторів, що провокують розвиток хвороби:

• попереджати і своєчасно лікувати захворювання, що підвищують ризик розвитку хвороби (в першу чергу черепно-мозкові травми, інтоксикації, захворювання судин мозку);
• остерігатися екстремальних видів спорту, при яких найбільш високий ризик отримати важкі або повторні травми голови;
• жінкам слід контролювати рівень статевих гормонів, особливо після деяких гінекологічних операцій, оскільки відомо, що ризик захворювання підвищується при зниженні рівня естрогенів. У деяких випадках лікар може
• порекомендувати приймати спеціальну замісну терапію естрогенами;
• виключити будь-які контакти з хімічними добривами і навіть зі звичайною побутовою хімією і інсектицидами;
• не вибирати для себе професії, пов’язані з роботою на шкідливому або хімічному виробництві;
• уникати підвищення рівня в крові особливої амінокислоти – гомоцестеіна, що також може сприяти розвитку хвороби Паркінсона. Знизити кількість цієї речовини допомагає особлива дієта, в якій переважають фолієва кислота і вітамін В12. Ці речовини містяться в свіжому шпинаті, зеленому горошку, печінки, але можна
• приймати їх і в складі спеціальних вітамінних комплексів. При цьому захворюванні слід включити в раціон горіхи (мигдаль, волоські), насіння соняшнику, соєві продукти, кисле однодобового молоко, пророслу пшеницю, лляне або оливкове масло;
• можливо (хоча ефективність цього кроку поки строго не доведена), при відсутності протипоказань варто перейти з ранкового чаю на вживання кави, оскільки кофеїн стимулює виділення дофаміну і володіє деякими «захисними» механізмами щодо хвороби Паркінсона.

Читати по темі: Аномалії розвитку головного мозку