Атрофія м’язів

Процес атрофії м’язів розвивається поступово і призводить до наростаючого зменшення їх в обсязі і переродження м’язових волокон, які стають більш тонкими, в особливо важких випадках їх число може скорочуватися аж до повного зникнення. Виділяють первинну (просту) і вторинну (неврогенную) м’язову атрофію.

В результаті розвитку атрофії м’язів в організмі людини починається зменшення, деформація м’язової тканини, заміна її на сполучну, нездатну виконувати рухову функцію. Втрачається м’язова сила, падає м’язовий тонус, що призводить до обмеження рухової активності або повної її втрати.

Причини атрофії м’язів

Первинна м’язова атрофія викликана поразкою самої м’язи. Причиною захворювання в даному випадку може бути несприятлива спадковість, яка виражається в порушенні обміну речовин в формі вродженого дефекту ферментів м’язів або високій проникності клітинних мембран. Істотний вплив в родині і фактори зовнішнього середовища, що провокують початок патологічного процесу. До них відносяться фізичне перенапруження, інфекційний процес, травми. Найбільш виражена первинна м’язова атрофія при міопатії.

Причиною атрофії м’язів може стати травма нервових стовбурів, інфекційний процес, що протікає з ураженням рухових клітин спинного мозку, такий як поліомієліт і поліоміелітоподібні захворювання.

Атрофія м’язів: причини

Іноді патологічний процес носить спадковий характер. В цьому випадку уражаються дистальні відділи кінцівок, а сам процес протікає більш повільно і носить доброякісний характер.

В етіології хвороби виділяють наступні чинники: злоякісні пухлини, параліч спинного мозку або периферичних нервів. Найчастіше атрофія м’язів розвивається на тлі різних травм, голодування, інтоксикації, в результаті уповільнення обмінних процесів в міру старіння організму, тривалої рухової бездіяльності в силу будь-яких причин, як наслідок хронічних захворювань.

• Якщо уражається спинний мозок і великі нервові стовбури, то розвивається нейропатична атрофія м’язів.
• При тромбозі великих судин або порушення кровотоку в м’язовій тканині в результаті механічних або патологічних ушкоджень розвивається ішемічна форма.
• Причиною функціональної форми є абсолютна, нерідко часткова рухова бездіяльність внаслідок патологічних процесів в організмі – артриту, поліомієліту та поліміелітоподобних захворювань.

Симптоми атрофії м’язів

Розрізняють дві форми захворювання:

1. Захворювання діагностується первинним, якщо вражений безпосередньо сам м’яз. Велику роль в патогенезі відіграє спадковість, часто розвивається в результаті травми або внаслідок ударів, інтоксикацій, фізичної перевтоми. Клінічно виражається швидким стомленням, помітним зниженням м’язового тонусу. Можуть спостерігатися характерні посмикування кінцівок.
2. Вторинна атрофія м’язів розвивається частіше, як посттравматичне ускладнення або після перенесених різних інфекцій. В результаті виникає ураження рухових клітин, що призводить до обмеження рухової функції стоп, гомілок, кистей, передпліччя, часткового або повного паралічу. В основному, хвороба має уповільнений перебіг, але бувають і періоди гострих спалахів захворювання, що супроводжуються сильними болями.

Вторинна атрофія м’язів ділиться на:

Невральної міотрофію – при цій формі уражаються м’язи стоп і гомілки, відбувається їх деформація. У хворого змінюється хода. Щоб звисаючі стопи не зачіпали підлогу, він починає високо піднімати коліна. Поверхнева чутливість втрачається, і згасають рефлекси. Через кілька років після початку захворювання хвороба переходить на кисті та передпліччя.

Атрофія м’язів ніг – вправи

Найважче і складний перебіг спостерігається при прогресуючій атрофії м’язів, найчастіше виявляється вже в ранньому дитинстві, причому в родині у здорових батьків. Для цієї форми характерна повна втрата сухожильних рефлексів, різке зниження артеріального тиску. Нерідко спостерігаються фібрилярні посмикування кінцівок.

Прогресивна м’язова атрофія розвивається у дорослих і називається атрофічний синдром. При цьому уражаються дистальні або віддалені відділи верхніх кінцівок – пальці, міжкісткові м’язи кисті. Кисть руки приймає специфічний вид, стає схожа на мавпячу. Зникають сухожильні рефлекси, але зберігається чутливість. При подальшому розвитку захворювання в патологічний процес включаються м’язи шиї і тулуба.

Загальною ознакою для всіх видів м’язових атрофії є ​​зменшення обсягу пошкодженої м’язи, що особливо помітно при порівнянні зі здоровою стороною. Ступінь вираженості симптомів залежить від тяжкості і поширеності захворювання, у всіх випадках призводить до зниження м’язового тонусу і хворобливості при пальпації кінцівок.

Діагностика атрофії м’язів

Діагностика атрофії м’язів в даний час не представляє труднощів. Для виявлення фонової причини виникнення захворювання проводять розгорнутий клінічний і біохімічний аналізи крові, функціональні дослідження щитовидної залози, печінки. Обов’язкова електроміографія і дослідження нервової провідності, біопсія м’язової тканини, а також ретельний збір анамнезу. При необхідності призначаються додаткові методи обстеження.

Форми атрофії м’язів

Існує кілька форм захворювання. Невральна амиотрофія, або амиотрофія Шарко-Марі, протікає з ураженням м’язів стопи і гомілки, найбільш схильними до патологічного процесу виявляються група розгиначів і група відвідних стопу м’язів. Стопи при цьому деформуються. У пацієнтів з’являється характерна хода, під час якої хворі високо піднімають коліна, так як стопа, під час підйому ноги, обвисає і заважає ходьбі. Лікар зазначає згасання рефлексів, зниження поверхневої чутливості в нижніх відділах кінцівок. Через роки після початку хвороби в патологічний процес залучаються кисті та передпліччя.

Атрофія м’язів – лікування

Прогресуюча м’язова атрофія Верднига-Гофманом характеризується більш важким перебігом. Перші симптоми атрофії м’язів з’являються у дитини в ранньому віці, часто в сім’ї у зовні здорових батьків захворюванням страждають відразу кілька дітей. Для хвороби характерні втрата сухожильних рефлексів, різке зниження артеріального тиску, фібрилярні посмикування.

Атрофічний синдром супроводжує і прогресивну м’язову атрофію дорослих – атрофію Арана-Дюшена. На початковому етапі патологічний процес локалізується в дистальних відділах верхніх кінцівок. Атрофія м’язів зачіпає і піднесення великого пальця, мізинця, а також міжкісткові м’язи. Руки у пацієнтів приймають характерну позу «мавпячої кисті». Патологія також супроводжується зникненням сухожильних рефлексів, однак чутливість при цьому зберігається. Патологічний процес з часом прогресує, до нього залучаються м’язи шиї і тулуба.

Читати по темі: Менінгококовий менінгіт