Алкогольна поліневропатія

Алкогольна поліневропатія – множинне ураження периферичних нервів при алкоголізмі. Зазвичай виникає на пізніх стадіях алкогольної хвороби. Супроводжується слабкістю м’язів, порушеннями чутливості і атаксією. Можлива підвищена пітливість. Нерідко спостерігаються набряки, зміни температури і забарвлення дистальних відділів кінцівок. У ряді випадків виникають психічні розлади. Розвивається поступово, рідше гостро. При лікуванні симптоми редукуються протягом декількох місяців або років. Проводиться вітамінотерапія, метаболічна терапія і фізіотерапія. При відмові від алкоголю прогноз досить сприятливий.

Причини розвитку та класифікація алкогольної поліневропатії

Основними причинами розвитку алкогольної поліневропатії є: токсична дія алкоголю на організм, нестача вітамінів групи В, порушення харчування, збільшення вмісту цукру в крові і спадково обумовлені особливості метаболізму хворого. Патологія, як правило, виникає у пацієнтів з третьої, рідше – з другою стадією алкоголізму. Імовірність появи симптомів поліневропатії зростає при прийомі неякісного алкоголю, денатуратом і всіляких хімічних рідин, що містять етиловий спирт.

При постійному вживанні спиртного в організмі пацієнта накопичується токсичний проміжний продукт розпаду етанолу – ацетальдегід. Він чинить руйнівну дію на всі органи і тканини, в тому числі – на аксони нервових клітин. Швидкість накопичення ацетальдегіду в значній мірі визначається спадково зумовленими особливостями метаболізму – здатністю організму продукувати ацетальдегиддегидрогеназу і алкогольдегідрогеназу (ферменти, що беруть участь в переробці етанолу).

Причини алкогольної поліневропатії

Ситуація ускладнюється дефіцитом вітаміну В1, який бере участь в передачі нервових імпульсів, виступає в якості антиоксиданту, перешкоджає руйнуванню клітин (в тому числі і клітин нервової тканини) і впливає на переробку алкоголю в печінці. Брак вітаміну В1 обумовлена ​​цілим комплексом причин, в числі яких – недостатнє або незбалансоване харчування, пов’язане зі зниженням апетиту, запоями, матеріальними труднощами і неувагою до свого здоров’я; погіршення всмоктування вітаміну В1 в кишечнику; порушення функції клітин печінки і т. д.

Всі порушення розвиваються поступово, патологічні зміни в периферичної нервової системи виникають задовго до появи перших клінічних симптомів. З урахуванням вираженості цих змін, а також наявності або відсутності клінічної симптоматики розрізняють 4 стадії поліневропатії:

• 0 стадія – поліневропатія відсутня. Ознаки патології не виявляються навіть при проведенні спеціальних досліджень (електроміографії, кількісного вегетативного і сенсорного тестування).
• 1 стадія – безсимптомна поліневропатія. Клінічні ознаки відсутні, однак спеціальні дослідження свідчать про наявність патологічних змін.
• 2 стадія – клінічно значуща поліневропатія. Захворювання можна діагностувати на підставі скарг і об’єктивного дослідження, виражений функціональний дефект відсутній.
• 3 стадія – поліневропатія з вираженими функціональними порушеннями. Працездатність знижена або втрачена.

Симптоми і діагностика алкогольної поліневропатії

Першими проявами алкогольної поліневропатії зазвичай стають парестезії – порушення чутливості, які проявляються відчуттям легкого оніміння, повзання мурашок і поколювання. Хворі скаржаться, що «відсиділи ногу» при тривалому перебуванні в положенні сидячи або «відлежали руку» уві сні. На початкових стадіях поліневропатії парестезії з’являються тільки при тривалому знаходженні в незручному становищі, тому нерідко не викликають у пацієнтів особливої ​​тривоги.

В подальшому частота виникнення і вираженість парестезій збільшується. Температурна і больова чутливість знижуються, оніміння стає постійним і поступово поширюється в проксимальному напрямку. Пацієнти з вираженою поліневропатією кажуть, що на їх руки і ноги наче б надіті рукавички і шкарпетки, які зменшують чутливість. При ходьбі створюється відчуття руху «на повітряній подушці». При роботі руками предмети погано сприймаються на дотик. Симптом може прогресувати як різко (приблизно протягом місяця), так і поступово (протягом року і більше).

1. Парестезії можуть поєднуватися з прогресуючою м’язовою слабкістю, яка також поширюється в висхідному напрямку. У деяких випадках у клінічній картині превалює м’язова слабкість, а парестезії йдуть на другий план.
2. Сенсорні і м’язові порушення в області нижніх кінцівок виявляються практично у всіх пацієнтів.
3. Верхні кінцівки залучаються до процесу приблизно в 50% випадків. При ураженні товстих бистропроводящіх нервових волокон страждає не тільки температурна і больова, але і вібраційна чутливість, а також м’язово-суглобовий почуття. У важких випадках виникають паралічі.

Алкогольна поліневропатія: симптоми

При неврологічному обстеженні на ранніх стадіях виявляється підвищення сухожильних рефлексів, на пізніх – зниження. Шкірна і больова чутливість знижена. Тонус м’язів знижений, при наявності м’язових порушень швидко розвивається атрофія. Іноді в дистальних відділах кінцівок формуються контрактури. Часто спостерігається ураження литкових м’язів, що супроводжується посиленням болю при пальпації м’язів і тиску на область проходження нервів, що іннервують цю анатомічну область. Як додатковий метод, що дозволяє підтвердити діагноз поліневропатії, використовують електроміографію, кількісне вегетативне і сенсорне тестування.

Лікування та прогноз при алкогольної поліневропатії

Лікування включає в себе повну відмову від прийому спиртних напоїв і повноцінне харчування. Пацієнтам призначають вітаміни групи В в таблетках і ін’єкціях, антиоксиданти, антигіпоксантів, засоби для поліпшення мікроциркуляції і нервової провідності. При інтенсивному больовому синдромі використовують анальгетики, іноді – антиконвульсанти і антидепресанти. Проводять масаж і ЛФК, спрямовані на профілактику контрактур і зміцнення уражених м’язів.

Важливою частиною лікування є психотерапевтична робота з роз’яснення причин розвитку алкогольної поліневропатії і важливості підтримки тверезого способу життя. Крім того, психотерапевт допомагає пацієнтові впоратися з психологічними труднощами, що виникають на тлі припинення прийому спиртного. При необхідності хворого направляють до нарколога, який проводить медикаментозне лікування алкоголізму, вшивання імпланта, кодування по Довженко або гіпносуггестівной терапію.

Прогноз при поліневропатії залежить від тяжкості захворювання, наявності або відсутності лікування і готовності пацієнта відмовитися від прийому алкоголю. У розпал хвороби спостерігаються виражені порушення працездатності, проте в подальшому прояви поліневропатії поступово редукуються. В активній фазі більшість пацієнтів отримує II групу інвалідності, у міру поліпшення стану їх переводять на III групу. В подальшому в легких випадках можливе повне усунення симптомів і відновлення працездатності, у решти хворих спостерігаються залишкові явища різного ступеня вираженості. Прийом алкоголю і порушення харчування у пацієнтів, які перенесли алкогольну поліневропатію, можуть спровокувати загострення хвороби з розвитком ще більш яскравою клінічної симптоматики.

Читати по темі: Алкогольна кардіоміопатія