Ступені, причини і симптоми променевої хвороби

Променева хвороба – це захворювання, виникнення якого відбувається в результаті впливу на людський організм випромінювань іонізуючого виду. Симптоматика хвороби залежить від величини дози отриманого випромінювання, його види, від тривалості радіоактивного впливу на організм, від розподілу дози на тілі людини.

Причини променевої хвороби

Причиною променевої хвороби служать різні види випромінювання і радіоактивні речовини, що знаходяться в повітрі, в продуктах харчування, а також присутні в воді. Проникнення радіоактивних речовин всередину організму при вдиханні повітря, під час їди з їжею, всмоктування через шкіру і очі, при проведенні медикаментозного лікування за допомогою ін’єкцій або інгаляцій може бути підставою для початку променевої хвороби.

Симптоми променевої хвороби

Променева хвороба має певні симптоми, які залежать від ступеня захворювання, його становлення, а також розвитку і проявляється декількома основними фазами. Перша фаза характеризується появою нудоти, можлива блювота, в роті виникає гіркота і відчуття сухості. Хворий починає скаржитися на швидко наступаючу стомлюваність, головний біль і сонливість. Для цієї фази характерно знижений артеріальний тиск, в окремих випадках підвищена температура, діарея, втрата свідомості.

Перераховані вище симптоми проявляються при отриманні дози, що не перевищує 10 Гр. Опромінення переходить поріг 10 Гр характеризується почервонінням шкіри з виявленим відтінком синюшного кольору на найбільш постраждалих ділянках тіла.

Для променевої хвороби на першій фазі також характерні такі симптоми: зміна частоти пульсу, прояв рівномірного зниження тонусу м’язів, тремтіння пальців, звуження сухожильних рефлексів.

Наслідки променевої хвороби

• Після отримання опромінення, яка приблизно на 3-4 добу зникають симптоми первинної реакції. Починається друга фаза хвороби, яка має прихований (латентний) вид і триває від двох тижнів до місяця. Спостерігається поліпшення стану, відхилення самопочуття можна визначити лише за зміненою частоті пульсу і артеріального тиску. На цій фазі відбувається порушення координації при русі, знижуються рефлекси, проявляється мимовільна тремтіння очних яблук, можливі й інші порушення неврологічного характеру.
• Після закінчення 12 денного терміну при дозі опромінення понад 3 Гр у хворих починається прогресуюче облисіння і інші прояви шкірних поразок. При дозі перевищує 10 Гр променева хвороба з першої відразу переходить в третю фазу, яка характеризується яскраво вираженими симптомами. Клінічна картина показує поразки кровоносної системи, розвиток різних інфекцій і синдрому геморагічного типу. Відбувається посилення млявості, затемнюється свідомість, збільшується набряк головного мозку, падає тонус м’язів.

Форми променевої хвороби

Виникнення променевої хвороби від впливу на людський організм іонізуючого випромінювання з діапазоном від 1 до 10 Гр і більше, дозволяє класифікувати це захворювання як протікає в хронічній або гострій формі. Хронічна форма променевої хвороби має розвиток в процесі довгого безперервного або періодичного впливу на організм радіоактивними дозами від 0,1 до 0,5 Гр на добу і сумарній дозі більше 1 Гр.

Ступені променевої хвороби

Гостру форму променевої хвороби поділяють на чотири ступені тяжкості.

1. До першого ступеня (легкої) відносять величину опромінення з дозою 1-2 Гр, вона проявляється через 2-3 тижні.
2. До другого ступеня (середньої тяжкості) відносять опромінення з дозою 2-5 Гр, яка проявляється протягом п’яти днів.
3. До третього ступеня опромінення (важкої) відносять отриману дозу в межах 5-10 Гр, яка проявляє через 10-12 годин.
4. До четвертої (вкрай важкої) відносять дозу опромінення понад 10 Гр, її прояв можливо через півгодини після опромінення.

Променева хвороба після променевої терапії

Негативні зміни в організмі людини після опромінення залежать від того, яка сумарна доза була ним отримана.

Доза до 1 Гр несе відносно легкі наслідки і може оцінюватися як захворювання в доклінічній формі. Опромінення з дозою більше 1 Гр загрожує розвитком кістково або кишкової форми променевої хвороби, яка може проявитися різним ступенем тяжкості. Одноразове опромінення дозою більше 10 Гр, як правило, призводить до летального результату.

Результати постійного або одноразового незначного опромінення через тривалий термін (місяці або роки) можуть проявитися наслідки у вигляді соматичних і стохастичних ефектів. Порушення статевої та імунної системи, зміни склеротичного характеру, променева катаракта, скорочений термін життя, генетичні відхилення і тератогенний ефект – класифікують як наслідки опромінення віддаленого характеру.

Діагностика променевої хвороби

Діагностикою та лікуванням хвороби займаються такі лікарі як терапевт, онколог і гематолог. Основа діагностики – це ознаки клінічного типу, що з’явилися у пацієнта після опромінення. Отримана доза виявляється за допомогою дозиметричних даних і шляхом хромосомного аналізу протягом перших двох діб після радіоактивного впливу. Цей метод дозволяє вибрати вірну тактику лікування, побачити кількісні параметри радіоактивного впливу на тканини і прогнозувати гостру форму хвороби.

Діагностика при захворюванні на променеву хворобу вимагає цілого комплексу досліджень: консультації фахівця, лабораторних досліджень крові, біопсії кісткового мозку, загальної оцінки кровоносної системи за допомогою нукліената натрію. Хворим призначається електроенцефалографія, комп’ютерна томографія, УЗД. В якості додаткових методів діагностики проводиться дозиметричні аналізи крові, калу і сечі. При наявності всіх перерахованих вище даних лікар може об’єктивно оцінити ступінь захворювання і призначити лікування.

Лікування променевої хвороби

Людини, яка отримала опромінення, необхідно обробити спеціальним чином: зняти з нього весь одяг, швидко вимити під душем, промити порожнину рота, носа і очі, зробити промивання шлунка і дати йому протиблювотний засіб. Обов’язковою в лікуванні даної хвороби є проведення протишокової терапії, прийом серцево-судинних, седативних і детоксикаційних засобів. Хворий повинен приймати препарати, що блокують симптоми шлунково-кишкового тракту.

Для лікування першої фази захворювання застосовують препарати, купирующие нудоту і попереджуючі блювоту. Якщо випадки блювоти мають неприборканий характер, застосовують аміназин і атропін. При наявності у хворого зневоднення будуть потрібні введення фізіологічного розчину. Важка ступінь променевої хвороби в перші три доби після опромінення вимагає проведення дезінтоксикаційної терапії. Щоб не допустити колапсу, лікарі призначають норадреналін, кардіамін, мезатон, а також трасилол і контрикал.

Різні типи ізоляторів використовують з метою профілактики інфекцій внутрішнього і зовнішнього типу. У них подається стерильне повітря, всі медичні матеріали, предмети догляду та їжа також стерильні. Шкірні покриви і видима слизова обробляється антисептиками. Активність кишкової флори пригнічується невсасивающімся антибіотиками (гентаміцином, неоміцином, ристоміцином) з одночасним прийомом нистатина.

Хронічна променева хвороба

Інфекційні ускладнення лікуються великими дозами антибактеріальних препаратів (цепорин, метицилін, канаміцин), які вводяться внутрішньовенно. Боротьбу з бактеріями можна посилити препаратами біологічного типу і спрямованого впливу (антістафілакоковая плазма, антисиньогнійна плазма, гіперімунна плазма). Зазвичай антибіотики починають діяти протягом двох діб, якщо позитивний результат відсутній, антибіотик змінюється і призначається інший з урахуванням бактеріологічних посівів мокротиння, крові, сечі і т. Д.

При променевій хворобі тяжкого ступеня, коли діагностується глибоке придушення імунологічної реактивності і викликає депресію кровотворення, лікарями рекомендується пересадка кісткового мозку. У даного методу обмежені можливості через відсутність ефективних заходів щодо подолання реакції несумісності тканин. Кістковий мозок донора підбирається з урахуванням безлічі факторів і дотриманням принципів встановлених для алломіелотрансплантаціі. Реципієнту попередньо проводиться імунодепресія.

Профілактика променевої хвороби

Профілактичні заходи проти променевої хвороби полягають в екранування тих частин тіла, які піддаються опроміненню. Також призначаються препарати, що знижують чутливість організму до джерел радіоактивних випромінювань. Знаходяться в зоні ризику, пропонують до вживання вітаміни В6, С, Р і гормональні засоби анаболічного типу.

Найбільш ефективними заходами профілактики вважається прийом радіопротекторів, які є хімічними захисними сполуками, але мають велику кількість побічних ефектів.

Читати по темі: Причини закладеності носа у дитини і дорослого