Хламідіоз, як лікувати? Симптоми хвороби

Хламідіоз, як лікувати? Симптоми хвороби

13.08.2020 Off By admin




Хламідіоз – це інфекційне захворювання, яке викликають умовно-патогенні мікроорганізми роду Chlamydia. Зокрема, захворювання сечостатевої системи і зрідка очей провокують Chlamydia trachomatis. Інші види хламідій можуть викликати хвороби ЛОР-органів (риніт, фарингіт), легенів, бронхів і серця.

Хламідіоз має тривалий інкубаційний період, який найчастіше протікає безсимптомно або викликає незначний дискомфорт. Також хвороба довгий час може розвиватися в прихованій формі, переходити в хронічну стадію і викликати серйозні ускладнення. Крім цього хламідії можуть передаватися від жінки до новонародженої дитини під час пологів.

Які бувають види хламідіоз

У людей найчастіше відбувається інфікування Chlamydia trachomatis. Інкубаційний період складає від 1 тижня до місяця, тобто людина може бути носієм інфекції до появи симптомів.

Важлива і здатність хламідій існувати довгий час в латентній формі. При впливі деяких антибіотиків, на тлі застуди, переохолодження або перегріву організму хламідії можуть переходити в так звану L-форму. У цьому стані вони довго паразитують в клітинах пацієнта, не вступаючи в конфлікт з його імунною системою. Пробудження і активне зростання патогенів відбувається при ослабленні імунітету, в результаті чого з’являються симптоми захворювання.

Урогенітального хламідіозу класифікуються за:

  1. характером захворювання – запалення сечостатевих органів у чоловіків і жінок, ускладнення вагітності, пологів, патології у новонароджених;
  2. локалізації інфекції – загальний або місцевий хламідіоз, ураження верхніх або нижніх відділів сечостатевої системи, ротової порожнини або очей;
  3. клінічними проявами – гостра або хронічна стадія.

Крім Chlamydia trachomatis є ще 2 типу хламідій, які паразитують в організмі людини. Це Chlamydia psittaci і Chlamydia pneumoniae. Перші можуть викликати орнітоз – інфекційне ураження центральної нервової системи, легенів, печінки і селезінки. Chlamydia pneumoniae може викликати захворювання бронхів, легенів і серця. Ці види хламідій у людей зустрічаються рідко, але поширені у тварин. Від них інфекція може передаватися контактним або повітряно-крапельним способом.

Як передається хламідіоз

Урогенітальний хламідіоз передається в основному статевим шляхом. У багатьох хвороба протікає в прихованій або малосимптомной формі, тобто інфікована людина може не знати про захворювання, але бути його носієм. Поширенню хламідіозу також сприяє тривалий інкубаційний період (до 1 місяця) і повільне прогресування хвороби.

Заразитися інфекцій може і новонароджена дитина при проходженні через природні родові шляхи.

Теоретично можливо і побутове зараження при користуванні спільними речами (рушники і т.д.), відвідування громадських лазень, саун і басейнів. Насправді подібне зараження малоймовірно, оскільки хламідії швидко гинуть поза організмом.

Симптоми урогенітального хламідіозу

Хламідіоз часто розвивається безсимптомно або з маловираженим симптоматикою. Згідно з дослідженнями, 50% чоловіків і майже 70% жінок, у яких діагностували інфекцію, не мали скарг.

У жінок інфекція може викликати:

  • рясні слизові або гнійно-слизові виділення з піхви;
  • жовтуватий відтінок виділень і неприємний запах;
  • легку ниючий біль, свербіж, печіння в зоні геніталій;
  • біль внизу живота, особливо перед початком менструації;
  • зміни менструального циклу;
  • міжменструальнікровотечі;
  • інтоксикацію організму – слабкість, підвищену температуру.

Ці порушення можуть виявлятися і при інших захворюваннях репродуктивної системи, тому самостійно, без лабораторних досліджень та консультації лікаря, діагностувати хламідіоз неможливо.

У чоловіків захворювання розвивається по-іншому – звичайно з’являються:

  1. невеликі гнійні виділення з уретри після нічного сну;
  2. виділення крапель крові з уретри після сечовипускання або сім’явиверження;
  3. дискомфорт при еякуляції;
  4. прискорене сечовипускання;
  5. біль при сечовипусканні;
  6. свербіж і печіння після сечовипускання;
  7. помутніння сечі;
  8. набряк і біль в яєчках;
  9. підвищення температури (37-37,5 ° С).

Прояви хламідіозу можуть бути маловираженими протягом декількох місяців. У чоловіків симптоми хвороби нагадують хронічний цистит або запалення уретри.

Хламідіоз, як лікувати? Симптоми хвороби

Хламідіоз, як лікувати? Симптоми хвороби

Які захворювання викликає хламідіоз

При відсутності своєчасного лікування хламідіоз може викликати розвиток різних інфекційно-запальних захворювань у чоловіків і жінок, а також новонароджених дітей при зараженні від матері.

Поширеними ускладненнями урогенітального хламідіозу вважаються:

  • вульвовагініт – запальне захворювання піхви і зовнішніх статевих органів;
  • уретрит – запалення сечовипускального каналу;
  • цистит – запалення слизової сечового міхура;
  • ендометрит – запалення слизової оболонки матки;
  • цервицит – запалення шийки матки;
  • бартолініт – запалення бартолінових залоз, розташованих у великих статевих губах;
  • орхіт – запалення яєчок у чоловіків;
  • простатит – запалення передміхурової залози;
  • орхоепідідіміт – запалення яєчок і придатків, що може спровокувати припинення сперматогенезу і чоловіче безпліддя;
  • стриктура уретри – утворення рубців на слизовій оболонці сечоводу і його звуження;
  • спайковий процес у малому тазі – у жінок спайки можуть утворюватися в маткових трубах, що підвищує ризик позаматкової вагітності або безпліддя;
  • проктит – запалення слизової оболонки прямої кишки;
  • хвороба Рейтера – ураження сечостатевої системи, суглобів і слизових оболонок очей;
  • втрата вагітності і передчасні пологи;
  • перинатальне зараження дитини (хламідії можуть викликати кон’юнктивіт, пневмонію, ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів).
Читайте також:  Ожиріння: ступеня, типи, діагностика та профілактика

Важкі ускладнення хламідіозу зустрічаються досить рідко. У більшості пацієнтів захворювання успішно піддається лікуванню.

Як діагностують хламідіоз

Діагностувати зараження хламідіями можна за допомогою лабораторних аналізів. В якості досліджуваного матеріалу використовують зішкріб зі статевих органів (на відміну від мазка, який містить слиз і виділення, при соскобе береться зразок клітин), а також кров, сечу і сперму.

Основні методи діагностики урогенітального хламідіозу:

  1. аналіз зіскрібка зі статевих органів методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – визначають наявність ДНК хламідій в клітинах пацієнта;
  2. посів на хламідії – зішкріб «висівають» на чутливу середу і через кілька днів по типу виросла колонії мікроорганізмів визначають наявність інфекції, а також можуть підбирати антибіотик для її лікування;
  3. цитологічний аналіз зіскрібка – визначають склад мікрофлори виділень;
  4. імуноферментний аналіз крові (ІФА) – визначають антитіла до хламідій, що дозволяє підтвердити наявність інфекції і з’ясувати стадію захворювання;
  5. реакція імунофлюоресценції (РІФ) – виявляють антигени хламідій за допомогою мікроскопа.

Для діагностики хламідіозу гінеколог або уролог може призначити 1 або 2 різних аналізу. Цього достатньо, щоб виявити інфекцію і поставити правильний діагноз.

У чоловіків для проведення аналізів беруть зішкріб з уретри, а у жінок – також з цервікального каналу і піхви.

Як лікують хламідіоз

Програму лікування хламідіозу лікар розробляє для кожного пацієнта індивідуально. Вона залежить від виду і стадії захворювання, наявності супутніх патологій та інших особливостей пацієнта. Гінеколог або уролог може призначити курс антибіотиків, антимикотические таблетки (якщо хламідіоз поєднується з грибковою інфекцією), імуностимулюючі препарати, вітаміни і симптоматичні препарати для усунення неприємних відчуттів. Жінкам часто призначають вагінальні свічки, які допомагають зняти біль, відчуття печіння і свербіж.

Основними є антибактеріальні препарати. Вони впливають на патогенні мікроорганізми і знищують їх. Імуностимулюючі засоби застосовують для зміцнення імунітету і підвищення захисних функцій організму. З цією ж метою можуть призначати і вітаміни. Іноді також застосовують пробіотики для відновлення балансу мікрофлори.

Лікування хламідіозу у вагітних жінок може відрізнятися. Терапію призначають в тому разі, якщо користь від її проведення вище ризику для дитини від застосовуваних препаратів.

При хламідіозі рекомендують пройти лікування також і статевого партнера пацієнта.

Щоб оцінити ефективність терапії, пацієнтам призначають повторні дослідження через 1-1,5 місяці. В основному застосовують аналізи методом ПЛР і ІФА.

Профілактика хламідіоз

Основним методом профілактики хламідіозу є використання бар’єрних контрацептивів. Також всім чоловікам і жінкам, які ведуть статеве життя, рекомендують не рідше 1 разу на рік проходити огляд у уролога або гінеколога і здавати аналізи на мікрофлору. Зробити це потрібно і перед плануванням вагітності.

Так як захворювання може протікати у прихованій формі, саме профілактичні дослідження дозволяють виявляти його на ранній стадії і не допускати розвитку ускладнень.

Читати по темі: Інфекційно-запальні захворювання органів малого таза (ІПСШ)