Хламідіоз, як лікувати? Симптоми хвороби
13.08.2020Хламідіоз – це інфекційне захворювання, яке викликають умовно-патогенні мікроорганізми роду Chlamydia. Зокрема, захворювання сечостатевої системи і зрідка очей провокують Chlamydia trachomatis. Інші види хламідій можуть викликати хвороби ЛОР-органів (риніт, фарингіт), легенів, бронхів і серця.
Хламідіоз має тривалий інкубаційний період, який найчастіше протікає безсимптомно або викликає незначний дискомфорт. Також хвороба довгий час може розвиватися в прихованій формі, переходити в хронічну стадію і викликати серйозні ускладнення. Крім цього хламідії можуть передаватися від жінки до новонародженої дитини під час пологів.
Які бувають види хламідіоз
У людей найчастіше відбувається інфікування Chlamydia trachomatis. Інкубаційний період складає від 1 тижня до місяця, тобто людина може бути носієм інфекції до появи симптомів.
Важлива і здатність хламідій існувати довгий час в латентній формі. При впливі деяких антибіотиків, на тлі застуди, переохолодження або перегріву організму хламідії можуть переходити в так звану L-форму. У цьому стані вони довго паразитують в клітинах пацієнта, не вступаючи в конфлікт з його імунною системою. Пробудження і активне зростання патогенів відбувається при ослабленні імунітету, в результаті чого з’являються симптоми захворювання.
Урогенітального хламідіозу класифікуються за:
- характером захворювання – запалення сечостатевих органів у чоловіків і жінок, ускладнення вагітності, пологів, патології у новонароджених;
- локалізації інфекції – загальний або місцевий хламідіоз, ураження верхніх або нижніх відділів сечостатевої системи, ротової порожнини або очей;
- клінічними проявами – гостра або хронічна стадія.
Крім Chlamydia trachomatis є ще 2 типу хламідій, які паразитують в організмі людини. Це Chlamydia psittaci і Chlamydia pneumoniae. Перші можуть викликати орнітоз – інфекційне ураження центральної нервової системи, легенів, печінки і селезінки. Chlamydia pneumoniae може викликати захворювання бронхів, легенів і серця. Ці види хламідій у людей зустрічаються рідко, але поширені у тварин. Від них інфекція може передаватися контактним або повітряно-крапельним способом.
Як передається хламідіоз
Урогенітальний хламідіоз передається в основному статевим шляхом. У багатьох хвороба протікає в прихованій або малосимптомной формі, тобто інфікована людина може не знати про захворювання, але бути його носієм. Поширенню хламідіозу також сприяє тривалий інкубаційний період (до 1 місяця) і повільне прогресування хвороби.
Заразитися інфекцій може і новонароджена дитина при проходженні через природні родові шляхи.
Теоретично можливо і побутове зараження при користуванні спільними речами (рушники і т.д.), відвідування громадських лазень, саун і басейнів. Насправді подібне зараження малоймовірно, оскільки хламідії швидко гинуть поза організмом.
Симптоми урогенітального хламідіозу
Хламідіоз часто розвивається безсимптомно або з маловираженим симптоматикою. Згідно з дослідженнями, 50% чоловіків і майже 70% жінок, у яких діагностували інфекцію, не мали скарг.
У жінок інфекція може викликати:
- рясні слизові або гнійно-слизові виділення з піхви;
- жовтуватий відтінок виділень і неприємний запах;
- легку ниючий біль, свербіж, печіння в зоні геніталій;
- біль внизу живота, особливо перед початком менструації;
- зміни менструального циклу;
- міжменструальнікровотечі;
- інтоксикацію організму – слабкість, підвищену температуру.
Ці порушення можуть виявлятися і при інших захворюваннях репродуктивної системи, тому самостійно, без лабораторних досліджень та консультації лікаря, діагностувати хламідіоз неможливо.
У чоловіків захворювання розвивається по-іншому – звичайно з’являються:
- невеликі гнійні виділення з уретри після нічного сну;
- виділення крапель крові з уретри після сечовипускання або сім’явиверження;
- дискомфорт при еякуляції;
- прискорене сечовипускання;
- біль при сечовипусканні;
- свербіж і печіння після сечовипускання;
- помутніння сечі;
- набряк і біль в яєчках;
- підвищення температури (37-37,5 ° С).
Прояви хламідіозу можуть бути маловираженими протягом декількох місяців. У чоловіків симптоми хвороби нагадують хронічний цистит або запалення уретри.
Які захворювання викликає хламідіоз
При відсутності своєчасного лікування хламідіоз може викликати розвиток різних інфекційно-запальних захворювань у чоловіків і жінок, а також новонароджених дітей при зараженні від матері.
Поширеними ускладненнями урогенітального хламідіозу вважаються:
- вульвовагініт – запальне захворювання піхви і зовнішніх статевих органів;
- уретрит – запалення сечовипускального каналу;
- цистит – запалення слизової сечового міхура;
- ендометрит – запалення слизової оболонки матки;
- цервицит – запалення шийки матки;
- бартолініт – запалення бартолінових залоз, розташованих у великих статевих губах;
- орхіт – запалення яєчок у чоловіків;
- простатит – запалення передміхурової залози;
- орхоепідідіміт – запалення яєчок і придатків, що може спровокувати припинення сперматогенезу і чоловіче безпліддя;
- стриктура уретри – утворення рубців на слизовій оболонці сечоводу і його звуження;
- спайковий процес у малому тазі – у жінок спайки можуть утворюватися в маткових трубах, що підвищує ризик позаматкової вагітності або безпліддя;
- проктит – запалення слизової оболонки прямої кишки;
- хвороба Рейтера – ураження сечостатевої системи, суглобів і слизових оболонок очей;
- втрата вагітності і передчасні пологи;
- перинатальне зараження дитини (хламідії можуть викликати кон’юнктивіт, пневмонію, ураження центральної нервової системи та внутрішніх органів).
Важкі ускладнення хламідіозу зустрічаються досить рідко. У більшості пацієнтів захворювання успішно піддається лікуванню.
Як діагностують хламідіоз
Діагностувати зараження хламідіями можна за допомогою лабораторних аналізів. В якості досліджуваного матеріалу використовують зішкріб зі статевих органів (на відміну від мазка, який містить слиз і виділення, при соскобе береться зразок клітин), а також кров, сечу і сперму.
Основні методи діагностики урогенітального хламідіозу:
- аналіз зіскрібка зі статевих органів методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – визначають наявність ДНК хламідій в клітинах пацієнта;
- посів на хламідії – зішкріб «висівають» на чутливу середу і через кілька днів по типу виросла колонії мікроорганізмів визначають наявність інфекції, а також можуть підбирати антибіотик для її лікування;
- цитологічний аналіз зіскрібка – визначають склад мікрофлори виділень;
- імуноферментний аналіз крові (ІФА) – визначають антитіла до хламідій, що дозволяє підтвердити наявність інфекції і з’ясувати стадію захворювання;
- реакція імунофлюоресценції (РІФ) – виявляють антигени хламідій за допомогою мікроскопа.
Для діагностики хламідіозу гінеколог або уролог може призначити 1 або 2 різних аналізу. Цього достатньо, щоб виявити інфекцію і поставити правильний діагноз.
У чоловіків для проведення аналізів беруть зішкріб з уретри, а у жінок – також з цервікального каналу і піхви.
Як лікують хламідіоз
Програму лікування хламідіозу лікар розробляє для кожного пацієнта індивідуально. Вона залежить від виду і стадії захворювання, наявності супутніх патологій та інших особливостей пацієнта. Гінеколог або уролог може призначити курс антибіотиків, антимикотические таблетки (якщо хламідіоз поєднується з грибковою інфекцією), імуностимулюючі препарати, вітаміни і симптоматичні препарати для усунення неприємних відчуттів. Жінкам часто призначають вагінальні свічки, які допомагають зняти біль, відчуття печіння і свербіж.
Основними є антибактеріальні препарати. Вони впливають на патогенні мікроорганізми і знищують їх. Імуностимулюючі засоби застосовують для зміцнення імунітету і підвищення захисних функцій організму. З цією ж метою можуть призначати і вітаміни. Іноді також застосовують пробіотики для відновлення балансу мікрофлори.
Лікування хламідіозу у вагітних жінок може відрізнятися. Терапію призначають в тому разі, якщо користь від її проведення вище ризику для дитини від застосовуваних препаратів.
При хламідіозі рекомендують пройти лікування також і статевого партнера пацієнта.
Щоб оцінити ефективність терапії, пацієнтам призначають повторні дослідження через 1-1,5 місяці. В основному застосовують аналізи методом ПЛР і ІФА.
Профілактика хламідіоз
Основним методом профілактики хламідіозу є використання бар’єрних контрацептивів. Також всім чоловікам і жінкам, які ведуть статеве життя, рекомендують не рідше 1 разу на рік проходити огляд у уролога або гінеколога і здавати аналізи на мікрофлору. Зробити це потрібно і перед плануванням вагітності.
Так як захворювання може протікати у прихованій формі, саме профілактичні дослідження дозволяють виявляти його на ранній стадії і не допускати розвитку ускладнень.
Читати по темі: Інфекційно-запальні захворювання органів малого таза (ІПСШ)