Вітряна віспа

Вітряна віспа – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, яке характеризується виникненням характерної бульбашкового висипу в тлі загального інтоксикаційного синдрому. Збудник вітряної віспи – вірус герпесу 3 типу, що передається від хворого повітряно-крапельним шляхом. Вітряна віспа відноситься до найбільш поширеним дитячим інфекціям. Вона проявляється характерними рясними зудять бульбашкового висипаннями, що з’являються на висоті лихоманки і общеінфекціонних проявів. Типова клініка дозволяє діагностувати захворювання, не проводячи ніяких додаткових досліджень. Лікування вітряної віспи в основному симптоматичне. Для профілактики вторинного інфікування рекомендована антисептична обробка елементів висипу.

Характеристика збудника

Вітряну віспу викликає вірус Varicella Zoster сімейства герпесвірусів, він же – вірус герпесу людини 3 типи. Це ДНК-вірус, мало стійкий у зовнішньому середовищі, здатний до реплікації тільки в організмі людини. Інактивація вірусу відбувається досить швидко при впливі сонячного світла, ультрафіолетового опромінення, при нагріванні, висушуванні. Резервуаром і джерелом вітряної віспи є хворі люди протягом 10 останніх днів інкубаційного періоду і п’яте-сьоме доби періоду висипання.

Вітряна віспа передається по аерозольному механізму повітряно-крапельним шляхом. З огляду на слабку стійкості вірусу контактно-побутова передача Важкореалізовані. Поширення вірусу з дрібнодисперсним аерозолем, які виділяються хворими при кашлі, чханні, розмові, можливо на досить велику відстань в межах кімнати, імовірний занос з струмом повітря в суміжні приміщення. Існує ймовірність передачі інфекції трансплацентарно.

Люди мають високу сприйнятливістю до інфекції, після перенесення вітряної віспи зберігається напружена довічний імунітет. Діти перших місяців життя захищені від інфекції отриманими від матері антитілами. Вітрянкою найчастіше хворіють діти дошкільного і молодшого шкільного віку, які відвідують організовані дитячі колективи. Порядку 70-90% населення хворіють на вітряну віспу у віці до 15 років. Захворюваність в містах більш ніж в 2 рази вище, ніж в сільських населених пунктах. Пік захворюваності на вітрянку припадає на осінньо-зимовий період.

Вітрянка при вагітності – чим небезпечно

Вхідними воротами інфекції є слизова оболонка дихальних шляхів. Вірус впроваджується і накопичується в клітинах епітелію, поширюючись в подальшому в регіонарні лімфовузли і далі в загальний кровотік. Циркуляція вірусу з потоком крові викликає явища загальної інтоксикації. Вірус вітряної віспи має спорідненість до епітелію покривних тканин. Реплікація вірусу в епітеліальної клітці сприяє її загибелі, на місці відмерлих клітин залишаються порожнини, наповнюються ексудатом (запальної рідиною) – формується везикула. Після розтину везикул залишаються скоринки. Після відділення скоринки під нею виявляється знову сформований епідерміс. Висипання при вітряної віспи можуть утворюватися як на шкірі, так і на слизових оболонках, де досить швидко везикули прогресують в ерозії.

Вітряна віспа у осіб з ослабленою імунною системою протікає у важкій формі, сприяє розвитку ускладнень, вторинного інфікування, загострення хронічних захворювань. При вагітності вірогідність передачі вітрянки від матері плоду становить в перші 14 тижнів 0,4% і збільшується до 1% аж до 20 тижня, після чого ризик зараження плода практично відсутня.

В якості ефективної профілактичної заходи вагітним жінкам, які хворіють на вітряну віспу, призначають специфічні імуноглобуліни, які допомагають знизити ймовірність передачі інфекції дитині до мінімуму. Більш небезпечна вітрянка, що розвинулася за тиждень до пологів і в наступний після пологів місяць.

Стійкий довічний імунітет надійно захищає організм від повторної інфекції, однак при значному зниженні імунних властивостей організму дорослі, хворіли на вітрянку в дитинстві, можуть заразитися їй знову. Має місце феномен латентного носійства вірусу вітряної віспи, що накопичується в клітинах нервових вузлів і здатного активізуватися, викликаючи оперізуючий лишай. Механізми вірусної активації при такому носійство поки недостатньо ясні.

Симптоми вітряної віспи

Інкубаційний період вітряної віспи коливається в межах 1-3 тижнів. У дітей продромальний явища слабо виражені, або зовсім не спостерігаються, в цілому – протягом легке з незначним погіршенням загального стану. Дорослі схильні до більш важкому перебігу вітряної віспи з вираженою симптоматикою інтоксикації (озноб, головний біль, ломота в тілі), лихоманкою, іноді відзначається нудота, блювота. Висипання у дітей можуть виникнути несподівано на тлі відсутності будь-якої загальної симптоматики. У дорослих період висипань нерідко починається пізніше, лихоманка при появі елементів висипу може деякий час зберігатися.

1. Висип при вітряній віспі носить характер буллезного дерматиту. Висипання є одиничними елементи, що виникають на будь-яких ділянках тіла і поширюються без будь-якої закономірності. Елементи висипу спочатку являють собою червоні цятки, прогресуючі в папули, а потім – в дрібні рівні однокамерні везикули з прозорою рідиною, спадающиеся при проколюванні. Розкрилися везикули утворюють скоринки. Для вітряної віспи характерно одночасне існування елементів на різних стадіях розвитку і виникнення нових (підсипання).
2. Висип при вітряній віспі викликає інтенсивне свербіння, при розчісуванні можливе інфікування везикул з формуванням пустул. Пустули при заживанні можуть залишити після себе рубець (Віспини). Неінфіковані везикули рубців не залишають, після відділення кірочок виявляється здоровий новий епітелій. При нагноєнні висипного елементів загальний стан зазвичай погіршується, інтоксикація посилюється. Висип у дорослих зазвичай більш рясна, і в переважній більшості випадків з везикул формуються пустули.
3. Висип поширюється практично по всій поверхні тіла за винятком долонь і підошов, переважно локалізуючись в області волосистої частини голови, на обличчі, шиї. Підсипання (виникнення нових елементів) можливо протягом 3-8 днів (у дорослих, як правило, вони супроводжуються новими пропасними хвилями). Інтоксикація спадає одночасно з припиненням подсипаній. Висип може з’являтися на слизових оболонках ротової порожнини, статевих органів, іноді – на кон’юнктиві. Висипного елементи на слизових прогресують в ерозії та виразки. У дорослих висип може супроводжуватися лимфоаденопатией, для дітей ураження лімфатичних вузлів не характерно.

Крім типового перебігу, розрізняють стерту форму вітряної віспи, що протікає без ознак інтоксикації і з короткочасною рідкісної висипом, а також важкі форми, що розрізняються на буллезную, геморагічну і гангренозний. Бульозна форма характеризується висипом у вигляді великих в’ялих пухирів, що залишають після розтину довго гояться виразкові дефекти. Така форма характерна для людей з важкими хронічними захворюваннями.

Який вигляд має вітрянка?

Геморагічна форма супроводжується геморагічним діатезом, на шкірі і слизових оболонках відзначаються дрібні крововиливи, можуть виникати кровотечі з носа. Везикули мають коричневий відтінок за рахунок геморагічного вмісту. У осіб із значно ослабленим організмом вітряна віспа може протікати в гангренозний формі: швидко зростаючі везикули з геморагічним вмістом розкриваються з формуванням некротичних чорних корок, оточених обідком запаленої шкіри.

Ускладнення вітряної віспи

У переважній більшості випадків протягом вітряної віспи доброякісний, ускладнення відзначаються не більше ніж у 5% хворих. Серед них переважають захворювання, викликані вторинною інфекцією: абсцеси, флегмони, в важких випадках – сепсис. Небезпечним, що важко піддається терапії ускладненням є вірусна (ветряночного) пневмонія. У деяких випадках вітряна віспа може провокувати:

• кератит,
• енцефаліт,
• міокардит,
• нефрит,
• артрити,
• гепатит.

До ускладнень схильні важкі форми захворювань у дорослих, особливо при супутніх хронічних патологіях і ослабленою імунною системою. У дітей ускладнення відзначаються у виняткових випадках.

Діагностика вітряної віспи

Діагностика вітряної віспи в клінічній практиці проводиться на підставі характерної клінічної картини. Загальний аналіз крові при вітряної віспи неспецифичен, патологічні зміни можуть обмежуватися прискоренням ШОЕ, або сигналізувати про запальний захворюванні з інтенсивністю, пропорційної загальної інтоксикаційної симптоматиці.

Вірусологічне дослідження передбачає виявлення віріонів при електромікроскопіі везикулярной рідини, забарвленої сріблення. Серологічна діагностика має ретроспективне значення і проводиться за допомогою РСК, РГГА в парних сироватках.

Лікування вітряної віспи

Вітряну віспу лікують амбулаторно, за винятком випадків важкого перебігу з інтенсивними общеінтоксікаціонного проявами.

Етіотропна терапія не розроблена, в разі формування пустул вдаються до антибіотикотерапії нетривалим курсом в середніх дозах. Особам з імунною недостатністю можна призначати противірусні препарати: ацикловір, відарабін, інтерферон альфа (інтерферон нового покоління).

Раннє призначення інтерферону сприяє легшому і короткочасного течією інфекції, а також знижує ризик розвитку ускладнень.

Вітрянка у дітей – симптоми, діагностика

Терапія вітрянки включає заходи по догляду за шкірою з метою попередження гнійних ускладнень: везикули змащуються антисептичними розчинами: 1% -й розчин брильянтового зеленого, концентрований – перманганату калію ( «зеленка», «марганцівка»). Виразки слизової обробляються перекисом водню в 3% -ному розведенні або етакридина лактатом. Інтенсивний свербіж в області висипань полегшують, змащуючи ділянки шкіри гліцерином або обтираючи розведеним оцтом, спиртом. Як патогенетичного засобу призначають антигістамінні препарати. Вагітним жінкам і хворим з тяжкою формою призначають специфічний протівоветряночний імуноглобулін.

Читати по темі: Симптоми і лікування краснухи у дорослих