Хронічний кашель – діагностика і лікування

Хронічний кашель – діагностика і лікування

22.04.2020 Off By admin

Кашель – це захисний механізм, за допомогою якого Ваш організм не допускає потрапляння сторонніх предметів в дихальні шляхи і легені і виводить з них надлишок слизу і шкідливі частинки. Кашляти час від часу (наприклад, при вдиханні диму) – це норма, кашель допомагає запобігти розвитку запалення і інфекції дихальних шляхів. Однак нав’язливий кашель, наявність великої кількості мокротиння, зміна її кольору, поява крові в мокроті – ознаки хворобливого стану. Кашель також може призводити до таких ускладнень, як виражена слабкість, запаморочення, блювота, нетримання сечі, біль або дискомфорт у грудях або животі, і навіть перелом ребер.

Яка тривалість кашлю вважається нормальної?

У медицині прийнято виділяти гострий, підгострий і хронічний кашель.

  1. Гострий кашель триває менше 3-х тижнів і зазвичай пов’язаний із застудою (гостру респіраторну вірусну інфекцію). У міру того, як застуда відступає, кашель зменшується і поступово зникає. За статистикою, кашель внаслідок респіраторної інфекції триває в середньому близько 15-18 днів. Наявність такого кашлю є свого роду «нормою» для даного стану.
  2. Підгострий кашель триває від 3-х до 8-ми тижнів. Зазвичай це тривалий кашель після перенесеної респіраторної інфекції (так званий підгострий постінфекційний кашель). Найчастіше кашель затягується через особливості інфекційного збудника або властивостей організму пацієнта. Як правило, він не небезпечний, не вимагає активного лікування і проходить самостійно. Однак в частині випадків такий кашель може бути ознакою специфічної інфекції, наприклад коклюшу, або симптомом «сплячого» захворювання. Наприклад, дуже часто бронхіальна астма загострюється і проявляє себе тільки на тлі вірусної інфекції.
  3. Хронічний кашель триває більше 8-ми тижнів. Постійний, тривалий кашель, або періодично повторювані його епізоди – це ознака хвороби, який вимагає обов’язкового звернення до лікаря для з’ясування причини кашлю і призначення відповідного лікування. «Червоні прапори» при хронічному кашлі – симптоми, що вимагають негайного звернення за медичною допомогою: рясне виділення мокротиння, гнійний характер мокротиння, кровохаркання (кров у мокротинні або «іржавий» колір), лихоманка, виражена слабкість, пітливість і втрата ваги, задишка, « свист »в грудях. При правильному підході, в переважній більшості випадків можна ефективно позбутися нав’язливого, виснажливого хронічного кашлю.

Які захворювання найчастіше являються причиною хронічного кашлю?

Всупереч очікуванням, найчастішою причиною хронічного кашлю є не хронічний бронхіт. Найчастіше хронічний кашель пов’язаний з патологією верхніх дихальних шляхів (риніти, синусити), бронхіальною астмою і астмоподобнимі захворюваннями, а також гастроезофагеальної рефлюксної хворобою.

  • Кашлевой синдром верхніх дихальних шляхів – це патологія носа і навколоносових пазух (риніт, синусит), при якій хронічний кашель викликаний роздратуванням дихальних шляхів слизом, що стікає по задній стінці глотки з порожнини носа і викликає їх запалення. Крім того, наявність постійного запалення і скупчення слизу в носі «перезбуджує» кашльовий центр в головному мозку, він стає надмірно активним і «спрацьовує» у вигляді кашлю на найнезначніші подразники. Симптомами кашльового синдрому верхніх дихальних шляхів є: почуття стікання слизу по задній стінці глотки, закладеність носа, утруднення носового дихання і нежить, відчуття «лоскотання» і чужорідного тіла в горлі і носоглотці, потреба часто прочищати горло.
  • Бронхіальна астма (БА) – це хронічне запальне захворювання, що виявляється епізодичним звуженням бронхів (бронхоспазм). Типові прояви астми – задуха (задишка, нестача повітря) і свистячі хрипи в грудях, однак кашель може бути і єдиним її симптомом. Напади кашлю і нестачі повітря при астмі зазвичай бувають сезонними (особливо в період цвітіння трав), часто слідують за респіраторною інфекцією, можуть виникати у відповідь на вплив «тригерів» (провокуючих чинників) – холодного і сухого повітря, різких запахів, диму, пилу і різних алергенів (наприклад, шерсть і лупа домашніх тварин). Досить поширеним є «кашльовий варіант» бронхіальної астми, при якому пацієнт багато і довго кашляє, однак не має нападів ядухи або утруднення дихання.
  • Неастматіческій еозинофільний бронхіт – це таке ж запалення бронхів, як при астмі, проте не супроводжується звуженням бронхів. Головним симптомом хвороби є сухий кашель.
  • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – це закид шлункового соку в стравохід, гортань і навіть бронхи. Вміщені в ньому соляна кислота і травні ферменти викликають виражене роздратування і запалення слизової оболонки. ГЕРБ часто проявляється печією, відчуттям потрапляння шлункового вмісту назад в стравохід (медичний термін – регургітація), кислим присмаком у роті. Однак в значній частині випадків кашель – чи не єдиний симптом захворювання.

Які ще захворювання можуть викликати хронічний кашель?

Іншими можливими причинами хронічного кашлю можуть бути: куріння, прийом деяких лікарських препаратів для лікування артеріальної гіпертонії (інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту), професійні чи побутові шкідливості, хронічні бронхолегеневі інфекційні захворювання (бронхоектази, муковісцедоз), туберкульоз легенів, інтерстиціальні захворювання легенів, пухлини легенів і бронхів, потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи, захворювання серця і серцева недостатність, неврологічна патологія, психогенні.

Хронічний кашель: етіологія, діагностика, лікування

Хронічний кашель: етіологія, діагностика, лікування

Як пов’язані куріння і хронічний кашель?

Куріння не тільки є однією з найбільш частих причин кашлю, а й погіршує стан при наявності інших захворювань, що викликають кашель. Так званий «кашель курця» зазвичай пов’язаний з хронічним бронхітом або хронічним обструктивним захворюванням легень.

  1. Хронічний бронхіт – це запалення слизової оболонки бронхів, викликане тривалим впливом шкідливих факторів, серед яких найважливішим є сигаретний дим. Основний симптом хронічного бронхіту – це тривалий кашель (протягом 2 років – постійний або епізодами більше 3 місяців) з наявністю мокротиння, яка може бути як прозорою, як і пофарбованої – білого, жовтого або зеленого кольору. Дуже часто діагноз хронічного бронхіту ставлять пацієнтам з будь-яким хронічним кашлем. І так само часто це робиться не так. Якщо Вам було встановлено діагноз «хронічний бронхіт», але Ви не курите, не маєте інших шкідливих інгаляційних впливів (наприклад, професійних), якщо кашель переважно сухий, а тривалість захворювання менше 2 років – швидше за все, у Вас інша причина кашлю. За всіма медичними канонами, коректна постановка діагнозу хронічного бронхіту можлива лише тоді, коли виключені інші, більш часті причини кашлю (наприклад, ГЕРБ, астма або кашльовий синдром верхніх дихальних шляхів).
  2. Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) – це запалення дихальних шляхів, також переважно пов’язане з курінням, що викликає постійне звуження просвіту бронхів (бронхообструкцію). ХОЗЛ виявляється кашлем, задишкою та нападами нестачі повітря. Зміни в бронхах і легенях при цьому захворюванні є незворотними і неухильно прогресуючими, проте погіршення стану можна запобігти за умови припинення куріння.

Куріння не виключає наявність інших причин хронічного кашлю, таких як бронхіальна астма, ГЕРБ і інші. Багато курців, які мають хронічний кашель, не звертаються за медичною допомогою, пов’язуючи кашель саме з курінням, проте при обстеженні лікар може виявити інше захворювання, яке потребує лікування.

Чи потрібно кинути палити?

Успішне лікування захворювань, викликаних курінням, неможливо, поки пацієнт продовжує палити. Після відмови від куріння кашель, як правило, зникає через 4 тижні, однак може тривати і кілька місяців. Якщо кашель довго зберігається або змінив свій характер після припинення куріння, необхідно звернутися до лікаря для пошуку і лікування інших причин кашлю.

З іншого боку, навіть правильне лікування захворювання, що викликало кашель, може не дати повного зникнення симптомів без припинення куріння. Куріння викликає погіршення функції дихання у всіх людей, і навпаки, відмова від куріння призводить до поліпшення функції дихання і поліпшення самопочуття у всіх, незалежно від статі, віку, стажу паління та наявності супутніх захворювань.

Чи може бути одночасно кілька причин хронічного кашлю?

Так, наявність у одного пацієнта декількох захворювань, що викликають кашель, зустрічається часто. Комбінація двох або навіть трьох найбільш частих причин кашлю (кашльового синдрому верхніх дихальних шляхів, бронхіальної астми або еозинофільного бронхіту і ГЕРБ) зустрічається так само часто, як і єдина причина.

Як можна виявити причину хронічного кашлю?

Для з’ясування причини кашлю необхідно обов’язково звернутися до лікаря. У більшості випадків, за допомогою спеціальних досліджень і цілеспрямованого лікування, причини хронічного кашлю успішно виявляються. Найчастіше ефективність пробного курсу лікування є головним діагностичним критерієм при постановці діагнозу. У деяких випадках потрібно розширена діагностична програма.

Які діагностичні тести можуть використовувати?

Для діагностики найбільш поширених причин кашлю використовуються наступні діагностичні методи: спірометрія, бронхопровокаціонний тест, рентгенографія органів грудної клітини, дослідження мокротиння, а також рентгенографія навколоносових пазух, добове моніторування кислотності в стравоході (використовується рідко), езофагогастроскопія, бронхоскопія, рентген-контрастне дослідження шлунка, комп’ютерна томографія легенів та інші.

  • Рентгенографія органів грудної клітини є обов’язковим діагностичним заходом при будь-якому варіанті кашлю, так як дозволяє виявити або виключити очевидні бронхо-легеневі причини, в тому числі такі жізнеугрожающіе захворювання, як туберкульоз і пухлини легенів на ранніх стадіях.
  • Спірометрія – це дослідження функції дихання, що дозволяє виявити бронхіальну обструкцію (звуження бронхів) при багатьох захворюваннях легенів і бронхів. При спірометрії вимірюються обсяг видихається пацієнтом повітря при форсованому ( «посиленому») видиху і швидкість потоку повітря. Спірометрія – «золотий стандарт» у діагностиці таких захворювань, як бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень.
  • Якщо є підозра на астму, але результати спірометрії нормальні, це не означає відсутність захворювання. В такому випадку потрібне проведення бронхопровокаціонний тесту – серії послідовних інгаляцій особливого лікарського речовини і подальших спирометрических тестів. За допомогою такого лікарського речовини в осіб з астмою провокується деяке звуження бронхів, а у здорових цього не відбувається. Якщо бронхопровокаціонний тест негативний, бронхіальну астму з великою часткою ймовірності можна виключити. Мікроскопічне дослідження мокротиння дозволяє оцінити характер запалення в бронхах. У більшості випадків, в тому числі при сухому кашлі, потрібне застосування індукції мокротиння – інгаляції сольового розчину за допомогою небулайзерної інгалятора для стимуляції відходження мокроти.

Піддається чи хронічний кашель лікування?

Так, в більш ніж 90% випадків кашель повністю зникає або суттєво зменшується в результаті адекватного лікування. Ключовим моментом є виявлення причини кашлю і застосування правильної лікувальної програми. Іноді, особливо при лікуванні астми і ГЕРБ, потрібен тривалий термін (до декількох місяців) для досягнення повного ефекту. Важливо послідовне і регулярне виконання рекомендацій лікаря. Також має величезне значення стійке зміна звичок і способу життя – відмова від куріння, зміна режиму харчування і дієти, обмеження контакту з алергенами, припинення прийому деяких препаратів.

Хронічний кашель - діагностика і лікування

Хронічний кашель – діагностика і лікування

Які лікувальні заходи при основних причини хронічного кашлю?

Кашлевой синдром верхніх дихальних шляхів: антигістамінні препарати і місцеві судинозвужувальні препарати в ніс. Частою помилкою є призначення нових неседативних антигістамінних препаратів, які неефективні при цьому стані (крім алергічного риніту). У численних клінічних дослідженнях доведена протикашльовий ефективність тільки для антигістамінних препаратів 1 покоління.

Бронхіальна астма та еозинофільний бронхіт: інгаляційні глюкокортикоїди – обов’язкові і головні препарати для лікування астми. Це гормональні протизапальні речовини, які вводяться інгаляційно, тобто вдихаются у вигляді порошку або аерозолю, і діють безпосередньо в бронхах. Вони були спеціально розроблені для запобігання «гормональних» побічних ефектів, тому на відміну від таблетованих та ін’єкційних форм гормонів, дуже безпечні. Це доведено численними клінічними дослідженнями і широким досвідом застосування в усьому світі протягом багатьох десятиліть.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: антисекреторні препарати – препарати першого вибору (інгібітори протонної помпи), також можливе додавання прокинетиков і антацидів для зменшення рефлюксу і усунення його результатів. Вкрай важливим є дотримання дієтичних рекомендацій і модифікація звичок (відмова від відпочинку в горизонтальному положенні після їжі, підняття головного кінця ліжка і т.п.).

Чи може хронічний кашель бути зв’язана з психологічними проблемами чи звичка?

Так, такі випадки можливі, проте вельми рідкісні. Діагноз психогенного кашлю або кашлю «за звичкою» може бути розглянуто тільки після виключення всіх можливих більш частих і більш небезпечних причин, якщо він здається виправданим і лікаря, і самому пацієнту. Якщо пацієнта турбує кашель і причину не вдається встановити, не дивлячись на зусилля, що докладаються, це може викликати депресію і тривожність, таким чином, ці стани можуть супроводжувати кашель, а не провокувати його.

Читати по темі: Кашель у дитини: причини, симптоми, лікування і профілактика