Прикоренева (одонтогенная) кіста: як лікувати?

Причини

Найбільш поширена причина виникнення прикореневій кісти – вищезгаданий періодонтит. Знову звертаючись до статистики, відзначимо переважання серед пацієнтів осіб у віці від 20 до 45 років: ця вікова категорія найбільш часто страждає від карієсу і його запальних ускладнень.

До інших чинників ризику радикулярної кісти відносять травми, недбале або неграмотне пломбування каналів (на жаль), а також спадкову або ідіопатичну схильність.

Симптоми і діагностика

Дуже низька обертаність зі скаргами саме на кісту частково пояснюється великим відсотком безсимптомних випадків: пацієнт ніщо не турбує, і він просто не знає про наявність кісти в яснах. Як правило, вона виявляється при призначеної за іншими свідченнями рентгенографії.

1. Однак радикулярним кістам властивий нехай і повільне, але зростання, а навколишніх тканин – дегенеративно-дистрофічні зміни під впливом аномального тиску зсередини. Розпочата атрофія може привести до утворення значного дефекту не тільки в м’яких, але і в кісткових щелепних тканинах. Крім того, при нелікованому хронічному запаленні пародонта, – з огляду на величезну кількість бактеріальних культур в порожнині рота, – досить імовірний занос інфекційного патогена, і далі клінічна картина розвивається вже по «гнійного протоколу»: швидко погіршується загальний стан, піднімається температура, розвивається головний біль і т.д. Пухлина прогресує; в міру залучення судин і нервових закінчень виникає характерна пульсуючий біль, деколи дуже інтенсивна. У деяких випадках відзначаються також парестезії (помилкові відчуття) в різних щелепно-лицьових зонах. Якщо нагноившаяся кіста проривається в навколишні тканини, може наступити тимчасове полегшення, однак в дійсності ситуація стає ще більш небезпечною: створюється загроза подальшого поширення процесу, так і в самому осередку загроза нікуди не дівається.
2. Кіста діагностується, – принаймні, як клінічна гіпотеза, – вже на етапі огляду, збору скарг і анамнезу. Остаточним підтвердженням є рентгенографія.

Прикоренева (одонтогенная) кіста: як лікувати?

Лікування

Найбільш поширені методи лікування кісти – цистотомія і цистектомія. Перший є більш щадним (і строго кажучи, менш ефективним): цистотомія спрямована на розгерметизацію кісти і усунення надлишкового тиску, яке не тільки деформує навколишні тканини, але і сприяє зростанню самої кісти. Застосовують спеціальні обтуратори, що запобігають швидке закриття хірургічного отвори.

• При великому або гігантському розмірі кісти цистотомія частіше є проміжним етапом перед цистектомії – радикальним видаленням кісти разом з оболонкою (і з зубом, а то і не одним). При відносно малому розмірі може бути проведена резекція кореневої верхівки з подальшою антисептичної обробкою і дренуванням. В ускладнених і важких випадках здійснюється, фактично, щелепно-лицьове хірургічне втручання з доступом через кісткову стінку; оскільки тривалий час існуюча кіста може привести до серйозної деформації лицьових пропорцій і утворення великих дефектів, ставиться питання про пластичну корекції, замісної трансплантації, зубопротезування тощо
• Однак всі ці методи, як би вони не вдосконалювалися і хоч би які опрацьовувалися світовій стоматологічної та щелепно-лицевої хірургією, – значно гірше найпростішого і найефективнішого методу, про який знають всі: не доводити. Але знати і втілювати – все-таки не одне і те ж, тому не зайвим буде повторити в мільйонний раз: регулярне відвідування стоматолога, навіть якщо нічого не болить, здатне запобігти найсерйозніші проблеми і ускладнення.

Читати по темі: Кіста молочної залози: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика