Опікова хвороба: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Являє собою комплексне порушення діяльності органів і систем, що виникає на тлі великих опіків.

Патогенез

Гостре формування обширного вогнища некрозу, що містить значний масив тканин, які знаходяться у фазі паранекроза, може стає причиною викиду в кровотік значної кількості токсинів і елементів розпадаються клітин. Внаслідок цього в крові різко підвищується кількість:

• простагландинів,
• серотоніну,
• гістаміну,
• натрію,
• калію і протеолітичних ферментів, що супроводжується підвищенням проникності стінок капілярів.

При таких патологічних змінах наголошується вихід плазми із судинного русла і її накопичення в тканинах, в результаті чого спостерігається значне зменшення об’єму циркулюючої крові. У відповідь на такі зміни в організмі відбувається викид в кров гормонів, що викликають звуження судин, таких як норадреналін, адреналін і катехоламіни.

На цьому етапі активується механізм централізації кровообігу. Спочатку периферичні відділи тіла, а потім і внутрішні органи починають страждати від нестачі кровопостачання, що стає причиною розвитку гіповолемічного шоку. Внаслідок втрати плазми відбувається згущення крові і порушення водно-сольового обміну.

Такі патологічні процеси викликають порушення функціонування різних органів. У хворого виникає олигоанурия. Надалі відбувається посилення патологічних змін, що обумовлено виснаженням імунної та ендокринної системи, а також токсичним впливом продуктів розпаду тканин на внутрішні органи. У серці і печінці розвиваються дегенеративні зміни, в шлунково-кишковому тракті з’являються виразкові дефекти, в важких випадках розвивається парез кишечника, емболія і тромбоз брижових судин і запальне ураження легень.

Опікова хвороба: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика

Симптоми

Опіковий шок розвивається протягом перших 3 діб. Після отримання травми потерпілий збуджений, метушливий і не завжди адекватно оцінює тяжкість свого стану. Надалі збудження змінюється млявістю і загальмованістю. Можливі сплутаність свідомості, нудота, гикавка, спрага, нестримне блювання і парез кишечника, прогресування гемодинамічних порушень і розвиток гіповолемії.

1. На початковому етапі опікової хвороби у хворого виникає олігурія, в важких випадках – анурія. Сеча має коричневий, темно-вишневий або чорне забарвлення. На цьому етапі відзначається порушення терморегуляції, при цьому можливі як підвищення, так і зниження температури, може з’являтися м’язове тремтіння і озноб. В аналізах крові виявляється лейкоцитоз, гіперкаліємія і гіпопротеїнемія, підвищення гематокриту і гемоглобіну внаслідок згущення крові. В загальному аналізі сечі визначається білок, при цьому відносна щільність сечі підвищена.
2. Гостра опікова токсемія виникає на 3 добу та може тривати від 3 до 15 днів. Патологічний стан обумовлено поверненням рідини в судинне русло, а також проникненням токсинів в судинне русло з некротизованихтканин. Такі процеси супроводжуються нагноєнням опіків і наростаючою інтоксикацією. Типовими є нервово-психічні порушення: безсоння, галюцинації, рухове збудження і елементи марення. У деяких постраждалих виникають судоми. Іноді відбувається розвиток токсичного міокардиту, що супроводжується зниженням артеріального тиску, порушенням ритму і розширенням меж серця, глухістю серцевих тонів і тахікардією.
3. Порушення з боку травного тракту проявляються появою метеоризму і болю в животі. У деяких осіб розвивається токсичний гепатит або динамічна кишкова непрохідність, існує ризик розвитку гострих виразок шлунка і кишечника. Порушення з боку респіраторного тракту проявляються виникненням пневмоній, ексудативних плевритів і ателектазів. Можливий набряк легенів. В аналізах крові пацієнтів виявляється наростаюча анемія і лейкоцитоз зі зрушенням вліво. В аналізах сечі визначається протеїнурія, мікро-і макрогематурія. Щільність сечі знижена.
4. Тривалість періоду септикотоксемии і реконвалесценції варіюється від 3 до 5 тижнів. Виникає на тлі інфекційних ускладнень, які виникають після відторгнення струпа і зазвичай викликаються стафілококом, кишковою паличкою або синьогнійної палички. Характерна тривала интермиттирующая лихоманка. На опікових поверхнях – велика кількість гною і атрофічні мляві грануляції. На цій стадії опікової хвороби в більшості випадків з’являються септичні ускладнення, що закінчуються летальним результатом. При благополучному загоєнні опікових ран наступає інша стадія опікової хвороби – відновлення функцій всіх органів і систем, тривалість якої варіюється від 3 до 4 місяців. У хворого відзначається поліпшення загального стану, нормалізація температури, збільшення маси тіла та відновлення білкового обміну. Іноді відзначається тугоподвижность суглобів, пізні ускладнення з боку травної системи, легенів і серця.

Лікування

Вибір схеми лікування опікової хвороби залежить від етапу даного патологічного стану і вираженості змін з боку різних органів. На етапі першої допомоги потерпілому дають багато пити, здійснюють знеболювання, внутрішньовенно вводять кровозамінники і електролітні розчини. При можливості проводять оксигенотерапію або дають наркоз закисом азоту.

Опікова хвороба: лікування

У медичному закладі хворому також показаний посилений питний режим, можуть бути проведені новокаїнові блокади, призначають ненаркотичні і наркотичні анальгетики. Проводиться відновлення об’єму циркулюючої крові за допомогою масивної інфузії плазми, плазмозамінних рідин, кристалічних і колоїдних розчинів. При необхідності проводять переливання цільної крові. Хворому можуть бути призначені серцеві глікозиди, глюкокортикоїди, антикоагулянти, аскорбінова кислота і кокарбоксилаза.

Профілактика

Профілактика розвитку опікової хвороби заснована на своєчасному і коректному наданні допомоги хворим з великими опіковими пошкодженнями.

Читати по темі: Опіки у дітей: причини захворювання, основні симптоми, лікування і профілактика