Гемангіома хребта

Гемангіома хребта – широко поширена доброякісна пухлина судинного генезу. За різними даними зустрічається у 1,5-11% населення, жінки страждають частіше за чоловіків.

Гемангіома хребта становить 1-1,5% від загальної кількості доброякісних новоутворень скелета. Посідає перше місце серед гемангіом кісток. Чи не схильна до малігнізації, злоякісне переродження спостерігається менш ніж у 1% хворих.

Більше 80% гемангіом хребта локалізуються в грудному відділі, найчастіше страждає VI грудної хребець. Друге місце за поширеністю займають гемангіоми поперекового відділу. Поразка крижового і шийного відділу виявляється у 1% пацієнтів. Як правило, гемангіома виявляється в одному хребці, рідше діагностуються множинні новоутворення, що вражають 2-5 хребців. Лікування гемангіом хребта здійснюють фахівці в області вертебрології, неврології і клінічної онкології.

Гемангіома хребта та методи її лікування

Причини

Фахівці вважають, що основною причиною виникнення даної патології є генетична схильність. На користь цієї гіпотези свідчить п’ятикратне підвищення ризику розвитку гемангіом хребта при наявності близьких родичів, які страждали гемангіомами різної локалізації (в тому числі – і внепозвоночних). У числі інших факторів ризику – тканинна гіпоксія, високий рівень естрогенів і травматичні ушкодження хребта.

Патогенез

На думку дослідників, гемангіома хребта розвивається таким чином: вроджена неповноцінність стінки судин, розташованих в певному хребці, в поєднанні з підвищеним навантаженням, травмами та іншими факторами стає причиною повторюваних крововиливів. В області крововиливів формуються тромби, а потім активуються остеокласти (клітини, що руйнують кісткову тканину). На місці зруйнованої кісткової тканини розростаються нові судини з неповноцінною стінкою.

Гемангіома хребта збільшується в об’ємі. В подальшому стінки цих судин також розриваються, відбуваються нові крововиливи, процес повторюється. При руйнуванні значної частини кістки порушується опорность пошкодженого хребця, він стає більш вразливим до механічних впливів. Зростає ймовірність розвитку патологічного перелому.

Класифікація

З урахуванням особливостей гістологічної будови виділяють чотири види гемангіом хребта:

1. Капілярні гемангіоми хребта – утворені безліччю переплетених капілярів. Шари капілярів розділені прошарками жирової і фіброзної тканини.
2. Рацематозние гемангіоми хребта – складаються з більших вен або артерій.
3. Кавернозні гемангіоми хребта – являють собою скупчення великої кількості порожнин різного розміру і форми. Стінки порожнин складаються з тонких прошарків сполучної тканини, покритої ендотелієм.
4. Порожнини повідомляються між собою.
5. Змішані гемангіоми хребта – мають риси капілярних, рацематозних і кавернозних гемангіом.

Гемангіома хребта: Лікування. Як вилікуватись

З урахуванням локалізації та обсягу ураження розрізняють п’ять типів гемангіом хребта:

• 1 тип – гемангіома поширюється на весь хребець.
• 2 тип – страждає тільки тіло хребця.
• 3 тип – уражається тільки заднє півкільце.
• 4 тип – страждає тіло і частина заднього півкільця.
• 5 тип – гемангіома розташована епідурально.

Симптоми гемангіоми хребта

Пухлина часто протікає безсимптомно і стає випадковою знахідкою при проведенні обстеження в зв’язку з іншими захворюваннями або травмами. У 10-15% пацієнтів з гемангіомою хребта виявляються локальні болі в області хребця або паравертебральной зоні. Болі зазвичай тупі, ниючі, що підсилюються в нічний час і після фізичного навантаження. Причиною розвитку больового синдрому при гемангіома хребта є роздратування больових рецепторів окістя і задньої поздовжньої зв’язки.

У деяких хворих виявляються симптоми подразнення спинного мозку і нервових корінців внаслідок тиску мягкотканного компонента гемангіоми, розташованого в епідуральний простір. У 3-4% випадків відзначається агресивне зростання гемангіоми хребта, що приводить до істотного зниження міцності кістки і розвитку патологічних переломів.

Можливі порушення:

• чутливості,
• парези,
• паралічі та розлади функції тазових органів,
• обумовлені скупченням крові в екстрадуральние просторі.

З урахуванням клінічних та рентгенологічних симптомів розрізняють чотири види гемангіом хребта:

1. асимптоматичні неагресивні (без клінічних та рентгенологічних ознак агресивності),
2. симптоматичні неагресивні (з клінічними проявами, але без рентгенологічних ознак агресивності),
3. асимптоматичні агресивні (безсимптомні, але з рентгенологічними ознаками агресивності),
4. симптоматичні агресивні (з клінічними і рентгенологічними ознаками агресивності).

У число рентгенологічних ознак агресивності гемангіоми хребта включають:

1. локалізацію в проміжку між III і IX грудними хребцями,
2. поразка всього тіла,
3. нечіткі краю і розширення кортикального шару,
4. розширення пухлини до кореня дужки.

Гемангіома хребта та методи її лікування

При проведенні КТ і МРТ агресивних новоутворень виявляються осередки неправильної форми і м’якотканні освіти в епідуральний простір. Наявність трьох і більше з перерахованих ознак розглядається, як свідчення агресивності гемангіоми хребта.

Діагностика

Діагноз гемангіома хребта встановлюється за результатами огляду онколога, невролога і вертебролога на підставі клінічних симптомів і результатів радіологічних досліджень. При проведенні рентгенографії хребта виявляється структурна перебудова хребця в вакулеобразном, столбчатом або сітчастому варіанті.

При вакулеобразном варіанті гемангіома хребта проглядається у вигляді овальних зон розрідження, обмежених обідками склеротично ущільненої кістки. При столбчатом варіанті на знімку виявляються «стовпчики» – кісткові перегородки, добре проглядаються на тлі ділянки розрідження.

При сітчастому варіанті рентгенологічна картина гемангіоми хребта нагадує мелкоячеистую губку. Для уточнення характеру і ступеня ураження кісткових структур і м’яких тканин після рентгенографії хворого направляють на КТ або МРТ хребта. За даними МРТ визначається гіпер- або ізоінтенсівна поцяткований сигнал на Т1-і Т2-зважених зображеннях. За результатами КТ хребта виявляється освіту з комірчастою структурою, з вигляду нагадує стільники.

Читати по темі: Гемангіома: причини, симптоми, діагностика та лікування