Діагностика та лікування синдрому діабетичної стопи

Діагностика та лікування синдрому діабетичної стопи

22.06.2020 Off By admin

Синдром діабетичної стопи (СДС) – патологічний стан стопи при цукровому діабеті, що виникає на тлі патології периферичних нервів і судин і характеризується ураженням шкіри і м’яких тканин, кісток і суглобів, проявляющімсяся у вигляді трофічних виразок, кістково-суглобових змін і гнійно-некротичних процесів.

В “Міжнародній угоді з діабетичної стопи” (2000) був прийнятий стандарт лікування синдрому діабетичної стопи, що полягає мультидисциплінарного підходу і дозволяє об’єднувати фахівців різних профілів: ендокринолога (діабетології), хірурга (судинна і гнійна хірургія), ортопеда (подіатра), психолога, терапевта, анестезіолога-реаніматолога, а також підготовлений середній медичний персонал.

За прогнозами ВООЗ, до 2025 року кількість пацієнтів з діагнозом цукровий діабет (ЦД) досягне 250 мільйонів, 80-90% з яких становлять хворі на діабет другого типу. Прогнози американських епідеміологів ще менш втішні: до 2033 року СД будуть страждати 366 мільйонів чоловік. У Санкт-Петербурзі на 1 січня 2011 року зареєстроване 120 тисяч хворих на ЦД.

СДС є пізнім і одним з найбільш важких ускладнень діабету. Він характеризується розвитком поширених гнійно-некротичних процесів в нижніх кінцівках, які виявляються у 30-60% хворих на ЦД.

Існує ряд факторів, що призводять до розвитку СДС

  1. Периферична сенсомоторна і автономна нейропатія.
  2. Хронічна артеріальна недостатність нижніх кінцівок.
  3. Травма.
  4. Деформація стопи.
  5. Неправильно підібране взуття.
  6. Попередні операції на стопі.

Під діабетичної ангіопатій розуміється ураження великих судин – макроангиопатия і середніх і малих судин – мікроангіопатія (капіляри і артеріоли). Макроангіопатія викликається змінами стінки судини: кальцифікуючий склерозом Менкенберга і дифузним фіброзом інтими. До некротичних змін тканин призводить уповільнення кровотоку в мікросудинної руслі на тлі поразки як великих артерій, так і капілярів.

Мікротравми можуть привести до ускладненої форми синдрому діабетичної стопи. Людям з ризиком розвитку ускладнень СДС потрібно підбирати зручне взуття, яка не буде натирати і здавлювати стопи. При педикюрі не допускати пошкоджень м’яких тканин. Не можна ходити босоніж, тому що це може привести до незначної травми і послужити пусковим механізмом захворювання.

Виразки при СДС – це хронічне захворювання, т. К. Існує ряд проблем, які знижують швидкість загоєння.

Діабетичні виразки стоп характеризуються хронічним перебігом у зв’язку з низкою проблем, які порушують процес загоєння. На процес загоєння значно впливає місцеве насичення шкіри киснем – результат впливу ішемії та інфекції, основних прогностичних факторів результату лікування.

Діагностика та лікування синдрому діабетичної стопи

Діагностика та лікування синдрому діабетичної стопи

Діагностика синдрому діабетичної стопи

Діагностика при СДС не представляє проблем. Досить мати в анамнезі цукровий діабет і прояви характерної клінічної картини.

Також діагностика включає в себе:

  • інструментальну і лабораторну діагностику,
  • оцінку неврологічного статусу,
  • оцінку стану опорно-рухового апарату, артеріального кровотоку,
  • вимір розподілу плантарного тиску.

Лабораторна діагностика включає в себе визначення рівня глікемії, рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), наявності глюкози і кетонових тіл в сечі, рівня холестерину, тригліцеридів, фібриногену, АЧТЧ та ТВ, оцінка стану системи ПОЛ-АОЗ. При наявності ранового дефекту – бактеріологічні дослідження та гістологічні дослідження операційного матеріалу.

Читати по темі: Діабетична нейропатія: картина симптомів та лікування